Connect with us

З життя

Счастье, постучавшее в дверь однажды

Published

on

**Дневник. Когда счастье постучалось в дверь**

Всё кончено. Я осталась одна. Совсем. Год назад не стало мамы — моей опоры, души, всего. А потом ушёл и Кузя — старый рыжий кот, мой верный друг все эти пятнадцать лет. Последний, кто согревал мои серые будни. Теперь жизнь стала похожа на замкнутый круг: дом — работа — магазин — дом. День за днём. В тишине.

В тот вечер я возвращалась поздно — начальство устроило внеплановое собрание. На душе было тяжко, мысли путались. Я шла по тротуару, кутаясь в пальто, и думала: «Зачем? Что ждёт меня впереди, если внутри — пустота?» Зашла в подъезд, поднялась к своей двери… и вдруг вздрогнула.

На коврике сидел крошечный серый комочек. Котёнок. Полосатый, с большими испуганными глазами. Увидев меня, он встал на шаткие лапки и жалобно запищал. Руки дрожали, когда я подняла его и прижала к себе.

«Откуда ты? — шептала я, сдерживая слёзы. — Кто тебя бросил?»

Дома ещё оставался корм — с тех пор, как не стало Кузи. И миска, и плед, и даже его любимая мышка. Котёнок жадно ел, потом свернулся калачиком на диване и замурлыкал. Я смотрела на него, боясь спугнуть это чудо.

Но вдруг под пальцами нащупала тонкий ошейник с колокольчиком. Беззвучный — сломанный. Ни имени, ни адреса. Значит, кто-то ищет его. В груди заныло: только впустила тепло — и вот, снова придётся отпускать.

Развесила объявления по району. А выйдя утром, столкнулась с мужчиной — он как раз крепил листовку: «Пропал котёнок». Оказалось, он недавно переехал в соседний подъезд. Звали его Дмитрий. По его вине форточка осталась открытой, и малыш сбежал.

«Пойдёмте, он у меня», — сказала я дрожащим голосом.

Котёнок — а звали его Маркиз — радостно запрыгал на руки к хозяину.

«Не знаю, как вас отблагодарить, — сказал Дмитрий, смущённо улыбаясь. — Если хотите — заходите в гости. Маркиз будет рад».

Через пару дней я решилась. За чаем говорили о жизни — просто, без притворства. Он признался: недавний развод, детей нет, теперь только кот — его единственная семья. Я рассказала про маму, про Кузю. Словно знали друг друга всю жизнь.

Маркиз разлёгся у меня на коленях. Дмитрий смотрел на меня так тепло, как давно уже никто не смотрел. А я… впервые за долгое время чувствовала, что не одна. Что кому-то нужна.

Так и началось. Прогулки, разговоры, смех… Жизнь снова обрела краски. И кто бы мог подумать — всё изменил маленький пушистый сюрприз у моей двери.

Главное — верить, что счастье придёт. И оно приходит. Иногда тихо, как шёпот. Иногда — в виде трогательного мурлыкания у самого сердца.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × п'ять =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Після втрати чоловіка я відмовилася від його сина — через 10 років я дізналася болісну правду

Усе почалося того ранку, коли задзвонив телефон. На дисплеї світиться номер лікарні. Серце впало ще до того, як я підняла...

З життя3 години ago

Коли важка сумка встала на порозі, у кімнаті почулися незвичайні звуки.

Олена відчинила двері, затягла в хату важку сумку, перевела дух. І в цю ж мить із кімнати почулося: — Олю,...

З життя5 години ago

Мій син подарував малюнок поліцейському — і це призвело до розслідування

Спочатку я вважала, що це просто мила, зворушлива сцена. Мій шестирічний син, Данилко, останнім часом просто одержимий малюванням — динозаври...

З життя6 години ago

Любов на одинці

ЮРА-ОДНОЛЮБ Юрко що вихідних возився із своїм мотоциклом у гаражі біля будинку. Навколо нього сиділи навпочіпки хлопці, немов зграйка горобців,...

З життя9 години ago

Догляд за спадщиною

Дідусьові турботи Микола Іванович овдовів півроку тому. Перша гаряча біль відступила, сховалась кудись під серце і застрягла там гострим крижаним...

З життя12 години ago

Продамо дім, але матір вже вдома!

Дім продамо, а маму – до нас Олег сидів на кухні разом із дружиною, Маріанною. Вона готувала – возилася з...

З життя13 години ago

Снігопади, що затопили місто: заморожене життя за три метри снігу.

То була страшна завірюха. Дороги замело — ні пройти, ні проїхати. Двері під’їзду не відкрити: засипані снігом по самі віконниці,...

З життя15 години ago

Урок, який змінює все

**Урок на все життя** Парасковія дивилася на свого онука й аж руки свербіли, щоб влупити так, щоб пам’ятав силу бабиного...