Connect with us

З життя

Праздничный сюрприз: как чуть не случился пожар ко Дню женщин

Published

on

Сюрприз с перчинкой: как Ваня чуть не спалил квартиру к 8 Марта

Пока Марина ещё не зашла в подъезд, её уже встретил едкий дым, мыльные потоки по ступеням и напряжённый воздух, будто шепчущий: «Не суйся…» Но Марина, закалённая директриса крупного завода, не из трусливых.

Дверь в квартиру распахнулась с грохотом. Букет с корпоратива полетел на тумбу, туфли — в угол, а на ноги встали тапочки. Хотя, судя по лужам, больше подошли бы резиновые сапоги. Внутри что-то грохотало, шипело, дымилось. А в углу орал кот.

— Ваня?! Что за чертовщина тут творится?! — рявкнула она, продираясь сквозь гарь и пар.

В дверном проёме возник муж. В трусах, босой, с перекошенным лицом, синяком под глазом и завёрнутой в полотенце головой, будто бедуин в пустыне. Вид — будто не праздник готовил, а с фашистами под Курском бился.

— Мариш… Ты ж на банкете должна быть… Там же до ночи…

Она молча села на табурет, закрыла глаза и холодно сказала:

— Отвечай. Чётко. Без «ласточка моя». Я нервничала в девяностые, когда рэкетиры угрожали. Дрожала, когда завод на грани стоял. С тех пор паниковать разучилась. Теперь — доложи, что натворил.

Ваня сглотнул.
— Хотел сюрприз… Уборку, ужин… Ну, ты ж моя царица… Засунул мясо в духовку, закинул бельё в машинку, полы помыл…

— Мясо?! — переспросила Марина.

— Не мясо… Машинка потекла. Сначала мясо, потом — в ванну. А там… кот.

— Жив?!

— Ну да! — обиделся Ваня. — Просто мокрый. И злой. Клянусь, когда стиралку закрывал — его там не было! Он как-то… пролез.

— В ЗАКРЫТУЮ машинку?!

— Ну… может, под шумок…

Марина схватилась за голову.
— Ладно. Но сначала покажи кота. Хочу знать, что хоть он цел.

— Э-э… Он… в зале. Привязан. Чтобы не убежал. И сох быстрее.

— Лапы на месте?

— Все. Только… временно без движения.

— Продолжай.

— Стираю бельё — чувствую, пахнет гарью. Открываю духовку — мясо угольками. Полил маслом — вспыхнуло! Брови опалил. Кот в стиралке орет. Бегу — дверцу не открыть. Кот за стеклом — глаза, как у беса. Я между пожаром на кухне и адом в ванной. Взял лом. Разбил. Кот вылетел, и понеслось…

— Боже… — прошептала Марина.

— Он разбил вазы, испортил ковёр, содрал шторы, исцарапал обои, бутылку шампанского расколотил. Соседи грозили вызвать ментов и бабку-знахарку. Я его поймал, привязал, сушу. А тебе… сюрприз хотел…

Марина прошла в зал. Картина могла бы убить слабонервную, но не её. Кот — пристёгнут к батарее, морда в шарфе, кругом хаос, как после бомбёжки. Ваня пустился в оправдания:

— Он же вырывался! Я думал, не высохнет. И чтоб не орал — рот прикрыл. Но всё в порядке!

Марина освободила кота, отёрла его полотенцем и прижала.

— Козёл ты, Вань. Задушить мог. Хотя после стиралки ему теперь хоть в космос.

Села на диван, посмотрела на мужа:

— Ну?

— Что «ну»? — вздохнул тот. — В петлю лезть сейчас или позже?

— Поздравляй, идиот. Сегодня Восьмое марта.

Ваня рванул в коридор, вернулся с помятым букетом и коробочкой, опустился на колени.

— Маришка, солнце моё. Тридцать лет вместе, а ты всё та же — сильная, смелая, терпеливая. С праздником, золотце моё!

Протянул кольцо и смятые розы.

— Цветы были нормальные… пока кот… ну, ты поняла…

Марина понюхала.
— Хоть пахнут, а не гарью. Ваня, хватит подвигов. Просто цветы. Просто обними. Просто не поджигай квартиру. Ясно?

— Хотел по-особенному. На тебя там шедевры дарят, а я… от души. С огоньком.

— Получилось, — рассмеялась Марина. — И с огоньком, и с пожаром. Пошли. Разгребать последствия. А то соседи бабку вызовут. Хотя у неё, может, свой Ванька есть — такой же мастер сюрпризов.

Кот зевнул, обвил её ногу хвостом и презрительно фыркнул в сторону Вани. Праздник удался. На всю жизнь запомнится. Главное — не масштаб подарка, а искренность и готовность вместе тушить последствия.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 − дев'ять =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

СМАЧНІ ПРИГОДИ У РЕСТОРАНІ.

**ПОХІД У РЕСТОРАН.** — Вперед за пригодами! — сказали одна одній кращі подруги, закидаючи валізи у багажник. Поїзд рушив точно...

З життя3 години ago

Не втрачай своє щастя заради змін, — викрикувала мати

Мамо, я більше не можу так жити, — Оксана стояла біля вікна, дивлячись на сіре небо, затягнуте важкими хмарами. —...

З життя5 години ago

Коли буденність розриває стосунки: зважитися на зміни чи залишитися?

— Ти зовсім звичайнішала. Погладшала. Не хочу шукати іншу, й у мене нікого нема на стороні, клянусь. — Але й...

З життя6 години ago

— Просто обслуговуй, – сказав чоловік. Але моя відповідь залишила його в шоці.

— Просто роби своє, — голос Дмитра звучав звичайно. Навіть не підвів очі від телефона. — Твоя справа — створювати...

З життя9 години ago

Поверни сина, інакше тебе не заздрю!

Соломія сиділа на кухні у своїй новій хрущовці, розглядаючи старі фото. Сім років шлюбу вмістилися в один невеличкий альбом. Вона...

З життя12 години ago

Сорок років: роздуми за столом із фотографіями

Оксана Борисівна сиділа за кухонним столом, перебираючи фотографії у своєму телефоні. Сорок років — кругла дата. Вона хотіла влаштувати справжнє...

З життя13 години ago

Тайна шматка тканини

**НОСОВИЙ ХУСТОЧКА.** — Знову Тарас хропить! — з досадою подумала Оксана. Відкинула важку руку чоловіка, на якій ще хвилину тому...

З життя15 години ago

Краса, що зводить з розуму: жінка і її квітучий дім.

Жінка мешкала у гарному будиночку. Поруч, на клумбі, розквітали гортензії та петунії. Фіолетове розмаїття кольорів просто запаморочувало. Вона зігнула ноги...