Серед ночі чоловік штовхнув Галину: “Перестань хропіти, дістала!

Всю ніч Ганна майже не спала. О другій ночі чоловік штовхнув її ліктем у ребро, сказавши: “Перестань хропіти, вже дістала!” Хоча дійсно, коли Ганна спала на спині, могла трохи посапувати, але раніше чоловік обережно повертав її на бік. Тепер же, сердячись, грубо її пхає. Він легко засинає знову, а вона до ранку не може знайти спокою навіть з заспокійливими.

Ганна з Віталієм одружені вже 27 років. Два роки тому була срібна річниця, яку вони не відзначали. Віталій про це забув, бо був зайнятий новим автомобілем, якого щойно купив, бачачи у ньому все своє щастя. Старим авто тепер користується син.

По правді кажучи, збирали вони на квартиру синові, у нього вже з’явилася дівчина. Але… Віталій з сином вирішили придбати авто, адже їх вартість швидко зростає, а син з дівчиною наразі можуть жити в його кімнаті. Ганну навіть не запитали, хоча більшість грошей дала вона, заробляючи більше за чоловіка.

Після купівлі авто Ганна почала відкладати гроші на свій рахунок, а не спільний, як раніше. Віталій спочатку образився. Але зрозумів, коли Ганна пояснила, що більше не довіряє їм свої заощадження.

Ганна має вищу освіту. Разом з подругою Наталею вона виїхала з маленького містечка до обласного центру, аби вступити до педагогічного університету. Дівчата без труднощів вступили і успішно його закінчили.

Наталя пропрацювала в школі лише рік, після чого пішла вчитися на перукаря, пройшла практику в Києві у відомого майстра і відкрила свою перукарню. У неї були заможні батьки.

Ганна залишилася в школі ще на якийсь час. Вона працювала перший рік, коли познайомилася з Віталієм під час екскурсії для учнів у промислово-металургійному училищі. Віталій був майстром виробничого навчання. Його молодість, зріст і харизма вразили Ганну. Майстер так цікаво розповідав про професію зварника, що молода вчителька заслухалася.

“Я й не думала, що про таку звичайну професію можна так цікаво розповісти,” – сказала вона після екскурсії.

Віталію теж сподобалася молода вчителька. Вони почали зустрічатися, а через півроку побралися. Сім’я Віталія жила в трикімнатній квартирі, і він був єдиною дитиною. Батько його рано помер.

Згодом свекруха вирішила, що виконала свій обов’язок і переїхала до Миколаївської області, де познайомилася з чоловіком, який зробив їй пропозицію. Квартира залишилася у спадок сім’ї Віталія.

Мама Ганни змалку навчала дочку утримувати дім в ідеальному стані, оберігаючи зусилля від очей чоловіка. Ганна старалася: вставала о п’ятій ранку, готувала їжу, приводила до ладу дім, доки вона приходила з роботи раніше чоловіка.

У 24 роки в Ганни народився син Олександр. Перший час вона вдома сиділа з дитиною, бо чоловік заробляв небагато, а матеріальна допомога на дитину була скромною.

Якось Наталя прийшла до неї з подарунком для сина. Ганна запитала, чи не може вона позичити грошей до зарплати чоловіка. Наталя погодилася і запропонувала Ганні приєднатися до роботи в її перукарні ввечері, адже Юлія, майстер манікюру, могла показати їй роботу. Так Ганна почала вчитися.

Ганна виявилася старанною ученицею. Вона почала займатися манікюром, а згодом і педикюром. Винайнявши кабінет, почала працювати з вечора до пізньої ночі. Віктор залишався з сином. Клієнти швидко знайшлися, і в школу Ганна не повернулася.

Почалося краще життя. Віталію така ситуація підходила, він продовжував працювати там само. Вони купили авто, відремонтували квартиру, їхали відпочивати на море. Ганна ж їздила з ними рідко, бо влітку в роботи був найбільший попит. Тоді Віталій особливо цінував її.

Через шість років у них народилася дочка Інна. Ганна не могла залишити роботу, боялася втратити клієнтів. Вона найняла няню і продовжувала працювати вдень, коли згодом син пішов до школи.

Після народження дочки час для Ганни летів швидко: діти росли, збільшувалися витрати. А Ганна лише працювала і працювала, рідко виїжджаючи додому та інколи навідуючи матір.

От вже й Олександру 24 роки, Інні – 18. Олександр закінчив юридичний факультет, але його зарплата була скромною. Інна вчиться у технологічному коледжі. Олександр привів до дому свою дівчину Аню. Вона вже рік живе з ними, але тримається осторонь, швидко замикаючись в своїй кімнаті.

Одного дня Ганна усвідомила, що вже давно в них немає дружної родини, де б всі були єдиним цілим. Вони стали чужими щодо одного одного, наче сусіди в комунальній квартирі.

Чоловік часто зриває свою злість на ній, і Ганна намагається його не чіпати. Син з дівчиною сидять за зачиненими дверима, не впускаючи її. Одного разу Ганна вирішила прибрати в їхній кімнаті, але потім залишила це, нехай живуть, як хочуть.

Інна теж не бажає слухатися в питаннях прибирання. “Облиш мене з порядком, вже набридла!” – відповідає вона матері грубістю. Мати не витримує і сама наводить порядок.

Ганна попросила Аню вранці допомогти з посудом в посудомийці, але у відповідь почула: “Я не наймалась до вас домпрацею,” – і двері зачинилися.

…Ганна теж не заснула після штовхання чоловіка. Підіймаючись о п’ятій ранку, вона приготувала сніданок, почала готувати вечерю. З відчуттям обурення на душу, вона намагалася зрозуміти, як стала для чоловіка і дітей прислугою? Як вони перестали бачити в ній матір і дружину?

Коли всі прокинулися і снідали, дякуючи ніхто не сказав. Віталій пішов на роботу першим, за ним – Інна, яка залишила блузку зі словами: “Мені потрібна ввечері, терміново випери!”

Аню накладала макіяж у своїй кімнаті, а син звернувся до матері з проханням: “Не доручай “Ані зайвих справ, вона вчора плакала від образ. Я перестану вважати тебе матір’ю, якщо будеш її ображати, пам’ятай!”

Коли всі розійшлися, Ганна, яка мала виходити на роботу о 10, взяла телефон і скасувала всі записані за місяць наперед зустрічі. Зібравши всі інструменти і матеріали, вона звільнилася з орендованого місця.

Повернувшись додому, вона зібрала речі, документи і на холодильник залишила записку: “Дорогі, я зрозуміла, що не потрібна вам ні як мати, ні як дружина, а бути служницею більше не хочу. Сподіваюсь, вам буде краще без мене.” Викликала таксі і поїхала на вокзал.

Мати була здивована, коли побачила Ганну на порозі: “Ганно, ти знала, що я захворіла? Боялась відривати тебе від роботи, знайшла б час” – сказала вона. “Мамо, я житиму з тобою трохи, я загубила себе, відчуваю себе виснаженою,” – відповіла Ганна, обіймаючи матір і плачучи.

Ганна сподівалася, що чоловік проситиме її повернутися, що діти перепросять… Та чоловік навіть не зателефонував. Натомість Інна запитала: “Як ти могла поїхати, не виправши мою блузку?”

Ганна вже п’ять місяців живе з матір’ю. Знімає маленьке приміщення і знову займатися своїми справами. Її дохід зменшився, але й витрати також. Наталя зателефонує, підтримуючи її.

Віталій швидко пішов жити до колеги, з якою мав стосунки кілька років. Інна ж привела додому свого друга: “Якщо Олександру можна, чому мені не можна?” Батько давав їй гроші, але дівчині завжди було мало, і вона частенько благала ще.

Ганна хвилюється за дітей, але розуміє, що вже все, їх вже вважають дорослими і не потребують її, навіть не дзвонять. Зрада Віталія її здивувала. Вона так багато працювала, що не помітила, як він охолонув.

Ганна подала на розлучення, їй важко і боляче, адже в 50 років вона залишається сам-на-сам, без родини, якій віддала 27 років свого життя. І найприкріше, що сама у всьому винна.

Жінка не повинна розчинятися у сім’ї повністю. Сім’я цього не цінує, і миють нею ноги. Ось така історія…