З життя
Пригода на узбережжі
**Подорож до моря**
У п’ятдесят дев’ять років Ярослав Семенович Бойко залишився удівцем. Донька після похорону матері одразу запропонувала батькові переїхати до неї.
— Тату, поїдемо до нас. Ну як ти тут сам будеш? Важко ж. Хоч на перший час поїхали. Оговтаєшся…
— Дякую, звісно, доню, але не поїду. Ти за мене не хвилюйся. Я не немічний дід, сам себе обслуговувати можу. Що я у вас робитиму? Краще ти поживи в мене довше, — Ярослав Семенович з надією подивився на доньку.
— Тату, там Андрійко з Максимом самі. У Андрійка складний підлітковий період, у Максима робота… Мені треба їхати, — провинувато сказала Оксана і обняла батька.
— Розумію. — Ярослав Семенович потупав доньку по руці.
— Тату, якщо щось потрібно буде, одразу дзвони. Обіцяєш?
— Що мені самому треба? Поїсти приготую, прання машинка, підлогу помити зможу. Поки Марійка хворіла, всьому навчився. Вона лише підказувала. Чи брудно у мене? — У голосі Ярослава Семеновича пролунало образа.
— Що ти, тату, дуже чисто. Не сердься, просто переживаю за тебе. — Оксана притулилася до плеча батька.
— Я не зап’ю з горя. За молодості горілкою не балувався, а тепер уже пізно починати. Не бійся, їдь.
На тому й порішили. Ярослав Семенович зібрав доньці гостинці. Оксана підняла важку сумку.
— Тату, навіщо стільки? У нас усе є.
— Спробуй би матері відмовити. Бери, зайвим не буде. Потяг довезе, а там Максим зустріне, — беззлобно буркнув він.
На вокзал вони приїхали за кілька хвилин до відправлення. Провідниця перевірила квиток і попросила йти у вагон — потяг ось-ось рушить.
Оксана востаннє обняла батька, поцілувала у щетинисту щоку. Поспішно взяла з його рук сумку, ховаючи очі, наповнені сльозами. Швидко зайшла у вагон. Поки провідниця зачиняла двері, вона махала батькові та усміхалася крізь сльози.
Ярослав Семенович довго дивився, як потяг, набираючи швидкість, зникав у далечині. Серце ніби тиснуло від туги й болю. Ось і залишився сам. Поки донька була поруч, тримався, а тепер дав волю сльозам. Навкруги лунали голоси, сміх, ходили люди, а він бредЙдучи бульваром, вінштовхнувся на посмішку дівчини, що так нагадала йому Марійку, і раптом зрозумів, що життя триває далі, навіть коли здається, що воно вже закінчилося.
My Husband’s Poor Grandmother Left Him Her House in Her Will. When We Opened Her Wardrobes, We Couldn’t Believe Our Eyes.
My husband once had a grandmother. He would spend every summer with her in her cottage on the edge of...
I cleaned the house, dressed up, set the table, but no one came. Still, I waited until the very end for my daughter and son-in-law.
When my daughter Charlotte was six years old, my wife passed away. After that, nothing was ever the same. At...
“You Never Really Loved Me—You Married Me Without Love, and Now You’ll Leave Me When I’m Ill… ‘I Won…
You never really loved me, did you? You only married me because you had to. Now youll leave, now Im...
My Own Mother Threw Me Out of Our Flat Because She Cared More for My Stepfather Than for Me!
My own mum kicked me out of our flat because she cared more about my stepdad! Honestly, the happiest time...
“Gran, Oh Gran!” shouted Matthew. “Who gave you permission to keep a wolf in the village?”
Gran! Gran, who said you could keep a wolf in the village? bellowed Matthew as he strode up the cracked...
Why I Refuse to Live with My Daughter’s Family: The Real Reasons Behind My Decision
I dont want to live with my daughters familyand Ill tell you why. My daughter and her family suddenly found...
I’m twenty-nine years old. Maybe I’m the most naive woman in the world, because until recently I thought everything in my family was just fine. And I couldn’t have been more wrong.
I am twenty-nine years old. Perhaps Im the most naive woman in the world, because up until recently, I truly...
I cleaned the house, got dressed, set the table, but no one came. Still, I waited for my daughter and son-in-law until the very end.
When Alice was six years old, my wife passed away. From that moment on, nothing was ever the same. At...