Connect with us

З життя

Повернення з роботи: двері замкнені зсередини.

Published

on

Виходжу з роботи, приходжу додому, а двері замкнені зсередини.

Стукаю. Відчиняє мені жінка у моєму фартусі і з моєю лопаткою в руках. Я остовпіла. Більше того, вона запросила мене в будинок і повідомила, що мій чоловік скоро прийде і все пояснить.

У хаті — безлад. Скрізь валізи й мішки з одягом. Розібрані меблі вздовж стін стоять. Якісь діти граються з іграшками мого малюка.

Йду на кухню, питаю у неї, хто вона така і що тут робить. Вона знову каже, що чоловік пояснить.

Що я могла подумати? Вона не рідня — всіх родичів я знаю. Не колишня дружина — ми обоє в перших шлюбах. Подруга? Знайома? Сказала б, не стала інтригу підігрівати. Коханка? Ну, звісно! Привів її у наш дім, а тепер накаже зібрати речі. Логічно? Логічно.

Я хапаю жінку і тягну її до виходу з квартири. Вона верещить, діти плачуть. Притягла її до коридору і сказала збиратися. Дала 10 хвилин, щоб їхній духу тут не було. Вона вперлася. Сказала, що я пошкодую, і що чоловік цього не пробачить. Ну точно — коханка. Сумнівів більше не було.

Йти вона відмовилася. У нас квартира на мене оформлена, хоч і куплена у шлюбі. Чоловік — співвласник, але це ніде не написано. Викликала поліцію. Сказала, що в мою квартиру проникли і грабують.

Я не збрехала — у неї ж була моя лопатка. А звідки мені знати, що вона задумала? Може, вона саме її хотіла вкрасти?

Поліція приїхала одночасно з чоловіком. Він почав заспокоювати правоохоронців. Розказав, що дав ключ від квартири своїй родичці, а мене не попередив. Мені погрозили пальцем і налякали штрафом за неправдивий виклик.

Як тільки поліцейські пішли, ця дама почала скаржитися моєму чоловікові на мою неурівноваженість. Сказала, що мене лікувати треба.

— Хто це і що вона тут робить? — запитала я, ледь стримуючи гнів.

— Це — Фея. І в неї зараз тяжкий період. Поки поживе з нами, — пояснив чоловік.

— Хто вона така? — я ледве стримувалася, щоб не кричати.

— Заспокойся. Вона — дружина Антона, пам’ятаєш, я тобі розказував — ми разом служили. Він загинув, а його мати вигнала Фею з дому. Їй нікуди йти. Вона не працює, у декреті, пенсію ще не призначили. Квартира не Антона, а його матері. Тому поки Фея поживе тут. Я винен Антону. Любонько, це не обговорюється.

Мій чоловік говорив, а на обличчі цієї жінки розквітала усмішка. Не схожа вона на вдову, вигнану на вулицю! Я не вірила жодному слову.

— Міша, ти будеш рагу? Я там зварила… — кокетливо підморгнула ця вдовичка.

Я знову зірвалася. Відібрала у неї свою лопатку, пішла на кухню і вилила її рагу в унітаз. Не дозволю тут командувати. Не дивно, що її з дому виставили, таку нахабну.

— Ти хвора! Чим я тепер дітей годуватиму? — заволала Фея.

— Не кричи, ти гостя. Не зважу на дітей, вилетиш звідси як пробка. Зрозуміла?

Чоловік попросив не сваритися. Я відмовилася. Мені в квартирі ця жінка не потрібна.

— Це і моя квартира теж, не забувай. Треба буде Феї і дітям прописку зробити. Хочеш сама з’їздити, чи мені через суд?

Нічого собі. А вона ще ширше посміхатися почала. Я сказала чоловікові, щоб сам сходив у садок за дитиною, зібралася і пішла. До подруги.

— Може, їй і справді потрібна допомога? — припустила Ольга, моя найкраща подруга, майже сестра.

— Ні. — Покачала я головою. — Ті, кому допомога потрібна, так себе не поводять. Вони просять. А ця стала, як господиня. Щось тут не чисто. І на жінку, що втратила чоловіка, вона не схожа. От уяви, ти овдовіла…

— Я ще навіть не заміжня! — перебила мене Оля.

— А ти уяви, що маєш чоловіка. От. Тебе вигнали на вулицю з дітьми. Але тебе прихистив армійський друг твого чоловіка. І ти стоїш йому обольстительно усміхаєшся, а його дружина для тебе — порожнє місце. Так не буває!

— Може, вона завжди всім усміхається.

— Ні. Тут є підвох, і я його розкрию. Давай ноутбук! — наказала я.

Я переглянула всіх друзів моєї чоловіка й знайшла трьох Антонів. Одному — 46 років, він не міг служити з моїм чоловіком. Другий — син наших знайомих. А третій — ось він, у сімейному стані поруч зазначено ім’я Фея.

— Ось він. Був в мережі місяць тому,— копнула я пальцем в екран.

— Переглянь родичів за прізвищем.

— Не вчи тата. Знайду.

Ми знайшли Таню, ймовірно, сестру цього Антона. Я їй написала, висловила співчуття стосовно Антона й запитала, чому вигнали його вдову.

Дівчина була офлайн, ми терпляче чекали відповіді за чашкою чаю.

Таня відповіла через годину. Вона подумала, що я — шахрайка, написала, що її брат живий, і попросила не турбувати. Я знову написала їй, все пояснивши. Відповідь була: кілька смайлів і рада: гнати аферистку Фею.

Якщо коротко, то Фея — транжирка. Антон, поїхавши у тривале відрядження, залишив гроші на дружину й дітей матері. А Фея вирішила попросити гроші на щось собі. Їй відмовили. Тоді вона здала квартиру на 5 місяців до повернення чоловіка, отримала всю суму одразу й подумала, куди приткнутися з дітьми. Так, щоб безкоштовно.

Тоді вона згадала розповіді Антона про мого чоловіка, який йому винен. І написала, навівши три коробки неправди.

Ми з Олею запросили у Тані номер телефону її брата і поїхали до мене додому виселяти «вдову».

Ви б бачили обличчя мого чоловіка, коли я дала телефон з голосом живого товариша.

За Феєю приїхала її свекруха. Давши відлуп, вона забрала й брехуху й онуків. Поки її чоловік і мій чоловік виносили речі.

На чоловіка я розсердилася. Непорадившись, привів у наш дім цю нахабну жінку. Я залишила чоловіка з дитиною, а сама пішла з Олею продовжити святкування.

З Танею ми продовжили переписку, і навіть домовилися зустрітися. Наприкінці вона написала, що її брату з дружиною не пощастило. І знаєте, я погоджуюсь.

Чоловік пообіцяв, що більше таке не повториться, і без мого відома ніхто на поріг не ступить.

На згадку від Феї мені залишилися джинси — вона встигла дещо розпакувати й залишила ці нові штани мого розміру. Я залишила їх як компенсатор моральної шкоди.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 3 =

Також цікаво:

З життя55 хвилин ago

У 65 років я переспала з незнайомцем… і наступного ранку мене вразила шокуюча правда…

Того року, коли мені виповнилося 65, моє життя здавалося спокійним. Чоловік помер давно, діти вже мали свої родини й рідко...

З життя55 хвилин ago

Щось заворушилося під сукнею нареченої, коли вона підписувала документи…

Коли наречена підписувала шлюбний сертифікат, щось рухнуло під її сукнею Зал весілля був наповнений радісним гомоном. Крізь високі вікна лилося...

З життя59 хвилин ago

Дармоїдка. Свекруха виставила за поріг жінку з малим дитиною – і навіть не здогадувалася, що чекає далі!

Тихоня. Свекруха виставила за поріг жінку з малою дитиною. Але вона навіть подумати не могла…Миколка нарешті заснув лише о третій....

З життя2 години ago

Бідний студент через безвихідь одружився з 76-річною заможною жінкою, а через тиждень після весілля вона зробила йому дивну пропозицію

23-річний Ярослав ледве тримався на ногах. Його життя перетворилося на нескінченну боротьбу за виживання: мати важко захворіла і вже кілька...

З життя2 години ago

Яна придбала будинок для матері, перевезла її з речами, а там уже господарює свекруха й навіть замки поміняла

Сонячний промінь ковзнув по паперу, коли Маряна Бойко поставила останній підпис. Вона відкинулася на спинку крісла в нотаріальній конторі у...

З життя3 години ago

Відмовився забирати дружину з пологового, дізнавшись, що народила не сина, а доньку. Через роки випадкова зустріч змінила все…

Олена стояла біля сивих, облуплених дверей пологового будинку, немов вирізьблена з каменю нерухома, стиснена зсередини тягарем самотності. У руках вона...

З життя3 години ago

Щастя у домашньому вогнищі

Щастя, коли за спиною родина З армії Максим повернувся ще міцнішим, ніж пішов. Молодший у великій родині, де було четверо...

З життя4 години ago

Тато, це ти?” Хлопчик з таємницями на порозі

Ти мій тато!» хлопчик зявився біля мого порога з рюкзаком, повним таємниць Шестирічний хлопчик стояв на моєму порозі і стверджував,...