Щасливчик! Я допоміг бездомній дитині, а тепер він студент!

Щасливець! Дав шанс бездомній дитині… Сьогодні він студент!

Багато років тому, однієї осінньої ночі, я повертався додому. На вулиці було досить холодно, і я тулився в своєму пальті. Навколо було безлюдно, адже вже було пізно.

За два кроки від мого будинку з тіні з’явився силует і став переді мною.

Це був худорлявий хлопець у сорочці, який тримав у руках ніж і тремтів — я не знав, чи від холоду, чи від страху. Він сказав, що хоче мій гаманець, і я віддав його.

Потім зняв своє пальто і запропонував йому.

Він здивувався і запитав, чому я це роблю. Я відповів, що якщо він займається такими справами, значить, у нього немає іншого вибору.

Хлопець розплакався, і я побачив, що хоча він і високий для свого віку, йому не більше 15. Запропонував йому піти зі мною додому і випити чаю.

Він недовірливо подивився, але все ж пішов за мною.

На той час я жив сам. Дружина мене покинула заради іншого, який заробляв значно більше за мене.

Вона так і не подарувала мені сина, якого я так хотів. Ми з незнайомцем зайшли до мого будинку, і він з цікавістю почав розглядати мою вітальню.

“Як щасливо!” — сказав він, коли побачив стільки книжок. Запитав, чи я всі прочитав і не повірив, коли я відповів “так”.

Я сказав йому, що якщо хоче, може обрати якусь. Він відповів, що за своє життя не прочитав жодної книги.

Пізніше розповів, що не має дому. Виріс на вулиці і ходив до школи лише до 4 класу. Коли померла мати, хотіли його віддати в притулок, але він втік. Відтоді справляється сам. Коли я запитав про його батька, він промовчав.

Того ж вечора я запросив його залишитися на ніч.

Мені було так жаль цю бездомну дитину, що до ранку я вже прийняв рішення залишити його жити в мене і повернути в школу.

Я був впевнений, що якщо дам йому шанс, врятую його заплутану душу. І я не помилився.

Сьогодні Костянтин студент.

Він вчиться та працює, сам оплачує свої семестрові внески. Не хоче бути мені тягарем.

Я знаю, що після закінчення навчання знайде гарну роботу і одного дня створить сім’ю.

А я завжди підтримуватиму його.

Хоча я і не його батько за документами, він називає мене “тато”.