Прийміть сироту: подаруйте їй дім, який вона ніколи не втратить!

Прозвучали слова монаха: “Всиновіть сироту. Тоді у вас буде своя дитина, але ніколи не виганяйте прийомну дитину з дому!”

Родина Петренків мешкала на околиці, і їхніх членів цілком можна було назвати спадковими кравцями. Усі заможні люди міста були їхніми клієнтами, тому Петренки жили досить заможно. Ніхто не знав, звідки вони в часи дефіциту діставали такі якісні тканини, адже нікому не видавали своїх таємниць. Було одразу зрозуміло, що тільки небідні люди можуть скористатися послугами таких майстрів.

У повоєнні роки до Петренків прийшла дівчина з маленькою дитиною… Жінка була повністю виснажена і попросила господарів її нагодувати. Було зрозуміло, що господиня не мала бажання спілкуватися з прохачами, тож вигнала дівчину за двері. Дівчина сіла біля їхнього паркану, і її дитина почала тихіше плакати, а потім зовсім замовкла навіки.

Дівчина сиділа під плотом Петренків аж до вечора і жодної секунди не відпускала мертве тіло своєї дитини. Ніхто не знає, куди вона потім пішла, але з часом у Петренків почалися такі проблеми, що їх довго не можна було б описувати.

Люди казали, що це їх Бог покарав за те, що не допомогли цій нещасній дівчині. Усі жінки з родини Петренків народжували мертвих дітей. Навіть якщо дитина виживала, пізніше дуже хворіла.

Мати й батько любили свою доньку Ганну більше за все на світі. У них загалом було троє дітей, проте синів втратили у дитинстві.

Завжди приділяли особливу увагу всім залицяльникам доньки, бажаючи собі майбутнього зятя зі статусом.

Коли один із наречених, фельдшер, почав виявляти насильство до Ганни, батьки відразу наказали їй розірвати цей зв’язок. Викладач математики також не сподобався. Петренки мріяли, щоб їхня донька знайшла нареченого якомога далі від дому, адже невпинно переслідувала їх сімейна легенда.

Дідусь Ганни мріяв, щоб його онучка вийшла заміж за юриста, суддю чи іншу важливу особу.

– А як же кохання? – жартувала дівчина.

– Чоловік любить лише гроші, а до всього іншого зможе звикнути!

– Ви кохали бабусю?

– Моя жінка походила з багатої родини: гроші йдуть до грошей!

Ганну видали заміж за сина високопоставленого чиновника з сусіднього міста.

Усі родичі дівчини були задоволені таким шлюбом. Молодята оселилися в новому домі. У них було все, окрім дітей. Ганну оглядали багато лікарів, але вони лише знизували плечима.

Одного разу одна жінка порадила Ганні відвідати монастир, де мешкає старець і допомагає бездітним парам. Незважаючи на те, що Петренки не вірили в дива, вони вирішили спробувати. Ганна, її мати й батько розповіли старцю, з якою бідою прийшли. Монах слухав так, що було зрозуміло: він зрозумів, що його гості не сказали йому всієї правди, бо ховають цей гріх навіть від себе. Він вислухав і потім сказав:

– Ви маєте здійснити пожертву.

– Скільки потрібно заплатити? – запитав батько.

На обличчі монаха з’явилася посмішка.

– Це не гроші, пожертва не матеріальна.

– Ми згодні на будь-які витрати, – відповів він.

– Усиновіть сироту. Тоді ви матимете свою дитину, але ніколи не виганяйте всиновленого з дому!

Монах якось сумно розмовляв зі своїми відвідувачами. Однак знав, що правильно дав такі поради.

Петренки довго міркували, чи варто робити так, як сказав монах, але зрештою вирішили і всиновили дворічного хлопчика.

Коли дитині виповнилося п’ять років, Ганна завагітніла, і Петренки почали настоювати, щоб хлопчика повернули до дитячого будинку. Чоловік Ганни був проти цього і просив залишити хлопця з ними, але його дружина була невблаганна.

Ганна саме мала народжувати, і тому сказала чоловіку, що під час її перебування в лікарні її батько відвезе дитину назад до дитячого будинку. Чоловік був проти цього і переконував кохану не робити цього.

Наступного ранку, коли жінка спускалася сходами, вона впала і втратила дитину.

Вона звинувачувала прийомного сина в своєму нещасті і наказала чоловіку негайно позбутися його. Кричала, що ненавидить цю дитину, оскільки саме він забрав її сина. Проте без вагань чоловік зібрав свої речі та речі хлопчика і переїхав до своїх батьків. Пізніше він одружився з дівчиною, яка подарувала йому двох синів. Батьки дуже люблять прийомного хлопця і називають його “янголом-охоронцем”.

Петренки ж звинувачують свого колишнього зятя у всьому, що їх спіткало, адже він покинув дружину й забрав з собою сина. Ганна плакала, але він не змилувався над нею…