Connect with us

З життя

Секреты гармонии: как сохранить отношения с любимыми несмотря на трудности

Published

on

Татьяна Сергеевна не могла успокоиться — сегодня её сын Дмитрий должен был привести в дом свою невесту. С самого утра женщина суетилась на кухне, накрывала праздничный стол, продумала каждую деталь. Анна ей сразу приглянулась: добрая, скромная, с хорошими манерами. Познакомились, сели ужинать, разговорились. Но после застолья Дмитрий вышел проводить невесту и вернулся через час расстроенный.

— Сынок, что случилось? — встревожилась мать.
— Всё, мам. Свадьбы не будет. Аня рассталась со мной, — глухо ответил он.
— Как рассталась?.. Почему?
— Из-за тебя, мама…

Татьяна онемела. Неужели это правда?

Позже, еле сдерживая слёзы, она позвонила подруге Ольге:

— Оль, приезжай… Я не знаю, как жить дальше. Я мешаю своему сыну, лучше бы меня не было.

— Хватит нести чушь! — резко оборвала её Ольга. — Жди, скоро буду.

С Димой они жили вдвоём в скромной съёмной двушке на окраине Москвы. Своего жилья не было, родственников, способных помочь, — тоже. Сын рос на её глазах, учился, поступил в институт, а Татьяна крутилась на двух работах, чтобы сводить концы с концами. Жили трудно, но дружно. Лишь одно тревожило Татьяну — сын никак не заведёт семью. А ей так хотелось внуков…

Когда в жизни Димы появилась Анна, сердце матери наполнилось надеждой. И вот, спустя полгода, он объявил: они подали заявление в ЗАГС.

Татьяна готовилась к их визиту как к большому празднику. Анна ей действительно понравилась. Но за ужином девушка вдруг спросила:

— А вы, Татьяна Сергеевна, здесь надолго?
— В каком смысле? Я тут живу.
— В этой квартире?.. — удивилась Анна.
— Да. С Димой.
— Ясно… Простите, я просто не знала.

Разговор замолк, но в поведении девушки что-то изменилось. На следующий день она отказалась от встречи с Димой, а затем и вовсе заявила, что свадьбы не будет. Причина — не готова жить с его матерью.

— Я им мешаю, Оля! — всхлипывала Татьяна. — А я бы только помогала: и по дому, и с ребёнком… Она ведь беременна!

— Послушай, — строго сказала подруга. — Сыну надо свою жизнь строить. Ты же сама через это прошла. Он мужик, должен семью содержать, а не с мамой до седин жить.

— Но я одна не справлюсь. Ни пенсии нормальной, ни работы…

— Значит, справишься. Все справляются. И ты сможешь. Главное — не стоять на пути их счастья. Хочешь — будут у тебя внуки, крепкая семья и благодарность сына. Не хочешь — потеряешь всё.

Татьяна Сергеевна решилась. На следующий день они с Ольгой поехали к Ане.

— Спасибо, что пришли, — после долгого разговора сказала Анна. — Я бы сама не решилась. Но… Спасибо вам. И знайте: мы вас не бросим. Если что — поможем.

— Мы?.. — растерянно переспросила Татьяна.

— Да. Я остаюсь с Димой. Я его люблю. Но жить мы будем отдельно. Спасибо, что вы это поняли.

Свадьба всё же состоялась. Дима переехал к Ане. А когда родился их сын, Анна сама предложила свекрови пожить у них — помощь была нужна.

Теперь Татьяна нянчит внука, готовит борщи, а однажды Анна подошла к ней и сказала:

— Спасибо вам, мама… Даже не знаю, как бы мы без вас справились.

Конец.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 + 14 =

Також цікаво:

З життя59 хвилин ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя3 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя5 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя8 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя11 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя11 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя14 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя15 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...