З життя
Поверну свою квартиру у дітей без докорів сумління, щоб насолодитися життям.
Вирішила я повернути собі квартиру у дітей. І мені зовсім не соромно за це. Хоч мені й під вісімдесят, здоров’я ще досить добре. Дуже хочеться провести останній період свого життя заради себе.
Часто буває так, що люди похилого віку починають шкодувати про прожите життя. Думають, як могли б його прожити краще, в різні моменти зробити інакше, щоб усе склалося краще. Тому вмовляють своїх дітей не повторювати таких помилок.
Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На старості літ житиму для себе. Адже все життя присвятила своїм дітям, чоловіку та онукам. Вийшла заміж одразу після школи. Згодом у родині з’явилися діти. Так і не було часу на себе. Весь час та енергію віддавала сім’ї. А тепер, коли мені вже за сімдесят, мене ніхто й бачити не хоче поруч. Діти в моїй квартирі почувають себе господарями, наче це їхня. Наче мене вже й немає. Рідний син, без моєї згоди, поселив у моїй квартирі онука з його дружиною. Їх вже давно не цікавить моя думка. І так от вони віддячили за роки турбот.
Тому я вирішила повернути свою квартиру. І мені зовсім не соромно. Хоч мені й під вісімдесят, але здоров’я в порядку. Дуже хочеться провести останні роки для себе. Моє рішення викликало образу у всієї родини. Навіть почали суд затівати, але завдяки моєму чоловіку, я змогла відстояти своє право. Також виселила онука з його дружиною зі своєї квартири. Замки на дверях змінила для спокою. Звісно, після мого відходу квартира все ж залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолодитися моментами, яких не вистачало все життя. Адже стільки часу було витрачено марно.
Усі мої подруги хоча й здивовані, але підтримують моє рішення. В них не вистачає мужності зробити так само, а діти вже повісили на них правнуків, не думаючи, чи важко їм. Я нажахана, що вони себе так не цінують. На мою думку, вони не шанують себе та свій час, який могли б присвятити хоча б на старість собі.
Можливо, я колись буду шкодувати про своє рішення. Але поки жива і можу сама за себе відповідати, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось.
Ricardo Salazar Stood Still for What Felt Like an Eternity.
Richard Salter stands motionless for a long moment. The world he has convinced himself he can purchasepeople, conscience, a futurecrumbles...
The Fiery-haired Enigma
Emma Barker was a blonde, and her husband James was a darkhaired, charismatic man. They adored each other, and two...
Kostik Sat in His Wheelchair, Gazing Through the Dusty Windows at the Street Outside
Connor Cavendish sat in his wheelchair, staring through a dustcovered pane at the street outside. Bad luck, really: the window...
When I scrawled “Resignation – Maria Ilieva” on the blank page, it wasn’t out of weakness. I did it because I already had a plan in mind.
When I scribbled Resignation Mary Ellis on the pristine white sheet, it wasnt a moment of weakness. It was the...
When the Door Shut Behind Svetlana Arkadyev, Only Three Remained in the Office — Sofia, Her Young Daughter, and the Tall Man in the Expensive Suit.
When the door clicked shut behind Margaret Whitmore, only three people were left in the office Emily, her little daughter,...
I Awaited a Black Limousine at the Entrance — Shiny as the Night, Reflecting the Lights of London. The Driver Opened the Door with a Bow.
April 14th I waited by the gate for a black limousine, its polished surface swallowing the streetlights of London like...
Peter then said it calmly, almost with care:
He said it so calmly, almost as if he were looking out for me: Why should you work, love? Im...
…a blue uniform and the face I recognized instantly. It was Steve Christenson — the local bobby from our estate.
12March Today began like any other Saturday in the culdesac of Whitby Grove. I was pushing the shopping trolley down...