З життя
Приїзжай, прошу… – Ти ж знаєш, я не приїду!
– Аню, приїдь, прошу тебе…
– Мамо, ти ж знаєш, я не приїду!
– Анечко, благаю тебе, йому зовсім зле…
– Не проси, я не приїду.
“Ненавиджу!” – Аня розлючено кинула трубку телефону вбік. Підійшла до холодильника, різко відчинила дверцята та дістала пляшку горілки. Налила в чарку, постояла в роздумах і вилила напій в раковину. Сіла на табуретку і розплакалася.
Минуло десять років, як вона не була в батьківському домі.
В випускному класі Аня закохалася. Однокласниці часто ходили на дискотеки та вечірки в університет, що був недалеко від школи. Якось, піддавшись вмовлянням подруг, вона теж прийшла на дискотеку. Там вона зустріла Його. Він грав у ансамблі та чудово співав. Був сином дипломата. Дівчата ходили за ним хвостиком. Кожна мріяла про побачення з Ним. Аня не знала, чому Він обрав саме її. Вона вперше закохалася. Бігла на зустрічі з Ним, забувши про навчання і обов’язки вдома, почала обманювати батьків, щоб частіше бувати з Ним.
Короткий роман з Ним закінчився її вагітністю. Її коханий став уникати зустрічей з нею. А потім взагалі зник. Натомість з’явилася його мати, яка запропонувала знайти хорошого гінеколога, аби позбутися дитини. Вона підкреслила, що вони не мріяли про таку невістку і що взагалі Аня не пара їхньому синочку…
Аня довго не наважувалася повідомити про вагітність мамі. Коли вже не могла ховати живіт, зізналася, що чекає дитину.
– Шльондра, погань, тебе лише гулянки цікавлять, а не навчання, – кричав батько. – Який сором! Як я людям в очі дивитися буду? Йди геть! Бачити і знати тебе не бажаю!
Мати мовчала й плакала. Вона завжди й у всьому слухалася батька. Він був владний, грубий і зумів з роками придушити її волю. З думкою матері він ніколи не рахувався, тому вона давно йому не перечила.
Вислухавши тираду грубощів і образ, Аня кинула в рюкзак пару майок, джинси і пішла з дому…
Спочатку вона блукала по друзях, але ніхто особливо не радів її сусідству. Позичивши грошей у подруги, вона поїхала в інше місто до тітки, існування якої знала лише з розповідей матері. Через батька, який був власником і захищав матір від всякого спілкування з подругами й навіть з рідною сестрою, Аня про інших родичів нічого не знала.
Приїхавши у незнайоме місто, вона дізналася, що тітка там вже кілька років не живе – вийшла заміж і переїхала до чоловіка. Куди саме сусіди не знали. Голодна, і не знаючи, що далі робити, Аня направилася назад. Поблизу вокзалу стояли літні жінки, пропонуючи свої готові продукти супутникам у дорогу. Аня підійшла до жінки, яка на коробці, застеленій целофановим пакетом, продавала пиріжки. Вона нахилилася, щоб непомітно вкрасти. Сильно хотілося їсти, а грошей не було. Але вкрасти вдалося незграбно, і це помітила продавщиця пиріжків. Жінка хотіла вдарити дівчину, але побачивши її живіт, ошелешилась.
Жадібно поїдаючи пиріжки, Аня розповіла незнайомій жінці все, що з нею сталося в останні дні. Жінка жила одна і запропонувала Ані зупинитися у себе.
До родів Аня торгувала пиріжками на привокзальній площі. Вона постійно думала, що заробить грошей і поїде додому. Вона ще сподівалася на прощення батька і на те, що все налагодиться…
Але в чужому їй місті довелося затриматися на довгих десять років.
Вона народила доньку. Бабусею для дитини стала жінка, яка дала їй притулок. Бабуся займалася дитиною, а Аня працювала. Спочатку була прибиральницею в магазині. Потім треба було замінити захворілу продавщицю. Вона впоралася, і її перевели в продавці. Зазирнувши її старання і відповідальність, призначили старшим продавцем. Коли знесли магазин і поруч виріс гіпермаркет, вона працювала там. Поступово від старшого продавця, адміністратора і приймальника товарів, вона виросла в кар’єрному зростанні до начальника відділу. Зараз Аня займала посаду завідувачки кількома торговими відділами.
Після народження доньки вона телефонувала своїй матері – хотіла повернутися в рідний дім. Але мама просила її того не робити. Батько викреслив доньку з свого життя і чути нічого про неї не хотів.
Після смерті своєї рятівниці, яка заповіла їй свій дім, Аня телефонувала мамі. Вона потребувала допомоги, бо багато працювала, а донька часто залишалася одна. “Матері було б не погано виїхати на час від тирана”, – так міркувала Аня. Але мама знову відмовила. Тому зв’язок між ними був перерваний на довгий час. І от такий дзвінок…
Довгих десять років вона чекала слів: “Вибач. Приїжджай” чи просто “Повернись, донечко!” Але тепер…Отак…Навіщо тепер?
Що він хоче почути від неї? “Вибач, таточку, я була не права”.
Образа і ненависть до батька притупилися з роками. Душа боліла від нерозуміння, небажання вислухати її, від того, що довелося страждати і часто наступати на горло своїм бажанням і гордощам. Було дуже важко. Часом опускалися руки і жити не хотілося…
Але тепер вона пишалася тим, що в місті її поважали, керівництво дослухалося і рахувалося з її думкою. Вона облаштувала будинок у модному, сучасному стилі. Донька навчається в престижній гімназії. В особистому житті все в порядку. Її кохана людина зробила їй пропозицію руки і серця.
“У мене все добре, – думала Аня. Хіба я стала б такою успішною і самостійною, якби батько не вигнав мене?.. Пробачити, попрощатися і забути. Забути для себе. Заради себе і свого майбутнього”…
Аня зателефонувала на роботу, пояснила складену ситуацію і пішла збирати валізу…
I’ve Had Enough of Impromptu Weekend Visits: How My Brother-in-Law’s Family Took Over Our Home (and My Life) Until I Finally Stood My Ground – Was I Wrong to Set Boundaries When Uninvited Guests Showed Up With Kids, Expected Meals, and Never Asked About Our Plans?
I’ve simply had enough of you lot turning up every weekend! Perhaps youve met the sort of person who genuinely...
How Can a Mother Do Such a Thing? She Sent Her Four-Year-Old Son to a Children’s Home Rather Than Get Him Treated – A Tale of Heartbreak, True Friendship, and a Second Chance at Family
How on earth do such mothers exist! She sent her own child off to a childrens home because she couldnt...
My Sister-in-Law Spent Her Summer at a Holiday Resort While We Renovated the House, and Now She Expects to Live in Comfort With Us We suggested pitching in together with my sister-in-law to renovate the family home, but she flatly refused, claiming she didn’t need it. Now she wants to move in with us because her half has no modern comforts—her own fault! The house belonged to my husband’s grandmother, and after she passed, it was split between my husband and his sister. It was old and neglected, but we decided to renovate and make it our home. It’s a semi-detached property with two entrances, so two families could live there comfortably without getting in each other’s way. The garden and outbuildings are shared, and both sides have the same number of rooms. The inheritance was sorted after we married, and everything went smoothly. My mother-in-law immediately declined her share—she was a city person through and through. She told her son and daughter to do as they liked. My husband and my brother-in-law scraped together enough to repair the roof and shore up the foundations. We wanted to keep going, but my sister-in-law threw a tantrum. She wanted nothing to do with this “shabby old cottage.” Her husband just kept his head down—he never argues with her. We planned to move in. The village was close to town, we had a car, and were sick of living in a cramped one-bedroom flat. Building from scratch would’ve cost a fortune. For my sister-in-law, the house was just a holiday destination—she’d pop over in summer to barbecue or relax. She told us not to count on her help. Over four years, we completely renovated our half: bathroom, heating, electrics, new windows, even a conservatory. We took out loans, but it was worth chasing our dream. We worked tirelessly, day and night. All this time, my sister-in-law jetted off on holidays, showing no interest in the house or her share. She lived for pleasure—until she had a baby and went on maternity leave. That was the end of her travels and her cash flow. Suddenly, she remembered her share. With a baby in tow, she wanted space and fresh air for him to run around. By then, our half was finished and we’d let out our old flat. We never touched her side, but it had deteriorated badly over the years. I don’t see how they could have stayed—no heating, outdoor loo, it was unliveable. Even so, she turned up with her suitcase and begged to stay “just a week”—I let her in. Her son is loud, and like her, she does whatever she wants with no regard for anyone else. I work from home, so it drove me mad; I moved in with a friend for a bit, who actually appreciated having someone look after her house while she was away. I ended up staying away almost a month. First at my friend’s, then my mum fell ill and needed care. Honestly, I forgot about my sister-in-law, assuming she’d long since gone home. Imagine my shock when I returned and found her still there, making herself at home. I asked when she planned to leave. “Why would I go anywhere? I have a small child and I’m comfortable here,” she replied. “We’ll take you back to town tomorrow,” I said. “I don’t want to go.” “You haven’t even bothered to clean your side, so back you go—this isn’t a hotel.” “You’ve no right to throw me out! This is my house!” “Your house is on the other side of the wall. Go stay there.” She tried to turn my husband against me, but he also told her she’d outstayed her welcome. She sulked and left. A few hours later, my mother-in-law started ringing: “You had no right to kick her out—it’s her property!” “She could have stayed in her own half, she’s the lady of that house,” my husband said. “With a child? There isn’t even heating or a proper loo! You should have looked after your sister.” My husband finally lost his patience and told his mum everything: how we’d offered to renovate together, how it would have cost less—and she’d refused. Why was everyone blaming us now? We offered to buy her out—she named a price so high we could have bought a brand new house for it. Not a satisfactory solution for us. Now there’s constant tension. My mother-in-law is perpetually offended. Alina is a nuisance. They visit rarely, but when they do it’s noisy parties, petty sabotage, and damages in the garden. We’ve decided to build a fence and completely separate our section. There’s no more compromise—that’s what my sister-in-law wanted.
My sister-in-law spent her holidays at a cosy seaside resort while we were knee-deep in renovating our house, and now...
She Thought Her Husband Had a Big Appetite—Turns Out His Sister Was Stealing Food from Their Fridge
So, picture thisIm standing in front of my fridge, door wide open, absolutely baffled where all the foods vanished to....
My Childhood Friend Came to Visit—She Chose Not to Have Children, Preferring to Live for Herself and Now at 60 Has No Regrets About Her Life Choices
An old childhood friend of mine came for a visit. She never had childrenshed decided long ago not to. She...
I Came to Visit Because I Missed You, But My Own Grown Children Feel Like Strangers – A Mother’s Story of Disappointment and Longing for Closer Family Ties
I arrived to visit, missing you, but children feel like strangers now Diary Entry Parents are meant to always care...
Move Over, We’re Planning to Live Here for the Next Ten Years: When Family Turns Up Expecting a London Flat, Entitlement, and Old Promises Come Crashing Down
Move Over, Well Just Live Here For Ten Years My mother-in-law paused for a moment, then declared, Oh, Jenny, Vals...
I’ve Had Enough of Uninvited Weekend Visits! How My Brother-in-Law’s Family Turned Our Home into Their Holiday Retreat—And How I Finally Took Back My Weekends Without Offending Anyone
Im absolutely fed up with you lot showing up every weekend! Perhaps youve come across that sort of person who...