Раптові зміни в розкладі через збільшення навантаження на роботі

Оксана поклала дітей спати й пішла на кухню випити чашку чаю. Володимир ще не повернувся. Останнім часом у нього було багато роботи, і він часто затримувався. Оксана шкодувала чоловіка й намагалася позбавити його од домашніх турбот. Усе ж він був єдиним годувальником у сім’ї.

Відразу після весілля вони вирішили, що Оксана займатиметься домом та майбутніми дітьми, а Володимир забезпечуватиме їхнє благополуччя. Один за одним народилися троє дітей. Володимир радісно зустрічав кожну появу малюка й говорив, що на цьому зупинятися не збирається.

Оксана ж втомилася від нескінченних пелюшок, сумішей і недосипання. Вона вирішила, що поки вистачить з дітей.

Володимир повернувся вже за північ. Він був трохи напідпитку. На питання Оксани про причини відповів:
— Оксано, так втомилися з хлопцями, що вирішили трохи розвіятися.
— Ах ти мій бідолашний! — усміхнулася Оксана. — Пішли, я тебе погодую!
— Не треба. Ми перекусили курячими крильцями — я перебив апетит. Краще піду спати.

Наближався свято, восьме березня. Оксана попросила свою маму посидіти з дітьми й вирушила до торгового центру. Їй хотілося відзначити це свято по-особливому: романтична вечеря і тільки вони вдвох. Мама погодилася забрати дітей до себе.

Окрім продуктів і подарунків, Оксана вирішила також купити щось для себе. Вона давно собі нічого не купувала — було соромно брати у чоловіка гроші на наряди, та й виходити було нікуди. Останнє, що вона собі придбала, була домашня піжама. Але для того вечора вона ніяк не підходила. Оксана зайшла в один із магазинів одягу й, підібравши кілька суконь, вирушила до примірочної.

Вона щойно почала міряти другу сукню, як почула знайомий голос свого чоловіка з сусідньої примірочної:
— Ммм, я вже хочу зняти з тебе це!
Йому відповів дзвінкий сміх.
— Потерпи трошки, бешкетнику! Йди краще й дружині щось вибери!
— Нащо їй? Вона ж вся в дітях. А дітям не важливо, в чому вона ходить, аби нагодували, поміняли підгузки і прибрали іграшки! Подарую їй якусь мультиварку чи хлібопічку — нехай радіє!

Оксану наче облили холодною водою. Вона на автоматі приміряла сукні, стараючись не видати себе, і підслухувала розмову у сусідній примірочній.
— А якщо вона запитає, куди ти витратив такі гроші? Мультиварка й хлібопічка стільки не коштують… — схихикала дівчина.
— А чому я маю звітувати, куди витрачаю СВОЇ гроші? Це я працюю, вона вдома сидить на всьому готовому! Виділяю їй певну суму на господарство — і досить! Нехай і за це спасибі скаже.

Примірка, вочевидь, закінчилася, голоси віддалялися. Оксана обережно виглянула з примірочної. Так і є: її коханий чоловік стояв біля каси з якоюсь блондинкою та розраховувався за покупки. Заплативши, Володимир обернувся до неї і, незважаючи на касира, поцілував дівчину прямо в губи.

— Дівчино! У вас все гаразд? — Оксана зрозуміла, що вже давно сидить на невеликому пуфі, вдивляючись в одну точку.
— Так, все гаразд! — вона відкинула завісу й подала продавцеві сукні: я візьму все.

Вдома, відпустивши маму і поклавши дітей на денний сон, Оксана почала обмірковувати, що ж їй тепер робити. Такого зради від чоловіка вона не очікувала. Навіть не те, що він їй зраджує, а що він так до неї ставиться та до того, що вона робить. Він в одну мить знецінив усе, що вона намагалася робити для сім’ї.

Їй хотілося одразу подати на розлучення, але вона змусила себе зупинитися й подумати.
“Ну, подам я на розлучення, він піде до своєї блондинки, а я залишуся з дітьми без засобів для існування. Аліменти? Так там, мабуть, копійки будуть… І на що ми будемо жити?”

До вечора рішення було прийняте. Володимир того дня не затримався, як зазвичай “на роботі”. “Днем залюбувався”, — подумала Оксана з байдужістю. Усі почуття, які вона відчувала до чоловіка, випарувалися. Він став для неї чужою людиною. Єдине, за що вона непокоїлася, це те, що він може вимагати близькості, а вона не зможе її дати. Противно.

Але чоловік, мабуть, отримав усе від своєї коханки й до Оксани не пристав.

Наступного дня жінка склала резюме й розіслала його по різних компаніях та агентствах. Лишалося лише чекати. Почалися дні очікування. Тепер щодня Оксана починала з перегляду пошти. Нарешті надійшла омріяна відповідь. Її запросили на співбесіду до однієї з фірм міста. Туди, де працював її чоловік. Оксана довго роздумувала, чи варто їхати, але все ж вирішила — варто!

Попросивши матір посидіти з дітьми, Оксана вирушила на співбесіду. Після майже двох годин спілкування з керівництвом фірми, їй запропонували непогану посаду з можливістю вільного графіка. Зарплату, звісно, перший час обіцяли не дуже велику, але, щоб прогодувати себе й дітей, цілком достатньо.

Додому Оксана летіла як на крилах. Мати, побачивши доньку такою щасливою, засипала її питаннями.
— Мам, Володя мені зраджує! — радісно вигукнула жінка. Вирішивши, що у доньки на цьому ґрунті тимчасове помутніння, матір узяла її за руку й посадила поруч з собою на диван.
— Оксано, що ти таке кажеш? Як Володя може тобі зраджувати? Він же працює цілими днями!
— Не працює, а ходить до своєї подруги! — і Оксана розповіла все, що дізналася, підслуховуючи в примірочній магазину. Мати, вислухавши її, запитала:
— Ну, і що ти збираєшся робити?
— Подам на розлучення! І так, я влаштувалася на роботу зі вільним графіком. Зараз напишу заяви в дитячий садок і, щойно всі мої діти підуть туди, вийду на повний робочий день!
— Ну, гаразд! Я не буду тебе відмовляти! Зраду прощати не можна! Думаю, це лише початок. Тим паче, він тебе й за особистість-то вже не має. А з дітьми я тобі допоможу!
— Дякую, мамо! — Оксана розчулено обняла матір.

Сьомого березня Володимир знову прийшов пізно вночі. Оксана нічого в нього не стала питати. Володя, здивований таким байдужістю дружини, почав сам виправдовуватися:
— Оксано, знову з хлопцями затрималися на роботі… — але Оксана не дала йому договорити, велівши лягати спати.

Наступного дня, коли жінка сиділа на кухні і годувала дітей сніданком, Володя урочисто подарував їй подарунок — хлібопічку.
— Ось, люба, щоб полегшити твою домашню працю! — він спробував її поцілувати, але Оксана відсторонилася і, навіть не глянувши на подарунок, встала зі стільця.
— У мене також є подарунок для тебе!

Здивований чоловік з коробкою в руках пішов за нею. Вона вийшла в коридор і показала на два великі чемодани.
— Я з тобою розлучаюся! Тепер можеш не вигадувати небилиці, приховуючи свої пригоди!
— Як ти дізналася? — промовив здивований Володимир.
— У примірочній, коли ти вибирав своїй блондинці подарунок. І так: хлібопічку теж можеш їй віддати — мені вона не потрібна!

Викритий у зраді і втрачаючий сім’ю, Володимир розлютився:
— А тобі що, шкода, що в мене буде інша жінка? Красива, пристрасна і доглянута, на відміну від тебе! Ти навіть забула, що таке фарбування! Осіла як квочка в дітях і живеш за мій рахунок! Сам знаю, кому і що купую! Вирішив, значить потрібно! І ти не маєш права рахувати мої гроші! Тебе просто жаба душить, що я витрачаю ще на когось! Ти просто меркантильна вівця!
— Мені не шкода, — спокійно відповіла Оксана, — йди.

Наступного дня Оксана подала на розлучення і на аліменти. Через тиждень пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла свекруха. Не вітаючись з Оксаною, вона закричала:
— Меркантильна негідна! Чоловіка виставила, а гроші витягуєш! Негайно відмовся від аліментів! Він не зобов’язаний їх тобі платити!
— Він їх не мені платить, а своїм дітям, яких сам просив! — парирувала Оксана. — Якщо йому не вистачає на свою подругу, то це вже його проблеми! Він так само батько, як і я!
— Та що ти можеш без його грошей! Народила дітей у надії сидіти все життя на його шиї! Але в тебе це не вийде! Він попросить у начальства, щоб йому урізали офіційну зарплату, і ти отримаєш жалюгідні копійки! Швидко приповзеш!
— Ну, це навряд чи! — вимовила Оксана й вказала на двері. — В геть з мого дому, поки я поліцію не викликала!

Свекруха, сиплячи прокльонами, пішла.

Через кілька місяців дітям, один за одним, надали місця у дитячому садку. А ще через місяць після того, як молодша дитина почала ходити до садка, Оксана вийшла на роботу на повний день.
— Привіт! — біля її столу пролунав знайомий голос. — Чи можемо ми поговорити?
— Перепрошую, Володимире, у мене багато роботи, — відповіла Оксана, не піднімаючи голови.
— Може, тоді пообідаємо разом? — Володимир не йшов. Оксана підняла голову і подивилася на колишнього чоловіка. Він виглядав втомленим і виснаженим. Вона знала, що його блондинка, до якої він пішов, дізнавшись, що половина його зарплати буде йти на аліменти, тут же виставила його геть. Але її це вже не турбувало.
— Ні, Володимире. Не поговоримо і не пообідаємо.