Connect with us

З життя

Праздничный сюрприз: обжигающая неудача ко Дню 8 Марта

Published

on

Сюрприз с русским размахом: как Ваня чуть не устроил пожар перед 8 Марта

Ещё не зайдя в квартиру, Людмила почувствовала неладное. В подъезде пахло гарью, по ступенькам стекала мутная вода, а воздух был наэлектризован — будто шептал: «Развернись и уходи». Но Людмила, женщина крепкой закалки, руководитель крупного завода, не из тех, кто отступает без боя.

Толкнув дверь, она швырнула на тумбу букет с корпоратива, скинула каблуки, будто сбрасывая груз рабочего дня, и сунула ноги в тапочки. Хотя, судя по лужам на полу, больше подошли бы вёдра. В квартире стоял гул, что-то шипело, трещало, а из угла доносился истошный вой кота.

— Ваня?! Что тут, мать твою, творится?! — рявкнула она, продираясь сквозь чад и запах подгоревшего масла.

Муж вывалился из кухни. В одних трусах, босой, лицо в саже и царапинах, с фингалом под глазом и полотенцем на голове, словно партизан после рейда. Вид у него был такой, будто он не праздник готовил, а с Наполеоном под Бородино сражался.

— Людочка… Я думал, ты позже… Корпоратив же, ты там главная. Обычно до ночи задерживаешься…

Людмила, даже не удивившись, опустилась на табурет, закрыла глаза и сказала ровно:

— Докладывай. Без «лапушечка» и «не кипятись». Я кипятилась, когда в девяностые бандиты цех захватывали. Кипятилась, когда кредиты душили. С тех пор меня не взволнуешь. Теперь — рассказывай, что натворил.

Ваня сглотнул.
— Хотел сюрприз. Праздник. Ты ж у меня бриллиант, заслужила… Решил убраться, постирать, мясо запечь, полы помыть…

— Мясо? — уточнила Людмила.

— Не мясо… Стиралку. Она потекли. Ну, не сразу. Сначала мясо в духовку, потом в ванну, потом стиралку. А там — кот.

— Кот жив?

— Ну… конечно! — возмутился Ваня. — Просто чуть мокрый. И злой. Клянусь, когда машинку включал — его там не было. Он как-то… пробрался.

— ПРОБРАЛСЯ?! В ЗАКРЫТУЮ машинку?!

— Ну, может, просочился…

Людмила уткнулась лицом в ладони.
— Ладно, продолжай. Но сначала покажи кота. Надо убедиться, что хоть он цел.

— Э-э… Он в зале. Там… привязан. Для его же блага. И чтоб просох.

— Лапы на месте?

— Все четыре. Только… временно обездвижены.

— И что дальше?

— Пошёл я бельё стирать, чувствую — палёным пахнет. Открываю духовку — там угли. Плеснул масла — пламя до потолка. Брови сжёг. Тут кот взвыл. Кинулся к стиралке — дверцу заклинило. А кот за стеклом — глаза, как у беса. И орёт! А я — между пожаром на кухне и котом в ловушке. Схватил лом. Разбил. Кот вылетел, и понеслось…

— Боже… — прошептала Людмила.

— Он разбил хрусталь, испортил ковёр, содрал обои, опрокинул шампанское, соседи снизу грозились вызвать МЧС и бабку-знахарку. А я его поймал и привязал. Сушил. А тебе, Людочка, сюрприз готовил…

Людмила встала. Прошла в зал. Картина могла бы убить слабонервную, но не её. Кот — прикрученный к батарее, с мордой, замотанной шарфом, дым, лужи, осколки. Как после нашествия татар. Ваня метнулся за ней, оправдываясь:

— Ну он же не хотел сидеть! Я переживал, чтоб не простудился. И чтоб не орал — рот прикрыл. Но всё в порядке!

Людмила отвязала кота, вытерла его полотенцем с Ваниной головы, прижала к груди.

— Идиот ты, Вань. Он же задохнуться мог. Хотя после стиралки ему теперь хоть потоп.

Сев с котом на диван, она взглянула на мужа:

— Ну?

— Что «ну»? — прохрипел тот. — В петлю лезть сейчас или потом?

— Поздравляй, дурак. Сегодня Восьмое марта.

Ваня ахнул, рванул в спальню и через минуту вернулся с важным видом, опустился перед женой на колени, засунул руки за спину.

— Людочка, золото моё. Тридцать лет ты терпишь меня, и я каждый день тобой горжусь. Ты — умница, красавица, стерпеливая и любимая. С праздником, с Женским днём!

Он протянул коробочку с кольцом и помятый, ободранный букет.

— Цветы были нормальные… пока кот… ну ты в курсе…

Людмила вздохнула, понюхала гвоздики.
— Хоть пахнут. И, слава богу, не гарью. Ваня, хватит экспериментов. Просто цветы. Просто обними. Просто не устраивай апокалипсис. Договорились?

— Хотел как лучше. Ты ж на работе подарки дорогие получаешь, а я… по-простому, от души. Да с огоньком. Вот и вышло…

— Вышло, — усмехнулась Людмила. — И с душой, и с огоньком. И даже с угрозой эвакуации. Пошли. Разгребать последствия. Соседям откуп нести. А то бабку и правда вызовут. Хотя у неё, может, свой Ваня есть. Такой же… мастер на все руки. Кто знает, что у них там творится.

Кот в этот момент зевнул, обвил хвостом Людмилину ногу и с презрением фыркнул в Ванину сторону. Праздник удался. Такой, что запомнится на всю жизнь.

Ведь главное не идеальный подарок, а искренность — даже если она пахнет гарью и мыльной пеной.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один + 17 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

ВІДЛУНА ПРОШЛОГО КОХАННЯ.

**ПРОЙШЛО КОХАННЯ.** — Чого ти сьогодні така мовчазна й замислена? — запитав Олег дружину, сидячи на кухні пізнього вечора. Дружина...

З життя2 години ago

За стіною — луна думок

**Щоденник** За стіною — не тиша. — Та зроби ти вже цей телевізор тихіше, на всі біси! — вигукнула Ганна...

З життя4 години ago

Неспокій серця: немовля на руках, а думки — за вікном.

Оксана не знала, куда себе діти. На руках дрімала маленька Соломійка, а вона все ще стояла біля вікна. Вже година...

З життя5 години ago

Не заглядай всередину

Не відкривай Мирослава Іванівна стояла біля вікна, притуливши долоню до холодного скла, і спостерігала, як двірник Тарасич згрібає останні жовте...

З життя8 години ago

Сусід виявився занадто відвертим

**Щоденник Валентини Іванівни** “Сусід знав забагато” — Валентино Іванівно! Зачекайте ж! — кричав сусід Борис Григорович, махаючи рукою та швидко...

З життя11 години ago

Вона з’явилася першою

Вона прийшла першою Ганна Степанівна прокинулася о п’ятій ранку, як завжди. Звичка сорока років роботи на фабриці нікуди не поділася,...

З життя12 години ago

Остання можливість для порятунку шлюбу

До краю Соломія стояла біля вікна й дивилась, як Тарас виписує вісімки на дворі своєю новою машиною. Сусідка Ганна Іванівна...

З життя14 години ago

Зрада від сестри

— Як ти могла?! — кричала Оксана, розмахучи зім’ятим папером. — Як ти могла підписати цю дурни́цю?! Марія здригнулася, відсунула...