Connect with us

З життя

Съезжайте через месяц! – ультиматум от свекрови

Published

on

— Вам надо съехать из моего дома через месяц! — заявила свекровь.

У нас с Дмитрием всё складывалось как по маслу: два года отношений, а потом — решение создать семью. Со свекровью, Галиной Ивановной, у меня всегда были тёплые отношения. Мне казалось, она добрая и мудрая женщина, чьи советы я ценила, а её мнение для меня значило многое. Я думала, что мне невероятно повезло: свекровь не лезла в наши дела, не критиковала, а её душевное отношение ко мне было как луч солнца в пасмурный день.

Свадьбу целиком оплатила Галина Ивановна. Мои родители, к сожалению, не могли позволить себе больших расходов из-за финансовых трудностей, поэтому ограничились скромными подарками. Праздник прошёл замечательно, и я была уверена, что нас ждёт счастливая совместная жизнь. Однако буквально через несколько дней после свадьбы, когда мы ещё не отошли от праздничной суеты, свекровь позвала нас на серьёзный разговор. Её слова прозвучали как удар под дых.

— Дети, я выполнила свой долг, — начала она, глядя на нас с лёгкой холодностью. — Я вырастила Дмитрия, дала ему образование, помогла с женитьбой. Теперь вы — семья, и, пожалуйста, не обижайтесь, но у вас есть месяц, чтобы найти себе жильё. Пора вам самим познавать жизнь. Да, сначала будет трудно, но вы научитесь экономить, находить решения. А я… я заслужила право пожить для себя.

Она сделала паузу, а потом продолжила, словно вдалбливая каждое слово в наше сознание:
— И не рассчитывайте на меня, если речь зайдёт о внуках. Я отдала всю себя сыну, и сил на детей у меня больше нет. Вы всегда будете желанными гостями в моём доме, но я — бабушка, а не бесплатная няня. Не осуждайте меня слишком строго. Поймёте, когда сами доживёте до моих лет.

Я стояла как громом поражённая. Внутри всё кипело: обида, злость, полная растерянность. Как она могла так поступить? Галина Ивановна будет наслаждаться покоем в своей просторной трёхкомнатной квартире в центре Екатеринбурга, а нам с Дмитрием придётся ютиться в съёмной однушке, считая каждую копейку. И самое обидное — часть квартиры принадлежит Дмитрию! Почему мы должны уезжать? А что касается внуков… Разве не естественно, когда бабушки хотят проводить время с внуками, баловать их? Но наша свекровь, судя по всему, думала иначе.

Я ждала, что Дмитрий возмутится, встанет на нашу защиту, но он… покорно согласился. Без лишних слов он тут же начал искать варианты съёмного жилья и подработки. Я была вне себя. Мои родители помочь не могут, но почему Галина Ивановна, которая всегда казалась такой заботливой, вдруг превратилась в чёрствую эгоистку?

Каждый день я прокручивала её слова в голове, и с каждым разом они ранили сильнее. Как можно вот так просто отгородиться от нас? Неужели все её улыбки и тёплые слова до свадьбы были притворством? Я чувствовала себя обманутой, а мысль о том, что придётся начинать всё заново, вызывала отчаяние. Дмитрий, напротив, был настроен решительно. Он говорил, что это наш шанс доказать, что мы настоящая семья и справимся со всем сами. Но как я могла думать о будущем, когда почва уходила из-под ног?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шість − 1 =

Також цікаво:

З життя8 хвилин ago

Телефонний дзвінок, який змінив усе.

Вночі стало лунали відгуки з телефону. Підняла слухавку і почула голос дочки. — Таточко, це я, Анета. У мене катастрофа!...

З життя1 годину ago

Рідня завжди поруч

Олена оглядає хату. Все на місці — патрі, глечики на полицях, дівчинки розчесані, банти як слід. Федір тільки що втомився...

З життя1 годину ago

Усмішка в труднощах: коли йдуть, але ти залишаєшся

– Боже, мені вже набридла ця дійсність! – Микола нервово ходив по кухні, ступаючи в хвилях від випарів борщу. –...

З життя1 годину ago

Жадібний чоловік

Неподалік від Карпат, де взимку тріскання кедрів гучить, а влітку пахне чагарником, затишений невеличкий місток. Будинки тут — апартаменти п’ятиповерховці,...

З життя1 годину ago

Останнє літо в саду

Туман, подобно простоганю, тишком плив понад поверхнею річки. Лідія Дмитрівна сиділа на веранді дачного будинка в селі Хмеливки та любувалась...

З життя3 години ago

Останній збір врожаю

Останній урожай – Я не дозволю тобі цього зробити, Сергіє! Жодні документи не змінять мого слова! – закричала Ольга Петренко,...

З життя3 години ago

Несподіване відкриття на кухні: записка замість晚ерi.

Оля, моя дружина, часто поспішала до Тані. Я завжди жартував, що вона там залишає мене на самоті, а сама смажиться...

З життя4 години ago

Сяйво Ручая

Мені довелося працювати секретаркою головного інженера на великому підприємстві. Прacів було багато, усі різні. У кожного — зовсім неповторний шлях....