З життя
Ранковий дзвінок, що змінив усе: історія Марії
Зранку о десятій годині пролунав дзвінок. Марія Іванівна відклала в’язання і підійшла до слухавки.
— Ваш онук щойно потрапив у серйозну аварію. Він винен, — поспішно пояснював незнайомець. — Розбито дорогу іномарку, є постраждалі, а це від трьох до п’яти років позбавлення волі… Щоб допомогти онукові уникнути тюрми, доведеться заплатити!
— Скільки потрібно?
— Двісті тисяч гривень! — рішуче заявили на іншому кінці дроту. — Готуйте гроші, зараз до вас приїде наш представник! І про цей дзвінок нікому ні слова, інакше онук точно сяде за ґрати!
— Але вдома немає таких грошей, — схлипнула Марія Іванівна. — Треба їхати до банку, а це на іншому кінці міста.
— Виходьте на вулицю, до будинку під’їдуть сріблясті «жигулі» і відвезуть туди, куди треба. І пам’ятайте — нікому ні слова! Це в інтересах вашого онука.
Проїхавши пів міста та зупинившись біля банку, водій приклав палець до губ.
Марія Іванівна відповіла йому тим самим жестом. Вона повернулася через півгодини:
— Пін-код від картки забула, — важко зітхнула вона. — На дачу треба їхати. Він у мене там, у зошиті записаний.
Дачу, що була за тридцять кілометрів від міста, Марія Іванівна покинула з двома сумками картоплі та сіткою цибулі.
— Грузи в багажник і поїхали! — сказала вона хлопцеві, що вже занудьгував.
— До банку? — перепитав той.
— Додому, — відрізала Марія Іванівна. — Не з картоплею ж в банк їхати?! А дорогою біля супермаркету зупинись, треба хліба й молока купити…
Водій нахмурився, але промовчав. Темніло. Хлопець нервував, а Марія Іванівна була як ніколи спокійна.
— Стирчиш без діла, допоміг би бабусі, — зауважила вона, виходячи з машини. І шахрай покірно потягнувся за нею на п’ятий поверх. А там його вже чекали співробітники поліції.
— А як же онук?! — розгубився затриманий.
— Немає у мене ніякого онука, — спокійно відповіла неуспішна жертва шахрайства. — Як, утім, не було й жодного ДТП з людськими жертвами. Я вас одразу розкусила!
— Навіщо тоді було в банк їхати?
— Щоб за квартиру і телефон заплатити.
— А на дачу?
— Щоб картоплю та цибулю додому перевезти, — пояснила Марія Іванівна. — Іди-іди! Я тобі не бабуся з котами, а майор поліції у відставці!
We’re Planning to Celebrate the New Year at Your Cottage. ‘I’ve Come for the Keys,’ said My Brother-in-Law’s Sister.
Were thinking of spending NewYears at your cottage. Im here for the keys, my sisterinlaw said. Why bother going up...
You Can’t Be Serious, Kiera! You’re Thirty, Yet Living Like a Granny,” She Said, Plonking Herself Beside Her Daughter.
31October Its a cold night and Im sitting by the kitchen window, watching the faint glow of street lamps flicker...
They Stole My Clothes, Cowboy! Save Me!” pleaded the Apache Woman at the Lake!
Steal my clothes, cowboy! Save me! the desperate woman shrieked from the fogshrouded pond, her voice echoing like a broken...
The Handwriting of History
My morning began exactly as it always had for years. I, Andrew Sinclair, was already up a minute before the...
Mum, I Forgive You!
Mother, I forgive you, Lucy whispered. Margaret Ellis lay still. One quiet evening she called her daughter over. Lucy, my...
Whispers of the Past: Unveiling Old Letters
Old letters When the postman stopped climbing the stairs and began leaving the newspapers and envelopes in the hallway, MrsAnne...
I Invited Mum and Sister Over for New Year’s, – My Husband Announced on the Evening of December 30th. – Will You Be Able to Get Everything Ready?
I called my mother and my sister to our house for NewYears, my husband announced on the evening of the...
You Can’t Go On Like This, Ksyusha. You’re Thirty, Yet You Live Like an Old Woman,” She Said, Sitting Down Beside Her Daughter.
You cant keep living like that, Em. Youre thirty, yet you act like youre already eighty, her mother said, settling...