З життя
Що чекає на жінку, яка обмежує себе: мудрість великих спостережень

У світі, що нагадує дивний сон, де логіка пливе, як Дніпро в тумані, Еріх Марія Ремарк кидає гострий погляд на жінку, яка ощаджує на собі.
— «Коли тобі потрібно мало — тобі дають мало. Спочатку ти економиш на собі, потім усі економіть на тобі…»
Його слова звучать, немов вітер у степу: «Жінка, яка ощаджує на собі, викликає в чоловіків лише одне бажання — ощадити на ній!»
Спочатку ми бережемо себе, потім життя береже на нас.
Скромність, вихованість і доброта — якості, які так гарно співаються у романах, — там вони й залишаються, не виходячи за межі паперових сторінок. У реальності ж усе інакше: для кожного недобросовісного чоловіка скромність і доброта — це лише зручний інструмент для використання.
Не всі світлі риси однаково корисні. Іноді вони губительні: коли поряд із порядним стоїть непорядний, добро обертається на зло. Пам’ятай про це.
Кожен добрий, вихований і скромний має вміти розбиратися в людях, щоб не дозволити собою керувати. Але спершу треба знайти відповідь у собі: чому жінки так часто ощаджуть на собі? І що вони отримують натомість?
Ніхто не подякує за такі жертви. Тут мова не лише про матеріальне: жінки економлять на відпочинку, працюють до втоми для близьких, стискають власні бажання заради інших — це й є ощадливість на власному житті.
Люди звикають: коли тобі треба мало — тобі дають мало. Спочатку ти, потім — усі. Від такого жінки стомлюються й розчаровуються. А коли вони питають долю: «За що?» — навколо лише тиша.
Ніхто не зрадіє твоїй втомі, твоїм слізним дням. Ніхто не скаже «дякую» за твої жертви. Ані ти, ані інші.
Погані звички ведуть до поганого життя:
— Хороші звички не завжди приносять щастя, але погані — гарантовано приведуть до лиха. Звичка ощаджувати на собі з’являється разом з близькими — коханим чи дітьми. Усередині твоєї свідомості картина міняється: раніше ти була на першому місці, тепер — ні. Мати так любить дитину, що готова на все. Коханка жертвує часом, власними мріями, амбіціями — лише б бути поруч. Діти звикають, що ти для них віддаєш усе, коханий — що ради нього ти стискаєш себе. Сама ти навчила їх такому життю.
А що станеться, коли жінка захоче повернути себе? Коли перестане забувати про власні потреби? Її близькі розізляться. Так-так, ніхто не скаже: «Дякую, тепер наша черга». Натомість почнуть сердитися — адже те, що колись давалося просто так, тепер треба заслужити.
Якщо жінка злякається цього гніву, пройдуть роки, десятиліття — і одного дня вона прокинеться з думкою: «Куди поділося моє життя?» Якщо не хочеш, щоб твої дні розчинилися в чужих життях — припини економити на собі. Кожен має право на щастя.
Невизначеність знищила мільйони можливостей:
— Що означає «ощаджати на собі»? Це думати, що ти не варта роботи мрії, адже є кращі. Що не варто вчитися танцювати чи малювати — навколо стільки талановитих. Що інші жінки гарніші лише через ідеальний ніс чи густу косу.
Ця звичка змусить задовольнятися малим і боятися відмови. Але якщо щось не вийшло — це не причина опускати планку.
Це звичка, яка не дозволяє мріяти. Яка не пускає тебе до щастя.
Не економь на часі для себе, на вечорах із улюбленою книгою, на дрібних радощах, які так любовно гріють душу. Час, прожитий у задоволенні, ніколи не марний — він наповнює силою.
Іноді мені здається, що люди ведуть себе так, ніби житимуть вічно: чекають «того самого моменту», порівнюють себе з іншими, відкладають на потім, ощаджуючи на власних мріях.
Не звужуй свої можливості. І ніколи не порівнюй себе з іншими: якби я так робив, то почав би ощаджати на папері й чорнилі, бо вважав би себе їх недостойним.
© Еріх Марія РемаркЖиття жінки — не скриня, з якої можна без кінця брати, не докладаючи нічого назад, бо одного дня вона спорожується, і тоді навіть сум буде пізнім.
