Connect with us

З життя

​С самого начала отношений он дал понять: домашние дела не для него.

Published

on

С самого начала наших отношений Артём Лукин чётко обозначил свою позицию: участвовать в домашних делах он не собирается. “Я зарабатываю деньги и содержу семью, — заявил он, — а всё остальное — твоя зона ответственности”. Тогда, опьянённая любовью, я кивнула, уверенная, что справлюсь — ну а что, разве не справляются другие?

Годы шли, а усталость копилась. Теперь я работаю наравне с мужем, но после трудового дня меня ждёт не диван, а бесконечный марафон: пылесос, плита, стиралка и домашние задания детей. Артём же, придя с работы, благополучно «отключается», считая свою миссию выполненной. На мои робкие просьбы о помощи он лишь пожимает плечами: “Мы же договаривались”. В минуты отчаяния я жаловалась сестре Галине, но та лишь вздыхала: “Лена, ты же знала, за кого замуж выходила. Перевоспитать взрослого мужика — это как научить кота петь”.

После рождения сына ситуация стала ещё веселее. Я наивно надеялась, что отцовство разбудит в Артёме ответственного родителя, но нет — он по-прежнему видел свою роль исключительно в пополнении семейного бюджета. “Я устаю на работе, — говорил он, — а ты лучше знаешь, как пелёнки менять”. Подруги с их историями про “мужей, которые варят суп и гуляют с коляской” только подливали масла в огонь.

В один прекрасный день чаша моего терпения переполнилась. Я выложила Артёму всё, что копилось годами. Он выслушал, хмыкнул и выдал: “Ты сама на это согласилась. Я не менялся и меняться не буду. Не нравится — решай, что делать дальше”. Эти слова прозвучали как приговор.

Теперь я стою на распутье: продолжать жить с человеком, для которого я — бесплатная прислуга, или собрать волю в кулак и начать всё с чистого листа. Ведь каждая женщина заслуживает не просто мужа, а настоящего союзника — того, кто будет рядом не только в праздники, но и в будни, с тряпкой в руках и пониманием в глазах.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять − 14 =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

Тепер діти дзвонять щодня, але я відчуваю: справа не в турботі, а у спадщині

Ганна Миколаївна стояла біля вікна, задумливо спостерігаючи за сивим зимовим подвір’ям. У її хаті було тихо, лише годинникові стрілки повільно...

З життя7 хвилин ago

Відтоді, як діти телефонують щодня, відчуваю: справа не в турботі, а у спадщині.

З тих пір діти дзвонять мені щодня, але я відчуваю: справа не в турботі, а в спадщині Ганна Михайлівна стояла...

З життя8 хвилин ago

Кулінарний хаос: битва з матір’ю партнера

Кулінарний пекельний котел: війна зі свекрухою Моє життя у невеличкому місті на березі Дніпра перетворилося на нескінченний кошмар через свекруху,...

З життя45 хвилин ago

Глузування над дівчинкою: зустріч, що змінила долю

Сміх над бідною дівчинкою: доленосна зустріч На розкішній вечірці в одному з багатих будинків київського передмістя Соломія та її донька...

З життя55 хвилин ago

Викриття: брат чоловіка розкрив його зраду

Слухай, ось історія, переписана по-нашому. Оксана мчала вулицями Львова до своєї другої квартири, стискаючи кермо аж до болю в пальцях....

З життя58 хвилин ago

Тіні минулого: подорож до родинного затишку

Тіні минулого: подорож до родинного тепла Олег і Марічка готувалися до поїздки до її батьків у маленьке містечко на березі...

З життя1 годину ago

Загадка ранкового сніданку: доброта сусідів

**Таємниця ранкового сніданку: доброта сусідів** Життя самотнього батька – це нескінченний вир турбот та емоцій. Мої дві донечки, п’ятирічна Оля...

З життя1 годину ago

Відтоді діти дзвонять щодня, але я відчуваю: їх цікавить не турбота, а спадок

Надія Іванівна стояла біля вікна, споглядаючи на похмурий зимовий дворик. У квартирі панувала тиша, лише годинник не поспіша відлікував секунди....