Connect with us

З життя

«Придивляючись під час вечері – чому майбутня невістка не підходить сину»

Published

on

В невеличкому містечку під Тернополем, де затишні провулки зберігають тепло родинних традицій, моє життя у 54 роки затьмарене тривогою за долю сина. Мене звати Ганна Миколаївна, і кілька днів тому мій син Дмитро привів знайомити мене зі своєю дівчиною, майбутньою невісткою. Я весь вечір пильнувала за нею, розпитувала, і мої висновки нерадісні. Чесно кажучи, мені здається, що ця дівчина, Соломія, не підходить моєму Дмитру. Материнське серце шепче, що це помилка, але як захистити сина, не зруйнувавши наші стосунки?

Мій син — моя гордість

Дмитро — моя єдина дитина, моя радощі і надія. Виростила його сама після розлучення з чоловіком, вкладаючи в нього всю душу. Він виріс розумним, добрим, працьовитим — працює IT-спеціалістом, знімає квартирку, мріє про власну родину. У 26 років вперше серйозно закохався, і я раділа, що хоче представити мені свою обраницю. «Мамо, Соня — непересічна, тобі сподобається», — промовив він із усмішкою. Я готувалася до зустрічі з відкритим серцем, але щось пішло не так.

Соломія прийшла до нас на вечерю. Накрила стіл — борщ, галушки, домашній пиріг, усі страви, що любить Дмитро. Хотіла, щоб вечір був затишним, сімейним. Та від перших хвилин відчула напругу. Соня, висока, з яскравим макіяжем і модним одягом, трималася впевнено, але її манери мене насторожили. Ледаче привіталася, сіла за стіл, ніби в себе вдома, і почала розповідати про себе, не цікавлячись моєю думкою.

Вечір, який відкрив очі

Я весь час придивлялася до неї. Розпитувала: де працює, хто її рідні, які у неї плани. Соня — дизайнерка, 24 роки, живе сама, родом із сусіднього міста. На словах усе гаразд, але її відповіді були порожніми. Хвалилася своїми роботами, подорожами, але жодного слова про сім’ю, про цінності. Коли запитала, чи хоче вона дітей, вона засміялася: «Ой, це ще не скоро, я ще хочу пожити для себе». Дмитро посміхнувся, а в мене серце стиснулося. Мій син мріє про дитину, а вона — про вільне життя.

Її поведінка за столом лише підсилила мої сумніви. Вона ледве чіпала борщ, перебирала галушки, а пиріг навіть не спробувала, сказавши: «Я стежу за фігурою». Не чекала похвали, але її байдужість до моїх старань болісно вразила. Постійно сиділа у телефоні, листувалася, а коли Дмитро намагався втягнути її в розмову, відповідала стисло, немов їй нудно. Я бачила, як син дивиться на неї з захопленням, але в її очах не було того самого тепла. Вона здалася мені холодною, егоцентричною, не готовою до родинного життя.

Мої страхіття та думки

Після вечері пролежала без сну до ранку. Соня не схожа на дівчину, яка буде піклуватися про Дмитра. Він — людина домашня, любить затишок, традиції, а вона — вся в амбіціях, соцмережах, у «житті для себе». Боюся, що вона розіб’є йому серце. Мої подруги, вислухавши, розділилися на дві думки: одні кажуть, що я перебільшую, інші — що моя інтуїція права. Але я знаю свого сина. Йому потрібна жінка, яка буде його підтримувати, а не тягнути у світ вечірок і кар’єри.

Згадувала, як Дмитро розповідав про Соломію. Казав, що вона надихає його, що з нею він відчуває себе живим. Але я бачу інше: він підлаштовується під неї, міняє звички, навіть рідше дзвонить мені. Вона вже впливає на нього, і це лякає. Що буде, якщо вони одружаться? Вона віддалить його від родини, від мене, від усього, що він кохає? Чи, гірше, він стане її тінню, нещасним, але закоханим?

Мій обов’язок як матері

Не хочу, щоб Дмитро повторив мої помилки. Мій шлюб розпався, бо я обрала чоловіка, який дивився в інший бік. Не можу дозволити синові пов’язати життя з дівчиною, яка, як мені здається, не кохає його по-справжньому. Але як йому це сказати? Намагалася натякнути після вечері: «Дмитре, Соня гарна, але, може, вона не зовсім твоя?» Він насупився: «Мамо, ти її не знаєш, дай їй шанс». Його захист Соломії вразив мене. Невже він не бачить того, що бачу я?

Боюся, якщо буду наполягати — втрачу його. Дмитро дорослий, сам обирає свою долю. Але я — мати, і мій обов’язок — захистити його. Думаю поговорити з Соломією наодинці, дізнатися її наміри. Або ж відкрити синові свої побоювання, але обережно, щоб не відштовхнути. Та що, якщо він обере її, а не мене? Ця думка рве мені серце на шматки.

Мій крик від болю

Це історія — мій крик материнської любові. Соломія, можливо, хороша дівчина, але я не вірю, що вона — для мого Дмитра. Не хочу бути свекрухою, яка втручається, але не можу мовчати, бачачи, як син іде до можливого страждання. У 54 роки хочу бачити його щасливим, з дружиною, яка буде його берегти, як я берегла йАле якщо він обере її, я змирюся, бо справжні материнське щастя — це його вибір.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 − 8 =

Також цікаво:

З життя8 хвилин ago

Телефонний дзвінок, який змінив усе.

Вночі стало лунали відгуки з телефону. Підняла слухавку і почула голос дочки. — Таточко, це я, Анета. У мене катастрофа!...

З життя1 годину ago

Рідня завжди поруч

Олена оглядає хату. Все на місці — патрі, глечики на полицях, дівчинки розчесані, банти як слід. Федір тільки що втомився...

З життя1 годину ago

Усмішка в труднощах: коли йдуть, але ти залишаєшся

– Боже, мені вже набридла ця дійсність! – Микола нервово ходив по кухні, ступаючи в хвилях від випарів борщу. –...

З життя1 годину ago

Жадібний чоловік

Неподалік від Карпат, де взимку тріскання кедрів гучить, а влітку пахне чагарником, затишений невеличкий місток. Будинки тут — апартаменти п’ятиповерховці,...

З життя1 годину ago

Останнє літо в саду

Туман, подобно простоганю, тишком плив понад поверхнею річки. Лідія Дмитрівна сиділа на веранді дачного будинка в селі Хмеливки та любувалась...

З життя3 години ago

Останній збір врожаю

Останній урожай – Я не дозволю тобі цього зробити, Сергіє! Жодні документи не змінять мого слова! – закричала Ольга Петренко,...

З життя3 години ago

Несподіване відкриття на кухні: записка замість晚ерi.

Оля, моя дружина, часто поспішала до Тані. Я завжди жартував, що вона там залишає мене на самоті, а сама смажиться...

З життя4 години ago

Сяйво Ручая

Мені довелося працювати секретаркою головного інженера на великому підприємстві. Прacів було багато, усі різні. У кожного — зовсім неповторний шлях....