З життя
Поверну свою квартиру у дітей без докорів сумління, щоб насолодитися життям.
Вирішила я повернути собі квартиру у дітей. І мені зовсім не соромно за це. Хоч мені й під вісімдесят, здоров’я ще досить добре. Дуже хочеться провести останній період свого життя заради себе.
Часто буває так, що люди похилого віку починають шкодувати про прожите життя. Думають, як могли б його прожити краще, в різні моменти зробити інакше, щоб усе склалося краще. Тому вмовляють своїх дітей не повторювати таких помилок.
Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На старості літ житиму для себе. Адже все життя присвятила своїм дітям, чоловіку та онукам. Вийшла заміж одразу після школи. Згодом у родині з’явилися діти. Так і не було часу на себе. Весь час та енергію віддавала сім’ї. А тепер, коли мені вже за сімдесят, мене ніхто й бачити не хоче поруч. Діти в моїй квартирі почувають себе господарями, наче це їхня. Наче мене вже й немає. Рідний син, без моєї згоди, поселив у моїй квартирі онука з його дружиною. Їх вже давно не цікавить моя думка. І так от вони віддячили за роки турбот.
Тому я вирішила повернути свою квартиру. І мені зовсім не соромно. Хоч мені й під вісімдесят, але здоров’я в порядку. Дуже хочеться провести останні роки для себе. Моє рішення викликало образу у всієї родини. Навіть почали суд затівати, але завдяки моєму чоловіку, я змогла відстояти своє право. Також виселила онука з його дружиною зі своєї квартири. Замки на дверях змінила для спокою. Звісно, після мого відходу квартира все ж залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолодитися моментами, яких не вистачало все життя. Адже стільки часу було витрачено марно.
Усі мої подруги хоча й здивовані, але підтримують моє рішення. В них не вистачає мужності зробити так само, а діти вже повісили на них правнуків, не думаючи, чи важко їм. Я нажахана, що вони себе так не цінують. На мою думку, вони не шанують себе та свій час, який могли б присвятити хоча б на старість собі.
Можливо, я колись буду шкодувати про своє рішення. Але поки жива і можу сама за себе відповідати, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось.
The Kitchen’s Marble Floor Was Icy, Unyielding, and Stark. There, on that Cold Ground, Sat Mrs. Rosario, a 72-Year-Old Woman.
The kitchen floor was a slab of cold, hard marble, as unforgiving as a winter morning. There, on that icy...
— Oh, my dear… it smells absolutely divine in here… I’m simply craving it! Would you mind sharing one of those with me? I’ve never tasted anything like that before…, said the elderly lady, clutching the bag she had carried around the city all day.
Mum you smell so lovely in here Im famished! Might I have one of those? the old woman whispered, clutching...
“If you fix this engine, I’ll hand over my job to you,” said the boss with a chuckle.
Fix this engine and Ill give you my post, the manager laughed, slapping his knee. I, Teresa Hughes, didnt join...
The Runaway Bride: A Tale of Love and Escape
28July2025 Dear Diary, Tonight I finally found myself at a wedding I never intended to attend the very one from...
— What are you up to, Granddad? Fancy a stroll? At your age, I’d be staying in!
20October2025 I set off early this morning, the wind biting my cheeks as I trudged along the lonely lane that...
Jenk’s Companion
Late September, the mist curled over the old municipal cemetery on the outskirts of Bristol. A funeral procession shuffled slowly...
Love or Enchantment: The Choice That Defines Us
Power comes with a price, loves a lottery youll always lose, warned Grandmother Morrigan as she handed Morgana the familys...
The Power of Forgiveness: Embracing Second Chances in Life
Olivia grew up in a comfortable family. Her dad was a senior manager, Mum stayed at home looking after their...