Connect with us

З життя

Ранковий дзвінок, що змінив усе: історія Марії

Published

on

Зранку о десятій годині пролунав дзвінок. Марія Іванівна відклала в’язання і підійшла до слухавки.
— Ваш онук щойно потрапив у серйозну аварію. Він винен, — поспішно пояснював незнайомець. — Розбито дорогу іномарку, є постраждалі, а це від трьох до п’яти років позбавлення волі… Щоб допомогти онукові уникнути тюрми, доведеться заплатити!
— Скільки потрібно?
— Двісті тисяч гривень! — рішуче заявили на іншому кінці дроту. — Готуйте гроші, зараз до вас приїде наш представник! І про цей дзвінок нікому ні слова, інакше онук точно сяде за ґрати!
— Але вдома немає таких грошей, — схлипнула Марія Іванівна. — Треба їхати до банку, а це на іншому кінці міста.
— Виходьте на вулицю, до будинку під’їдуть сріблясті «жигулі» і відвезуть туди, куди треба. І пам’ятайте — нікому ні слова! Це в інтересах вашого онука.
Проїхавши пів міста та зупинившись біля банку, водій приклав палець до губ.
Марія Іванівна відповіла йому тим самим жестом. Вона повернулася через півгодини:
— Пін-код від картки забула, — важко зітхнула вона. — На дачу треба їхати. Він у мене там, у зошиті записаний.
Дачу, що була за тридцять кілометрів від міста, Марія Іванівна покинула з двома сумками картоплі та сіткою цибулі.
— Грузи в багажник і поїхали! — сказала вона хлопцеві, що вже занудьгував.
— До банку? — перепитав той.
— Додому, — відрізала Марія Іванівна. — Не з картоплею ж в банк їхати?! А дорогою біля супермаркету зупинись, треба хліба й молока купити…
Водій нахмурився, але промовчав. Темніло. Хлопець нервував, а Марія Іванівна була як ніколи спокійна.
— Стирчиш без діла, допоміг би бабусі, — зауважила вона, виходячи з машини. І шахрай покірно потягнувся за нею на п’ятий поверх. А там його вже чекали співробітники поліції.
— А як же онук?! — розгубився затриманий.
— Немає у мене ніякого онука, — спокійно відповіла неуспішна жертва шахрайства. — Як, утім, не було й жодного ДТП з людськими жертвами. Я вас одразу розкусила!
— Навіщо тоді було в банк їхати?
— Щоб за квартиру і телефон заплатити.
— А на дачу?
— Щоб картоплю та цибулю додому перевезти, — пояснила Марія Іванівна. — Іди-іди! Я тобі не бабуся з котами, а майор поліції у відставці!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять − дванадцять =

Також цікаво:

З життя40 хвилин ago

When I Sat Down at the Table, My Mother-in-Law Slapped Me: ‘I Cooked for My Son, You and the Kids Can Eat Wherever You Want!’

**Diary Entry October 12th** Id barely stepped into the dining room when my mother-in-law slapped me across the face. I...

З життя2 години ago

What Do You Mean We’re Getting Divorced?” the Man Asked His Wife in Shock. “Because I Gave Money to My Mother?

**The Dream of Pounds and Promises** *”What do you mean, were over?”* Richard blinked at his wife, baffled. *”Because I...

З життя7 години ago

What Do You Mean We’re Getting a Divorce? The Husband Asked in Shock. Over the Money You Gave to Your Mother?

“What do you mean, were finished?” the man asked his wife, bewildered. “Because I gave money to my mother?” “Nineteen...

З життя7 години ago

My Patience Has Run Out: Why My Wife’s Daughter Will Never Set Foot in Our House Again

My patience has run out: Why my wifes daughter will never set foot in our home again I, James, a...

З життя10 години ago

– Look who finally decided to show up! – exclaimed David Peterson. – Well, you can turn right back around! – Dad, what’s gotten into you?

**Diary Entry** “Look who finally decided to show up!” bellowed Richard Thompson. “You might as well turn right back around!”...

З життя10 години ago

Alright, Landlord, Let’s Head to the New Place. You’ll Be Living with Me – It’s a One-Bed, But We’ll Make It Work.

“Well then, my dear fellow, lets be off to the new place. Youll live with mejust a one-bedroom flat, mind...

З життя13 години ago

No Seat for Me at My Mother-in-Law’s Milestone Birthday—I Walked Out Silently and Then Did Something That Changed My Life Forever

At my mother-in-laws anniversary party, there was no place for me. I turned around without a word and walked awayand...

З життя13 години ago

My Patience Has Run Out: Why My Wife’s Daughter Will Never Set Foot in Our Home Again

My patience has run out: Why my wifes daughter will never set foot in our home again I, James, a...