З життя
Поверну свою квартиру у дітей без докорів сумління, щоб насолодитися життям.
Вирішила я повернути собі квартиру у дітей. І мені зовсім не соромно за це. Хоч мені й під вісімдесят, здоров’я ще досить добре. Дуже хочеться провести останній період свого життя заради себе.
Часто буває так, що люди похилого віку починають шкодувати про прожите життя. Думають, як могли б його прожити краще, в різні моменти зробити інакше, щоб усе склалося краще. Тому вмовляють своїх дітей не повторювати таких помилок.
Я ж вирішила зламати всі стереотипи. На старості літ житиму для себе. Адже все життя присвятила своїм дітям, чоловіку та онукам. Вийшла заміж одразу після школи. Згодом у родині з’явилися діти. Так і не було часу на себе. Весь час та енергію віддавала сім’ї. А тепер, коли мені вже за сімдесят, мене ніхто й бачити не хоче поруч. Діти в моїй квартирі почувають себе господарями, наче це їхня. Наче мене вже й немає. Рідний син, без моєї згоди, поселив у моїй квартирі онука з його дружиною. Їх вже давно не цікавить моя думка. І так от вони віддячили за роки турбот.
Тому я вирішила повернути свою квартиру. І мені зовсім не соромно. Хоч мені й під вісімдесят, але здоров’я в порядку. Дуже хочеться провести останні роки для себе. Моє рішення викликало образу у всієї родини. Навіть почали суд затівати, але завдяки моєму чоловіку, я змогла відстояти своє право. Також виселила онука з його дружиною зі своєї квартири. Замки на дверях змінила для спокою. Звісно, після мого відходу квартира все ж залишиться дітям. Але поки я жива, хочу насолодитися моментами, яких не вистачало все життя. Адже стільки часу було витрачено марно.
Усі мої подруги хоча й здивовані, але підтримують моє рішення. В них не вистачає мужності зробити так само, а діти вже повісили на них правнуків, не думаючи, чи важко їм. Я нажахана, що вони себе так не цінують. На мою думку, вони не шанують себе та свій час, який могли б присвятити хоча б на старість собі.
Можливо, я колись буду шкодувати про своє рішення. Але поки жива і можу сама за себе відповідати, хочу відпочити душею і тілом. Не думати про когось.
The Bride’s Mother Seated Me at the Worst Table with a Smirk: “Know Your Place,” She Said.
The brides mother, Margaret Whitfield, slid me into the worst table with a sardonic smile. Know your place, she sneered....
Without a Proposal: Navigating Uncertainty and Unexpected Turns
Rain tapped against the sill of the little rented twobedroom flat. James watched the droplets trace strange patterns on the...
A Kindred Spirit
Granddad, yes! Sam, a lanky boy wrapped in a coat far too big for him, clutched his grandfathers hand, shuffling...
He Installed a Camera to Catch His Cleaner, but What He Discovered Left Him Speechless.
The Keller manor in Surrey sat poised in its immaculate, chilly silence most days, its marble corridors echoing only with...
The Bride’s Mother Placed Me at the Worst Table with a Smirk: “Know Your Place,” She Sneered.
The brides mother, Margaret Whitfield, slotted me into the worst table with a smug grin. Know your place, she said....
Settling in Comfortably
28October2025 Today I sat at the kitchen table, the old brass kettle humming, and tried to untangle the knot of...
Everyday Heroes: The Lives of Ordinary People
The High Street was noisy today, just like any spring day here in London when the city finally wakes up...
Her Boss: A Tale of Ambition and Desire
Emily was racing to work, terribly latean absolute nightmare! If she didnt duck through the turnstile before the editorinchief, shed...