З життя
Сестра, з якою я не хочу більше нічого спільного
У мене є сестра, з якою я більше не хочу мати нічого спісно. Наші стосунки давно почали розколюватися, і тепер я чітко усвідомлюю: ми надто різні, щоб знаходити спільну мову. Її звуть Соломія, її будинок — це розкішна вілла на околиці великого міста. У ній є всі атрибути достатку: просторий інтер’єр, найновіша техніка й навіть власний басейн у дворі. Соломія досягла цього сама — спершу працювала за кордоном, а потім відкрила бізнес в Україні. Вона адвокат, і треба визнати, дуже успішна. Але її успіх не робить її приємною співрозмовницею.
Мене їж звуть Оксана, я молодша за Соломію на п’ять років. Ми виросли разом у маленькому містечку, де всі знали всіх. Наші батьки були простими людьми: мама працювала вчителькою, тато — на фабриці. У дитинстві ми з сестрою були близькі, ділили секрети, разом мріяли. Але з віком Соломія змінилася. Вона завжди була амбітною, хотіла більшого, ніж могло запропонувати наше містечко. Після школи вона поїхала вчитися до Києва, потім — за кордон. Я пишалася нею, вірила, що вона досягне великого й залишиться такою ж доброю. Але я помилялася.
Коли Соломія повернулася через кілька років, це була вже зовсім інша жінка — холодна й пихата. Вона спілкувалася зі мною ніби з випадковою знайомою, яка не розуміє її «високої якості життя». Її слова часто звучали як дорікання: чому я не прагну більшого, чому живу «так просто»? А я й не збиралася з нею змагатися. У мене своє щастя: я працюю в бібліотеці, у мене є чоловік Іван і двоє дітей. Ми не багаті, але ми щасливі. Мені подобається моя робота, наші вечірні чаювання, прогулянки з дітьми. Але для Соломії це, схоже, виглядає нудно й нікчемно.
Одного разу я запросила їй на день народження моєї доньки. Думала, це шанс полагодити стосунки. Соломія приїхала, але увесь вечір рійла так, ніби робить нам послугу своєю присутністю. Вона критикувала все: страву, наш скромний дім, навіть наше виховання дітей. Моїй донечці Марійці вона подарувала дорогий планшет, але при цьому додала: «Може, хоча б так навчишся чомусь корисному». Я була в шоці. Іван намагався розрядити обстановку, але Соломія лише зітхала й час від часу дивилася на годинник. Того вечора я зрозуміла: більше не хочу її бачити.
Останньою краплею стала історія з нашим мамою. Мама серйозно захворіла, і їй була потрібна операція. Я доглядала за нею, брала відпустки, шукала лікарів. Соломія знала про це, але навіть не зателефонувала, не приїхала. Лише надіслала повідомлення: «Надай рахунок, я перекажу гроші». Я не просила в неї грошей — я хотіла, щоб вона була поруч, підтримала маму. Та для Соломії, мабуть, усе виміряється лише в гривнях. Мама одужала, але так і не дочекалася дзвінка від старшої доньки. Це розбило їй серце, а мені остаточно відкрило очі на те, у кого перетворилася моя сестра.
Тепер Соломія живе своїм життям, а я — своїм. Інколи вона пише мені, запрошує до гостей, у свою віллу, але я відмовляюся. Не хочу чути повчання чи дивитися, як вона хизується своїм достатком. Мені не потрібні її гроші чи подарунки. Я ціную свою сім’ю, своїх дітей, наші прості радощі. Можливо, вона вважає мене невдахою — хай. Я знаю, що щастя не в басейні й не в дорогих авто.
Іноді я нуду за тією Соломією, якою пам’ятаю її з дитинства. Але тієї дівчинки більше немає. Її місце зайняла жінка, яка забула, що таке родина. Я не парю на неї зла, але й не хочу тримати її у своєму житті. У мене є чоловік, діти, друзі — ті, хто цінує мене такою, яка я є. А Соломія нехай лишається у своєму ідеальному світі. Сподіваюся, одного дня вона зрозуміє, що втратила.
A Silent New Year’s Eve
New Years hush November drifted in, drab and drizzly, the kind of grey that seeps into your bones. Each day...
Mother-in-law Helped Herself to My Gourmet Foods from the Fridge—Stuffing Them All into Her Bag Before Saying Goodbye
The mother-in-law slipped the delicacies from my fridge into her handbag before heading home. “Are you sure we need all...
My Husband Invited His Ex-Wife Over for the Sake of the Children—So I Celebrated My Freedom in a Hotel Instead
Husband invited his ex-wife for the kids, so I spent the celebration at a hotel Where are you planning to...
My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at the Dinner Table—And Ended Up with a Bowl of Salad in His Lap
“You’ve brought out this dinner set again? I told you I wanted the fancy one with the gold rim, the...
Yesterday: The Feast, the Critique, and the Great Brotherly Showdown Over Galina’s Handmade Roast and Her Patiently Worn Apron in a London Flat
Yesterday “Where are you putting that salad bowl? Youre blocking the cold cuts! And move the glasses, would you? Olivers...
My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at the Dinner Table—And Ended Up with a Bowl of Salad in His Lap
“You’ve brought out this dinner set again? I told you I wanted the fancy one with the gold rim, the...
Why Does It Matter Who Looked After Gran? By Law, That Flat Should Be Mine! — My Mum Argues With Me Over My Grandmother’s Home My Own Mother is Threatening to Sue Me — All Because My Gran’s Flat Went Not to Her, or Even to Me, But to My Daughter. Mum Claims It’s Unfair, Insists the Flat Should Be Hers. But Gran Made a Different Choice. Why? Perhaps Because My Husband and I Lived With Her and Cared for Her Those Last Five Years. You Could Easily Call My Mum Selfish — Her Needs Were Always Far More Important Than Anyone Else’s. Mum’s Been Married Three Times, But Only Had Two Daughters: My Younger Sister and Me. We Get On Brilliantly, But Neither of Us Has a Great Relationship With Mum. I Don’t Even Remember My Dad — He Split From Mum When I Was Two. Up Until I Was Six, I Lived With Mum at Gran’s. For Some Reason, I Thought Gran Was Awful — Probably Because Mum Was Always Crying. Only When I Grew Up Did I Understand: Gran Was Good, She Just Wanted to Help Her Daughter Make a Better Life. Later, Mum Married Again and We All Moved In With My Stepfather. That’s When My Sister Was Born. But After Seven Years, Mum Got Divorced Again. This Time, We Didn’t Go Back to Gran’s. Stepfather Went Off to Work and Let Us Stay in His Flat for a Bit. Three Years Later, Mum Married Husband Number Three and We Moved In With Him. He Wasn’t Pleased Mum Had Children, Though He Never Hurt Us — He Just Ignored Us. So Did Mum. She Was Obsessed With Her New Husband, Always Jealous, Always Causing Rows and Breaking Crockery. Once a Month Mum Would Start Packing, But Stepfather Always Talked Her Round. My Sister and I Got Used to It and Stopped Noticing. I Ended Up Looking After My Sister — Mum Didn’t Have the Time. Thank Goodness for Our Grandmothers, Who Helped Us So Much. Eventually, I Left for University, and My Sister Moved In With Gran. Our Dad Always Supported Her; Mum Would Call Us Only at Christmas. I Accepted Mum For Who She Was and Stopped Expecting Her to Care, But My Sister Never Did. She Was Always Hurt, Especially When Mum Skipped Her School Leavers’ Party. We Grew Up. My Sister Got Married and Moved Away. I Was Living With My Long-Term Boyfriend; We Visited Gran Often and Stayed Close, Though I Tried Not to Be a Nuisance. When Gran Fell Ill and Went Into Hospital, I Visited Every Day: Shopping, Cooking, Cleaning, Chatting, Making Sure She Took Her Medicine. Sometimes My Boyfriend Helped Out Too. After Six Months, Gran Suggested We Move In to Save for Our Own Place, So We Did. Six Months Later, I Was Pregnant. We Got Married, Had a Simple Family Do — Mum Didn’t Come, Not Even a Phone Call. When My Daughter Was Two Months Old, Gran Broke Her Leg. Caring for Both Was Hard and I Desperately Needed Mum’s Help, But She Refused, Saying She Wasn’t Well and Would Come Later. She Never Did. Six Months On, Gran Had a Stroke and Was Bedridden. If Not for My Husband, I Don’t Know How I’d Have Coped. Gran Slowly Improved, She Even Got to See Her Great-Granddaughter Take Her First Steps, and Lived Another Two-and-a-Half Years. She Passed Away Peacefully in Her Sleep. My Husband and I Were Devastated By Her Loss. Mum Only Came for the Funeral. A Month Later, She Tried to Evict Me So She Could Have the Flat. Mum Hadn’t Realised Gran Had Left It to My Daughter Right After She Was Born. Naturally Mum Was Furious, Demanding I Give Up the Flat or She’d Sue Me. “Look How Deceitful You Are! You Duped the Old Woman, Took Her Flat, And Now You Live In It Yourself! You Won’t Get Away With This! It Doesn’t Matter Who Looked After Gran — That Flat Should Be Mine!” But Mum Won’t Get That Flat, I Know That for Certain. I’ve Spoken to a Solicitor and a Notary. We’ll Stay in the Home Gran Gave Us, and If Our Second Child Is a Girl, She’ll Be Named After Gran.
What matter is it who cared for Grandmother? By rights, the house ought to be mine! My mothers voice, strident...
Relatives Demanded My Bedroom for the Holidays and Left Empty-Handed: How I Refused Pushy Family, Set Boundaries, and Saved My Peace of Mind in London
Where on earth am I supposed to put this massive bowl of jellied beef? Theres no space at all in...