Connect with us

З життя

Рідні голодують, а ти купуєш квартири!” – кричала мати

Published

on

— Рідні голодують, а ти квартири купуєш! — гула мати.

— Олені й Марії дістануться по двокімнатній, а Дмитру — трикімнатна. Адже він обіцяв піклуватися про нас у старості, — промовив Ярослав Петрович, дивлячись у вікно, за яким тихо сипав сніг.

Ганна Михайлівна мовчки кивнула, перегортаючи старий фотоальбом. На жовтнулих знімках сміялися діти: Оленка з косичками, Дмитро у порваних джинсах і маленька Марійка, вся у піску на дитячому майданчику.

Ярослав підійшов, сів поруч, поклав долоню на її руку: — Все чесно. По совісті.

Вони не знали, що це буде їхня остання розмова. За тиждень Ярослав Петрович тихо пішов у сні. Просто не прокнувся.

Олена дізналася про смерть батька, коли поспішала на роботу. Мати подзвонила з риданням у голосі:
— Оленко… Тата вже немає…

Все ніби застигло. Як немає? Адже нещодавно разом святкували його день народження…

На похоронах Олена трималася. Допомагала мамі, обіймала Марійку, намагалася вговорити Дмитра, який ішов, немов у тумані. Після похоронів взяла все на себе — їжу, рахунки, візити до матері.

— Дмитре, скільки можна лежати? Тобі 25! — не витримувала Олена.
— Відчепись. Не вчи мене жити, — бурчав брат.

— Мама на одну пенсію живе! Марійка вчиться. А ти?
— Моя справа, — відвертався він до стіни.

Мати мовчала. Для неї Дмитро завжди лишався «хлопчиком».

За півроку Ганна Михайлівна несподівано покликала Олену на розмову.
— У Дмитра проблеми… Вліз у борги. Я вирішила продати квартири… обидві.

— Які квартири?! Тато їх для нас із Марійкою копив!
— А що? Вони оформлені на мене. Ви вийдете заміж, чоловіки допоможуть. А Дмитро скоро одружується.

— Мамо… ти серйозно?

— Рішення прийнято, — відсікла мати.

Олена пішла у нікуди. Дощ, калюжі, листя… Сіла на лавку. Подруга Наталя прихистила її на час. Оленка жила з коробками, збираючи документи на іпотеку, слухаючи, як у сусідів нічно дряпаються кішки чи гуде ліфт о третій ранку.

Тим часом мати дзвонила:
— Дмитро без роботи. Їсти нічого. Допоможи.

— Я не можу! В мене іпотека, мамо!

— Квартири купуєш, а рідні голодують?! — голосила мати.

Одного разу прийшла Марійка. Заплакана.
— Мама вимагає, щоб я кинула навчання й пішла працювати. Я не можу так.

— Переїжджай до мене, — сказала Олена.

Зняли однокімнатну. Марійка дотрималася. Пізніше вийшла заміж. Чоловік із доброї родини. Живуть разом, щасливі.

Мати на весілля не прийшла.

Потім знову почалися дзвінки:
— Дмитро чекає дитину. Їм важко. Пенсію йому віддам, можна я до тебе переїду?

— Ні, мамо. Я більше не граю в цю гру.

— Значить, матір на вулицю?! — кричала вона.

Олена змінила номер. Новий дала тільки Марійці.

Минали місяці. Олена оформила іпотеку, завела рудого кота. Життя налагодилося. Марійка дзвонила, приходила в гості. Потім — новина:
— Я вагітна!

Незабаром народився хлопчик — назвали Ярославом, на честь діда.

Одного разу Олена отримала листа. Почерк — мамин.
«Пробач мене… Я помилилася. Вітя працює. У мене онучка. І ти була права. Усіх дітей треба любити однаково».

Олена витерла сльози. Потім сіла за стіл.
— Я напишу їй, — сказала вона Марійці. — Нехай знає: я не тримаю зла.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісім − п'ять =

Також цікаво:

З життя58 хвилин ago

Приготуй, прибери та заробляй сам – я не твоя служниця!

— Хочешь ковбасок чи яєшню? — запитала Олеся. Андрій сидів за столом, гортаючи новини в телефоні. — Ковбаски. Тільки без...

З життя3 години ago

Краса квітів: Життя поруч з розкішшю

Жінка жила у гарному будиночку. Поруч, на квітнику, розцвітали гортензії й петунії. Фіолетове шаленство кольорів просто запаморочувало. Вона згортала ноги...

З життя6 години ago

«Вік не перешкода: несподіване відкриття»

Григорій зніяковів, коли дізнався, що дівчина молодша за нього аж на дванадцять років. Йому тридцять, їй — вісімнадцять. Так, вона...

З життя9 години ago

Дорога додому: втомлена, але сповнена сподівань.

Сон був мов із казки, але водночас дивний і тривожний. Оксана поспішала додому. Десята година вечора, а їй так хотілося...

З життя9 години ago

Вигнання з дому: жінка з поламаним чемоданом вирушає в невідомість!

Олені було 72 роки, коли власний син вигнав її з дому — і все через одну просту причину: вона втратила...

З життя11 години ago

СМАЧНІ ПРИГОДИ У РЕСТОРАНІ.

**ПОХІД У РЕСТОРАН.** — Вперед за пригодами! — сказали одна одній кращі подруги, закидаючи валізи у багажник. Поїзд рушив точно...

З життя13 години ago

Не втрачай своє щастя заради змін, — викрикувала мати

Мамо, я більше не можу так жити, — Оксана стояла біля вікна, дивлячись на сіре небо, затягнуте важкими хмарами. —...

З життя15 години ago

Коли буденність розриває стосунки: зважитися на зміни чи залишитися?

— Ти зовсім звичайнішала. Погладшала. Не хочу шукати іншу, й у мене нікого нема на стороні, клянусь. — Але й...