Connect with us

З життя

«Семейные узы: дарила квартиру и свадьбу, а встречаемся лишь по праздникам»

Published

on

Мы с мужем разошлись, когда младшему сыну едва исполнилось четыре, а старшему — десять. Осталась одна с двумя мальчишками на руках. Замуж больше не вышла — некогда было, надо было детей поднимать, крутиться как белка в колесе, тянуть весь этот быт. Единственной опорой была мать — она и в школу их водила, и кормила, и помогала, чем могла, чтобы я могла вкалывать на двух работах.

Горжусь, какими они выросли. Красивые, умные, с образованием. Старший, Артём, давно женат, дом строит под Новосибирском, живёт своей жизнью. А вот с младшим, Димой, связывала все надежды. Ближе он мне был — и по духу, и просто потому, что рядом.

Когда он в институт поступил, я решилась на отчаянный шаг — махнула на заработки в Чехию. Мыла полы, ухаживала за стариками, копила каждую копейку — не себе, ему. Потому что знала: если не я, то кто?

Когда он объявил, что женится, обрадовалась. Невесту его видела пару раз — тихая, будто скромная, улыбчивая. Тогда ещё не знала, как лихо она маски умеет носить.

Отдала им всё, что могла. Квартиру купила — ту самую, на которую в чужих домах зарабатывала, ночуя в промозглых комнатушках. Свадьбу устроила — платье, ресторан, оператор, всё как у людей. Старший не обиделся, понимал: у него своя дорога, а младшему помощь нужнее. Он и так далеко, со своими заботами. А Дима был рядом — мечтала о внуках, о тёплых вечерах в их семье, о том, чтобы быть нужной.

Но жизнь, как всегда, нашла способ пнуть побольнее.

Через пару недель после свадьбы заглянула к ним. Принесла пирогов, фруктов, просто хотела посмотреть, как они устроились. Не ждала фанфар, но хоть каплю тепла…

Невестка встретила с лицом, как у судебного пристава. Чай налила, села напротив и выдает:
— Тамара Викторовна, давайте честно. Видеться будем только по праздникам. Так всем спокойнее. Меньше трепа, меньше ссор. А отношения только крепче станут.

Я чуть чашку не выронила.
— Что? — переспросила.
— Ну вот так. Вам же не сложно? Это же логично.

Сидела, будто кипятком ошпаренная. Девчонка, которой я крышу над головой подарила, которая на мои деньги гуляла на свадьбе, теперь мне график визитов устанавливает — когда можно, а когда я «мешаю».

До свадьбы лебезила, будто боялась, что я её настоящую разгляжу. А теперь, когда всё получила, маску сбросила.

Но больше всего ударило то, что Дима молчал. Ни слова в мою защиту. Не обнял, не сказал: «Мама, приходи когда хочешь». Стоял в сторонке, будто это его не касалось.

Вышла от них с дрожащими руками. В автобусе еле слёзы сдерживала. Всю жизнь пахала, как ломовая лошадь. Не для себя — для них. А в старости хотела одного — быть рядом. Быть бабушкой. Быть матерью, а не гостьей по расписанию.

Артём сразу всё понял. Сказал:
— Мам, ты такого не заслужила. Мне за брата стыдно. И за неё. Ты не одна.

Да, он поддерживает. Но легче не становится. Потому что я не просила денег, не лезла в их жизнь. Просто хотела быть частью её.

Теперь сижу в своей же квартире и не знаю, что делать. Больно. Будто предали. Будто мою доброту за слабость приняли. Будто все эти годы — впустую.

Что теперь? Улыбаться на праздниках, как посторонняя? Или махнуть рукой? Ведь я уже не мать. Я — чужая. В квартире, которую сама купила. В семье, которую сама создала.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два + 19 =

Також цікаво:

З життя45 хвилин ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя2 години ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя3 години ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя3 години ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...

З життя4 години ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який всіх приголомшив!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки тихим золотистим ранком. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно...

З життя5 години ago

Санітарка облила голову завідуючому відділенням через відмову прийняти пораненого жебрака в брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні простягнувся нудно, немов час застиг, а повітря згустилося від запаху антисептиків і ліків. У куточку медсестринської,...

З життя6 години ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя6 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...