З життя
Щасливчик! Я допоміг бездомній дитині, а тепер він студент!
Щасливець! Дав шанс бездомній дитині… Сьогодні він студент!
Багато років тому, однієї осінньої ночі, я повертався додому. На вулиці було досить холодно, і я тулився в своєму пальті. Навколо було безлюдно, адже вже було пізно.
За два кроки від мого будинку з тіні з’явився силует і став переді мною.
Це був худорлявий хлопець у сорочці, який тримав у руках ніж і тремтів — я не знав, чи від холоду, чи від страху. Він сказав, що хоче мій гаманець, і я віддав його.
Потім зняв своє пальто і запропонував йому.
Він здивувався і запитав, чому я це роблю. Я відповів, що якщо він займається такими справами, значить, у нього немає іншого вибору.
Хлопець розплакався, і я побачив, що хоча він і високий для свого віку, йому не більше 15. Запропонував йому піти зі мною додому і випити чаю.
Він недовірливо подивився, але все ж пішов за мною.
На той час я жив сам. Дружина мене покинула заради іншого, який заробляв значно більше за мене.
Вона так і не подарувала мені сина, якого я так хотів. Ми з незнайомцем зайшли до мого будинку, і він з цікавістю почав розглядати мою вітальню.
“Як щасливо!” — сказав він, коли побачив стільки книжок. Запитав, чи я всі прочитав і не повірив, коли я відповів “так”.
Я сказав йому, що якщо хоче, може обрати якусь. Він відповів, що за своє життя не прочитав жодної книги.
Пізніше розповів, що не має дому. Виріс на вулиці і ходив до школи лише до 4 класу. Коли померла мати, хотіли його віддати в притулок, але він втік. Відтоді справляється сам. Коли я запитав про його батька, він промовчав.
Того ж вечора я запросив його залишитися на ніч.
Мені було так жаль цю бездомну дитину, що до ранку я вже прийняв рішення залишити його жити в мене і повернути в школу.
Я був впевнений, що якщо дам йому шанс, врятую його заплутану душу. І я не помилився.
Сьогодні Костянтин студент.
Він вчиться та працює, сам оплачує свої семестрові внески. Не хоче бути мені тягарем.
Я знаю, що після закінчення навчання знайде гарну роботу і одного дня створить сім’ю.
А я завжди підтримуватиму його.
Хоча я і не його батько за документами, він називає мене “тато”.
After descending the slope toward the water, Michael assessed the cat’s chances of survival.
After descending the slope toward the waters edge, Michael sized up the cats chances of survival. The steady flow of...
Dad, please… don’t come to the school today, okay?
“Father, please… dont come to the school today, all right?” “Why, Emmeline? Dont you want me to see you receive...
Jane Just Got Home from Maternity Ward – And Found a Second Fridge in the Kitchen. ‘This One’s Mine and Mum’s—Don’t Put Your Food Here,’ Said Her Husband.
Emma stepped back into her own home from the maternity wardand there, in the kitchen, stood a second fridge. “That...
On Her Way to the Store, Anna Suddenly Recognized the Mother of Her First True Love in the Elderly Woman Approaching Her—To Her Surprise, the Woman Recognized Her Too and Couldn’t Hold Back Her Tears.
On her way to the shop, Emily suddenly recognised the mother of her first true love in the elderly woman...
After descending the slope leading to the water, Michael assessed the cat’s chances of survival.
After descending the slope leading to the water, Michael assessed the cats chances of survival. The steady flow of the...
‘Excuse me… where am I?’ the woman asked softly, gazing out the car window as if she didn’t understand what was happening.
“Excuse me… where am I?” the woman murmured, staring blankly out the car window as though lost in a daze....
I’m sorry… where am I?” the woman whispered, staring out the car window as if she didn’t understand what was happening.
“Excuse me… where am I?” the woman asked softly, peering out the car window as if the world outside made...
Has He Still Not Called, Mom?” Andrew Asked, Looking at the Woman Seated at the Table with Bare, Vulnerable Eyes.
“Has he still not called, Mum?” asked Andrew, gazing at the woman hunched over the table with bare, pleading eyes....