Connect with us

З життя

​С самого начала отношений он дал понять: домашние дела не для него.

Published

on

С самого начала наших отношений Артём Лукин чётко обозначил свою позицию: участвовать в домашних делах он не собирается. “Я зарабатываю деньги и содержу семью, — заявил он, — а всё остальное — твоя зона ответственности”. Тогда, опьянённая любовью, я кивнула, уверенная, что справлюсь — ну а что, разве не справляются другие?

Годы шли, а усталость копилась. Теперь я работаю наравне с мужем, но после трудового дня меня ждёт не диван, а бесконечный марафон: пылесос, плита, стиралка и домашние задания детей. Артём же, придя с работы, благополучно «отключается», считая свою миссию выполненной. На мои робкие просьбы о помощи он лишь пожимает плечами: “Мы же договаривались”. В минуты отчаяния я жаловалась сестре Галине, но та лишь вздыхала: “Лена, ты же знала, за кого замуж выходила. Перевоспитать взрослого мужика — это как научить кота петь”.

После рождения сына ситуация стала ещё веселее. Я наивно надеялась, что отцовство разбудит в Артёме ответственного родителя, но нет — он по-прежнему видел свою роль исключительно в пополнении семейного бюджета. “Я устаю на работе, — говорил он, — а ты лучше знаешь, как пелёнки менять”. Подруги с их историями про “мужей, которые варят суп и гуляют с коляской” только подливали масла в огонь.

В один прекрасный день чаша моего терпения переполнилась. Я выложила Артёму всё, что копилось годами. Он выслушал, хмыкнул и выдал: “Ты сама на это согласилась. Я не менялся и меняться не буду. Не нравится — решай, что делать дальше”. Эти слова прозвучали как приговор.

Теперь я стою на распутье: продолжать жить с человеком, для которого я — бесплатная прислуга, или собрать волю в кулак и начать всё с чистого листа. Ведь каждая женщина заслуживает не просто мужа, а настоящего союзника — того, кто будет рядом не только в праздники, но и в будни, с тряпкой в руках и пониманием в глазах.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 3 =

Також цікаво:

З життя37 хвилин ago

Останній лист

Останній лист Марічка не знала свого батька. Коли підросла і запитала маму про нього, та лише відповіла: — Хіба тобі...

З життя41 хвилина ago

Комедійний Майстер

— Оленко, ти скоро? Зараз прийдуть Катря та Тарас, — нетерпляче промовив Олексій, зазирнувши у спальню. — Зараз. Хвилинку, —...

З життя2 години ago

Рожевий шовковий шалик

**Рожевий шарфик** Два роки тому я похоронила чоловіка. Він був на сімнадцять років старший за мене. А мені на момент...

З життя2 години ago

Підзвук долі

Дзвінок Марія пообідала, помила посуду та прилягла трохи відпочити. Чоловік поїхав на дачу до свого друга допомогти з ремонтом паркану....

З життя3 години ago

Останній лист

Останній лист Соломія ніколи не знала свого батька. Коли підросла і запитала матір про нього, та лише відповіла: — Хіба...

З життя3 години ago

Затори на шляхах

**Пробка** Автомобілі стояли нерухомо, щільно вишикувавшись у ряд. Ні вперед, ні назад — жодного руху вже півгодини. Вікна підняті, адже...

З життя4 години ago

Серце під запрошенням

Після вечері Оксана сіла з ногами на диван і взяла книгу. Лише поринула у пригоди героїні роману, як у кімнату...

З життя5 години ago

Складний шлях до щастя

Тяжке щастя У п’ятницю головна бухгалтерка прийшла на роботу в святковому, з пляшечкою дорогого вина, тортом та упаковкою м’ясної нарізки....