Раптово бабусі стало зле, лікар вирішив не ризикувати і відвіз її до лікарні.

Одного разу моїй бабусі раптом стало зле, і лікар, який приїхав на “швидкій”, вирішив не ризикувати і забрав її до лікарні. Там бабусі пояснили, що в такому віці вже непристойно активно відвідувати театри зі старими подругами. Смерть не за горами, і зустріти її слід як належиться — у власному ліжку, а не за грою в покер у подруги.

Бабуся вирішила підійти до питання свідомо і зі смаком. Спершу вона накупила безліч ліків і вишикувала їх на тумбі біля ліжка. У повітрі відразу ж оселився стійкий запах корвалолу.

По-друге, вона залучила усю сім’ю, щоб ми жертвували своїм часом і нервами, допомагаючи їй у “урочистому” процесі відходу в інший світ. Вона примушувала купувати нові ліки, кликати то лікаря, то нотаріуса. Мама збилася з ніг, намагаючись задовольнити всі її забаганки та хоч якось переконати, що міру смерті ще зарано. Але бабуся лише закочувала очі і просила накапати їй ще трохи корвалолу.

Аж раптом у кімнаті з’явилася її давня подруга Неля. На щастя, я була тоді вдома у бабусі і змогла все це побачити на власні очі.

— Кажуть, ти нарешті вирішила померти, — запитала вона хрипким голосом, — похвально. Треба ж комусь із нас зробити перший крок у незвідане, щоб усе там розвідати. Тільки скажи чесно — невже ти збираєшся лежати в труні в такому жахливому вигляді?

Бабуся пробурчала у відповідь, що їй байдуже, в якому вигляді вона буде лежати в ящику.

— Може, тобі й байдуже, — відповіла Неля, — а мені ж доведеться на це дивитися! А ще — цілувати! Що скажуть люди?! Вони подумають, що прийшли на солідний похорон, а їх підло обманули. Я просто не зможу подивитися їм у очі!

— До чого тут люди? — вигукнула бабуся.

— Бо вони прийдуть, думаючи, що ховають Нелину подругу, а Неля зі всякими не приятелює. Але коли вони побачать тебе, подумають, що їм підсунули якогось іншого небіжчика і образяться! До того ж, навіщо тобі так багато ліків? Ти що, травиш себе цією гидотою?

— Я намагаюся полегшити собі страждання, — відгукнулася бабуся.

— Ти намагаєшся остаточно зіпсувати собі печінку — а зі зіпсованою печінкою жахливий колір обличчя. Не хочеш, щоб, побачивши тебе в гробу, люди втекли зі страху?

Бабуся подумала і погодилася, що в труні краще лежати з гарним кольором обличчя. Подруга підтримала її і запропонувала піти на вулицю нагуляти здоровий рум’янець, який буде дуже доречно виглядати на останньому ложі.

Я, роззявивши рота, дивилася, як моя бабуся, котра ще недавно прикидалася, що помирає, сповзає з ліжка і прямує в душ, від якого відмовлялася останні три тижні. А Неля, бридливо підібгавши губи, веліла мені зібрати всю постіль з ліжка, аби відправити в прання… А ще приготувати їм з бабулею дві чашки міцної кави, в які накапати коньяку, грамів едак п’ятдесят. Адже коньяк добре впливає на тонус і нерви. А в труні, як ви вже здогадалися, лежати краще з міцними нервами та здоровим серцем…

Настільки дорога подруга перейнялася прийдешніми бабусиними похоронами, що кілька тижнів ретельно її до них готувала. За цей час вони відвідали перукаря, масажиста та салон краси. Ходили по магазинах і розпродажах, накупили купу різних милих речей, безсумнівно корисних у тому світі, таких як капелюшок з вуаллю, рукавички, косметику.

Тепер бабуся вже не переживає за власні похорони, бо знає, що все пройде на вищому рівні. А щоб скоротати час, вона знову відновила свої походи до подруг, партії у покер та веселі пікніки. Каже, що якщо смерті вже так сильно треба, то нехай сама її шукає… Правда, безносійка поки не поспішає її шукати — мабуть, у бабусі ще недостатньо хороший для цього колір обличчя.