З життя
Приїзжай, прошу… – Ти ж знаєш, я не приїду!
– Аню, приїдь, прошу тебе…
– Мамо, ти ж знаєш, я не приїду!
– Анечко, благаю тебе, йому зовсім зле…
– Не проси, я не приїду.
“Ненавиджу!” – Аня розлючено кинула трубку телефону вбік. Підійшла до холодильника, різко відчинила дверцята та дістала пляшку горілки. Налила в чарку, постояла в роздумах і вилила напій в раковину. Сіла на табуретку і розплакалася.
Минуло десять років, як вона не була в батьківському домі.
В випускному класі Аня закохалася. Однокласниці часто ходили на дискотеки та вечірки в університет, що був недалеко від школи. Якось, піддавшись вмовлянням подруг, вона теж прийшла на дискотеку. Там вона зустріла Його. Він грав у ансамблі та чудово співав. Був сином дипломата. Дівчата ходили за ним хвостиком. Кожна мріяла про побачення з Ним. Аня не знала, чому Він обрав саме її. Вона вперше закохалася. Бігла на зустрічі з Ним, забувши про навчання і обов’язки вдома, почала обманювати батьків, щоб частіше бувати з Ним.
Короткий роман з Ним закінчився її вагітністю. Її коханий став уникати зустрічей з нею. А потім взагалі зник. Натомість з’явилася його мати, яка запропонувала знайти хорошого гінеколога, аби позбутися дитини. Вона підкреслила, що вони не мріяли про таку невістку і що взагалі Аня не пара їхньому синочку…
Аня довго не наважувалася повідомити про вагітність мамі. Коли вже не могла ховати живіт, зізналася, що чекає дитину.
– Шльондра, погань, тебе лише гулянки цікавлять, а не навчання, – кричав батько. – Який сором! Як я людям в очі дивитися буду? Йди геть! Бачити і знати тебе не бажаю!
Мати мовчала й плакала. Вона завжди й у всьому слухалася батька. Він був владний, грубий і зумів з роками придушити її волю. З думкою матері він ніколи не рахувався, тому вона давно йому не перечила.
Вислухавши тираду грубощів і образ, Аня кинула в рюкзак пару майок, джинси і пішла з дому…
Спочатку вона блукала по друзях, але ніхто особливо не радів її сусідству. Позичивши грошей у подруги, вона поїхала в інше місто до тітки, існування якої знала лише з розповідей матері. Через батька, який був власником і захищав матір від всякого спілкування з подругами й навіть з рідною сестрою, Аня про інших родичів нічого не знала.
Приїхавши у незнайоме місто, вона дізналася, що тітка там вже кілька років не живе – вийшла заміж і переїхала до чоловіка. Куди саме сусіди не знали. Голодна, і не знаючи, що далі робити, Аня направилася назад. Поблизу вокзалу стояли літні жінки, пропонуючи свої готові продукти супутникам у дорогу. Аня підійшла до жінки, яка на коробці, застеленій целофановим пакетом, продавала пиріжки. Вона нахилилася, щоб непомітно вкрасти. Сильно хотілося їсти, а грошей не було. Але вкрасти вдалося незграбно, і це помітила продавщиця пиріжків. Жінка хотіла вдарити дівчину, але побачивши її живіт, ошелешилась.
Жадібно поїдаючи пиріжки, Аня розповіла незнайомій жінці все, що з нею сталося в останні дні. Жінка жила одна і запропонувала Ані зупинитися у себе.
До родів Аня торгувала пиріжками на привокзальній площі. Вона постійно думала, що заробить грошей і поїде додому. Вона ще сподівалася на прощення батька і на те, що все налагодиться…
Але в чужому їй місті довелося затриматися на довгих десять років.
Вона народила доньку. Бабусею для дитини стала жінка, яка дала їй притулок. Бабуся займалася дитиною, а Аня працювала. Спочатку була прибиральницею в магазині. Потім треба було замінити захворілу продавщицю. Вона впоралася, і її перевели в продавці. Зазирнувши її старання і відповідальність, призначили старшим продавцем. Коли знесли магазин і поруч виріс гіпермаркет, вона працювала там. Поступово від старшого продавця, адміністратора і приймальника товарів, вона виросла в кар’єрному зростанні до начальника відділу. Зараз Аня займала посаду завідувачки кількома торговими відділами.
Після народження доньки вона телефонувала своїй матері – хотіла повернутися в рідний дім. Але мама просила її того не робити. Батько викреслив доньку з свого життя і чути нічого про неї не хотів.
Після смерті своєї рятівниці, яка заповіла їй свій дім, Аня телефонувала мамі. Вона потребувала допомоги, бо багато працювала, а донька часто залишалася одна. “Матері було б не погано виїхати на час від тирана”, – так міркувала Аня. Але мама знову відмовила. Тому зв’язок між ними був перерваний на довгий час. І от такий дзвінок…
Довгих десять років вона чекала слів: “Вибач. Приїжджай” чи просто “Повернись, донечко!” Але тепер…Отак…Навіщо тепер?
Що він хоче почути від неї? “Вибач, таточку, я була не права”.
Образа і ненависть до батька притупилися з роками. Душа боліла від нерозуміння, небажання вислухати її, від того, що довелося страждати і часто наступати на горло своїм бажанням і гордощам. Було дуже важко. Часом опускалися руки і жити не хотілося…
Але тепер вона пишалася тим, що в місті її поважали, керівництво дослухалося і рахувалося з її думкою. Вона облаштувала будинок у модному, сучасному стилі. Донька навчається в престижній гімназії. В особистому житті все в порядку. Її кохана людина зробила їй пропозицію руки і серця.
“У мене все добре, – думала Аня. Хіба я стала б такою успішною і самостійною, якби батько не вигнав мене?.. Пробачити, попрощатися і забути. Забути для себе. Заради себе і свого майбутнього”…
Аня зателефонувала на роботу, пояснила складену ситуацію і пішла збирати валізу…
“We Really Should Have Prepared for the Baby’s Arrival Sooner! – My Unforgettable Hospital Discharge: My Husband Left Everything Till the Last Minute, the House Was a Mess, and Nothing Was Ready for Our Newborn—Should I Blame Him, My Family, or Myself?”
You should have got everything ready for the baby sooner! My leaving the hospital was rather unusual. My husband was...
“I Don’t Want to Be a Mum! I Want to Go Out!” – My Daughter’s Confession That Shook Our Family My daughter became pregnant at 15 and kept it a secret for months. My husband and I only found out when she was five months along—abortion wasn’t an option. We never learned who the baby’s father was; she barely remembered his age. We were devastated, but our daughter insisted she wanted to be a mum. I knew she didn’t understand what that meant. After a difficult birth, she quickly lost interest in her son, leaving me to care for both of them. When I begged her for help, she replied, “You love him, so adopt him! I’ll be his sister—I want to go out, have fun with my friends, go clubbing!” We feared postnatal depression, but it turned out she simply felt no maternal bond. We eventually became our grandson’s guardians as our daughter grew distant, leaving at night and ignoring her child. For years, nothing changed—until, suddenly, everything did. Our grandson thrived, and one day his mother’s heart melted. She became a devoted mum, cherishing every moment and declaring, “I’m so happy I have a son—he’s the most precious thing in my life!” At last, our family found peace and happiness.
“I don’t want to be a mum! I want to move out!” my daughter tells me. My daughter fell pregnant...
This Is Exactly What I Did When I Found Two Cruise Vouchers in My Husband’s Pocket—One of Them Was in Another Woman’s Name
Honestly, you wont believe what happened. So, this is what I did when I found two vouchers for a sea...
I Paid the Price for My Son’s Happiness: How I Chose and Won the Perfect Daughter-in-Law for My Beloved Son
I paid for my sons happiness For a long time, I wrestled with the thought, but eventually decided I would...
For About an Hour, I Watched Two Soon-to-Be Parents—Barely Out of Sixth Form—at the Gynaecologist’s Waiting Room Recently, I had an appointment with my gynaecologist. As usual, there was a queue and the doctor was running late. Behind me stood a heavily pregnant girl, about eighteen, accompanied by the soon-to-be dad of the same age. These “parents” paid no mind to the queue and acted as they fancied. The father was loudly giggling up and down the corridor because he was having a son: – Isn’t it brilliant, it’s a boy? Heeeeeeeeeeee… He said this about ten times, then suddenly realised: – Oh, we haven’t named him yet! Let’s name him after one of the doctors! He paced the hallway, reading off doctors’ names and making comments on each. On completing his ’rounds’, he plopped down next to the girl, still giggling. An elderly woman passing by politely asked him: – Young man, would you please calm yourself? The lad looked at her, baffled, and replied: – Granny’s pregnant too! Hoo-ha-ha-ha… His girlfriend giggled softly, both of them with equally vacant expressions. With some effort, I managed not to start an argument with the pregnant girl. Next, the soon-to-be dad launched into a new topic—food. – I’m famished! Ya-ya-ya-ya-ya… – I’m hungry, and it’ll be another half hour in this queue… – Let’s go get sausage rolls! We’ll come back after! – I don’t want sausage rolls. – You’ve become so picky! Hoo-ha-ha-ha… Everyone’s head was pounding from listening to them, but thank goodness, the pair finally left—I don’t know if they went for sausage rolls or pasties, but that was irrelevant. The important part was that they were gone. With horror, I thought about what kind of upbringing their child would get. Chances are, that child will turn out just as poorly raised. Maybe the grandparents will step in, but if they raised these two, I doubt things will be any different with the grandchild.
For nearly an hour, I watched the soon-to-be parents, both barely out of sixth form. Not long ago, I had...
I Used to Accuse My Husband of Living in My House—One Weekend He Packed His Bags and Left
I gave my husband an earful, accusing him of living in my flat. One weekend, he quietly packed his bags...
Everyone Thought the Young Woman Was Caring for the Elderly Neighbour Out of Greed for an Inheritance—But They Couldn’t Have Been More Wrong
The girl was looking after her neighbours grandmother, and everyone assumed she was angling for an inheritancebut of course, they...
I Lost the Will to Help My Mother-in-Law After Discovering What She Did—But I Can’t Abandon Her Either
I’ve lost the will to help my mother-in-law after finding out what she did. But I can’t just leave her...