Connect with us

З життя

«Предательство в командировке: записка, изменившая судьбу»

Published

on

«Командировка» с оттенком измены: записка, перевернувшая жизнь

Иван вернулся домой поздно, вымотанный после трудового дня. Швырнув портфель у двери, он направился на кухню, где жена Людмила жарила котлеты.

— Завтра меня отправляют в командировку, — буркнул он. — Собери вещи.

Люда обернулась, нахмурив брови:

— Почему именно ты? Странно как-то — в выходные…

Иван промолчал, лишь пожав плечами, и ушёл переодеваться.

На следующий день он уехал. Через два дня вернулся. В квартире было тихо. Ни Люды, ни дочки. Хотя обычно в это время они уже дома.

— Что за дела… — пробормотал Иван, снимая куртку.

Он достал телефон, набрал жене. Без ответа. Хотел позвонить снова, но заметил на столе записку. Аккуратный почерк, но с каждой строчкой в груди сжималось сердце.

«Ваня. Не ищи нас. Устала от твоей скрытности, лжи и равнодушия. Маша поехала со мной к бабушке. Нам нужно время. Не звони. Если любишь — оставь нас в покое.»

Он перечитал записку несколько раз. Сел на стул, уставившись в пустоту. В памяти всплыли последние недели…

Новый начальник отдела появился внезапно. Вместо добродушного Николая Петровича пришла строгая, уверенная в себе женщина — Елена Викторовна. Ходили слухи, что её назначили по блату, но вслух никто не решался обсуждать.

На первом же собрании она дала понять — дисциплина прежде всего. Иван опоздал на пять минут — и тут же получил ледяной взгляд.

— Запомните мои слова, — её голос резал, как нож. — Повтора не будет.

Прошло три недели. Все старались, и Иван — не исключение. Видимо, его заметили. Однажды его вызвали в кабинет.

— Вы неплохо справляетесь. Почему до сих пор на месте? — спросила Елена, вертя в пальцах ручку.

— Не знаю… — честно ответил он.

— В пятницу в Москве важная конференция. Вы поедете. И если всё сложится… — она сделала паузу, — …возможно, вас ждёт повышение.

Иван заколебался. Он же обещал дочке сходить в цирк. Маша ждала. А Люда… точно подумает не то.

Но он поехал.

И, как на зло, в купе поезда оказалась сама Елена Викторовна. Без строгого костюма, в простом, но стильном платье, она казалась почти… обычной.

— Расслабьтесь, я вас не съем, — улыбнулась она. — Эта поездка пойдёт вам на пользу.

Весь путь они болтали. В гостинице их номера оказались рядом. Иван даже задумался — случайность ли это.

А вечером — стук в дверь. Он открыл и увидел Елену. В руках — бутылка вина и коробка конфет.

— Можно? — тихо спросила она.

Всё произошло быстро. Вино, разговоры, взгляды… её рука на его плече… Поцелуй, которого он не избежал.

Вернувшись домой, Иван почувствовал — что-то не так. Люда была холодна, но молчала.

А потом… Она нашла след помады на его рубашке.

— Это что? — её голос звучал тихо, но страшно спокойно. — Я так и знала, что не командировка.

Скандал. Крики. Слёзы. Иван молчал. Впервые за годы он спал не в постели, а на диване.

А на следующий день — записка.

Он стоял, сжимая листок в руках. Не заметил, как глаза наполнились слезами. Он не хотел этого. Но всё уже случилось.

На работе он вернулся к привычному ритму. Елена вела себя как всегда — холодно, официально. И когда снова предложила командировку, он твёрдо ответил:

— Извините, я не поеду. Пообещал дочери — и не собираюсь её подводить. Пусть едут другие.

Елена подняла бровь:

— Вы понимаете, что теряете шанс?

— Понимаю. Но я уже потерял слишком многое.

Он вышел, не оглядываясь.

В выходные он повёл Машу в парк. Купил ей мороженое. Катал на каруселях. Смотрел, как она смеётся. В душе было тихо. И впервые за долгое время — спокойно.

Должность досталась другому. И хотя Люда вернулась не сразу, но через месяц они снова начали говорить. Постепенно. По-взрослому.

И Иван больше никогда не путал карьеру с главным — семьёй.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять + два =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який всіх приголомшив!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки тихим золотистим ранком. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно...

З життя2 години ago

Санітарка облила голову завідуючому відділенням через відмову прийняти пораненого жебрака в брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні простягнувся нудно, немов час застиг, а повітря згустилося від запаху антисептиків і ліків. У куточку медсестринської,...

З життя3 години ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя3 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...

З життя4 години ago

Мене кинула власна матір біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька, яку колись віддала.

Коли мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через двадцять пять років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи,...

З життя4 години ago

Санітарка облила завідувача відділення нечистотами через відмову прийняти пораненого жебрака у брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні тягнувся нескінченно, ніби час застиг, а повітря стало густим, насиченим запахом антисептиків. У кутку медсестринської, освітленій...

З життя4 години ago

Дві душі в одному серці

Одна душа на двох Коли в родильному будинку Маряні принесли дві однакові дитинки, вона спершу трохи злякалась. Хоча вона й...

З життя5 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Ореста були у захваті: але незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясминки затьмарила їхнє щастя

Коли їхну доньку Світлану народилася, Олексій і Марія були у небесній радості. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретриверa Зірки...