З життя
Продаж щенків біля входу в метро під буквою “М”.
На вулиці, біля виходу з метро, поруч із буквою “М”, жінка продавала цуценят. На картонці було написано назву породи і ціну. І ще “шукаємо добрі руки”. Колись, коли ще не було оголошень в інтернеті, так і торгували.
Я поспішала до метро і краєм ока побачила три симпатичні вушка, що визирали з кошика.
Через чотири години, повертаючись додому, я знову побачила ту жінку, але вже з одним цуценятком. Вочевидь, двох вже придбали.
Я підійшла подивитися, хоча не збиралася купувати цуценя.
Поруч із жінкою стояв хлопчик років дванадцяти, у руках у нього були зім’яті купюри. Біля нього стояв чоловік у темних окулярах, у піджаку, з дорогим годинником. Він квапився.
– Я дам більше, ніж він, – сказав чоловік продавчині, кивнувши на хлопця. – Удвічі більше. Мені для дитини. Забув про подарунок…
Я зрозуміла, що обидва хочуть цуценя, і якщо це змагання, то воно дістанеться чоловікові.
Хлопчик поліз у кишені, дістав усе, що було, а було там багато дріб’язку:
– Я розбив скарбничку. Це все, що в мене є. Батьки дозволили, але сказали, що гроші не дадуть, немає у них. Я ще й у друзів позичив. Ось усе, що є…
Жінка-продавчиня поглянула на чоловіка в окулярах і сказала:
– Пробачте, але я віддам хлопчику. Для мене важливо, щоб у добрі руки. Бачу, хлопчик дійсно полюбить цуценя. Він готовий усе за нього віддати вже сьогодні…
І простягнула цуценя абсолютно щасливому хлопчині. Він обережно обійняв його, немов боявся пошкодити, а цуценя тремтіло, мабуть, від страху чи стресу. Щастя — це теж стрес.
– Ой, а гроші, гроші ж! – хлопчик занервував, намагаючись віддати належне, однією рукою обіймаючи нового друга, а іншою лізучи в кишеню.
– Не треба грошей, купи на них своїй собаці все необхідне, хороший корм, нашийник…
– Ой, як це? Справді? Не візьмете? – хлопчик майже плакав. Він засунув цуценя під своїй куртку, щоб зігріти, і стало очевидно, що вони навіть трохи схожі.
– Не візьму. Бережіть одне одного, – усміхнулася жінка і помахала їм на прощання.
– Ой, це ж чудово, що ви у хлопчика гроші не взяли, – сказала я, спостерігаючи за цією сценою.
– Я ні в кого не взяла, – відповіла жінка. – Я спеціально пишу ціну, щоб зрозуміти, чи готова людина в принципі витрачатися на собаку, чи є в неї кошти.
Я назавжди від’їжджаю з цього міста і не хочу, щоб цуценята моєї улюбленої собаки залишилися на вулиці через недобросовісних господарів, які потім зрозуміють, що не готові годувати ще одне зайве слово. Я роздала цуценят тим, хто… не зрадить.
Galina Peterson lunged for the envelope so fiercely that everyone gasped, and spoons clattered against plates. Her nails, painted a glossy red, nearly tore into the paper—but the notary’s palm came down firmly on her hand.
Margaret Peterson lunged for the envelope so fiercely that everyone flinched, and spoons clattered against plates. Her nails, painted a...
The morning swam in the grey light, the coffee maker clicked, and steam slowly rose against the windowpane.
The morning swam in grey light, the coffee machine clicked, steam slowly rising against the window. I just sat there,...
Mother,” Viktor whispered softly when they were alone in the kitchen, “I’ve been thinking for a long time about telling you this.
“Katie, Mum,” Victor began softly when they were alone in the kitchen, “Ive been meaning to tell you something for...
Galina Peters’ Fingers—Glossy Red and Clawing at the Paper—Reached for the Envelope, Making Everyone Jump as Spoons Clattered on Plates. But the Notary Firmly Placed a Hand Over Hers.
The moment Eleanor Whitmore lunged for the envelope, everyone flinched, and spoons clattered against plates. Her nails, polished a glossy...
When the Roar of the Mercedes Engine Faded into the Trees, the Silence Weighed on Me Like a Heavy Blanket
**Diary Entry** When the rumble of the Jaguars engine finally faded into the trees, the silence pressed down on me...
Whispered Viktor in the Kitchen: ‘Mum… I’ve Been Meaning to Tell You This for a Long Time.’
“Mum,” began Victor quietly when they were alone in the kitchen, “Ive been meaning to talk to you about something...
When the Roar of the Mercedes Engine Faded into the Trees, the Silence Weighed on Me Like a Heavy Blanket
When the hum of the Mercedes engine faded into the trees at last, the silence settled over me like a...
When I Stepped Out of the Shower—Where I’d Stood Motionless for Ten Minutes, Numb to Heat or Cold—He Was Already on the Sofa, Scrolling Through His Phone
When I stepped out of the shower, where I’d stood under the spray for at least ten minutes, numb to...