Connect with us

З життя

Що ти робиш? Куди зібрався? А хто нам тепер готуватиме?

Published

on

— Що це таке? Куди це ти зібралася? А хто нам готувати буде? — притих чоловік, побачивши, що робить Ганна після сварки з його матір’ю…

Ганна подивилася у вікно. Сіра природа, незважаючи на те, що була весна. В їхньому невеличкому містечку на півночі майже завжди похмуро. Мабуть, через це місцеві жителі здаються такими непривітними.

Ганна і сама помічала, що давно вже перестала усміхатися, а складка на лобі додавала їй зайвих років.

— Ма! Я пішла гуляти, — сказала її донька, Лада.

— Ага, — кивнула Ганна.

— Що “ага”? Дай грошей!

— А що, прогулянки тепер не безкоштовні? — зітхнула жінка.

— Мамо, які питання?! — почала дратуватися донька. — Мене взагалі-то чекають! Давай швидше! А чому так мало?

— На морозиво вистачить.

— Ну ти й скупа, — кинула Лада, але відповіді матері не почула, бо зникла за дверима.

От уже ж… — похитала головою Ганна, згадуючи, якою милою дівчинкою була Лада, поки не почався підлітковий вік.

— Ганю, я голодний! Ще довго?! — роздратовано крикнув чоловік, Андрій.

— Іди їж, — байдуже сказала вона, ставлячи на стіл тарілку.

— А принеси мені?

Ганна мало не випустила каструлю. Що він собі думає…

— Їдять на кухні, Андрію. Хочеш — їж, не хочеш… як знаєш. — сказала вона і сіла за стіл одна.

Через хвилин п’ятнадцять Андрій прийшов на кухню.

— Холодне… фу.

— Довше збирайся.

— Я тебе просив! Ніякої любові, ні трохи турботи! Тобі ж відомо, що я дивлюся футбол! — закидаючи в рот куряче стегно, мимрив Андрій. — Несмачно.

Ганна лише закотила очі. З цим футболом її чоловік був ніби інша людина. Ставки, атрибутика, дорогі квитки… пристрастився, хоча в молодості спортом не цікавився.

Так і не сівши за стіл, Андрій схопив пляшку для настрою, чіпси «від голоду» і повернувся до телевізора. А Ганна залишилася в кухні, прибирати брудний посуд.

Марно готувала. Ніхто не оцінив.

Вона страшенно втомилася після зміни, працювала старшою медсестрою в лікарні. До неї приходили зі своїми проблемами, роздратовані, хворі люди. Так і виходило — на роботі стрес, а вдома — не острівець тепла та затишку, а друга зміна. Подай-принеси-постарай-прибери.

— А є ще? — чоловік заглянув у холодильник за новою пляшкою. — А чому нема?

— Ти все випив! Я що, маю тобі ще й це купувати?! Мати совість, Андрію! — не витримала Ганна.

— Які ми ніжні… — фыркнув чоловік і образливо гримнув дверима, відправившись поповнювати «пивницю» для нового матчу.

Ганна вирішила лягти спати, бо наступного дня мала багато роботи. Але не могла заснути. Вона хвилювалася за доньку, де вона гуляє, з ким? Надворі вже стемніло, а Лади не було. Дзвонити їй вона боялася, бо донька починала на неї кричати.

— Ти соромиш мене перед друзями! Перестань мені дзвонити! — кричала Лада у трубку. Після таких розмов Ганна перестала їй дзвонити, втішаючи себе тим, що доньці днями виповнилося 18 років. Працювати вона не хотіла, вчитися також. Школу закінчила і взяла паузу, аби знайти себе.

Трохи задрімавши, Ганна почула радісні крики чоловіка. Мабуть, хтось забив гол. А потім він почав гучно обговорювати гру з сусідом, який випадково завітав і залишився. Потім сусід привів свою дівчину, і вони почали «вболівати» втрьох. А вночі прийшла Лада, гуркотіла тарілками, тупотіла та пішла спати. Тільки-но все затихло, і Ганна нарешті змогла заснути, як почав нявчати кіт, вимагаючи їжі.

— В цьому домі, крім мене, хтось може погодувати кота?! — розлючена та змучена від мігрені та безсоння, Ганна вискочила з кімнати. Їй хотілося, щоб її почули, але донька була у навушниках і тільки покрутила біля голови. А Андрій так і захропів перед телевізором з пляшкою в руках.

«Досить… як же мені все це набридло!» — подумала Ганна.

А наступного дня її розбудив дзвінок від свекрухи.

— Ганно, люба, ти ж пам’ятаєш, що пора розсаду садити? І в село треба б поїхати… прибратися.

— Пам’ятаю, — зітхнула Ганна.

— Тоді завтра і поїдемо.

Єдиний вихідний Ганна працювала на дачі, під керівництвом свекрухи.

— Що ти як мете? Треба віник тримати інакше! — сидячи на лавці, командувала вона.

— Мені майже п’ятдесят, Віра Іванівна, я вже розберусь… — наважилася відповісти свекрусі Ганна.

— Ось Андрій би…

— Де ваш Андрій? Чому він не приїхав? Не привіз рідну матір на дачу? Чому ми з вами в автобусі три години тряслися? А ви все про Андрія…

— Він втомлюється.

— А я? Думаєте, я не втомлююсь?

І тут почалося… Ганна пожалкувала, що не стрималася. Віра Іванівна була жінкою говіркою і любила справедливість. Ось тільки її справедливість була однобокою і до Ганни не стосувалася. Все життя Віра Іванівна тільки й робила, що боготворила Андрія, а Ганна була для неї робочою кобилою, яку вона милосердно терпіла.

Назад жінки їхали на різних кінцях автобуса. А наступного дня Віра Іванівна пожалілася синові на невістку, і той пішов на неї зі звинуваченнями.

— Як ти посміла на мою матір рота відкрити?! — гримнув Андрій. — Та якби не вона…

— Що? — скрестивши руки на грудях, спитала Ганна. Вона зрозуміла, що більше не хоче терпіти такого споживацького ставлення до себе.

— Та ти б так і працювала в поліклініці! — витягнув козир із рукава, нагадавши, що Віра Іванівна допомогла невістці влаштуватися на роботу в обласну лікарню. Там зарплата була вищою, звісно, але компенсувалася вона стресом і сивим волоссям. Тому Ганна кілька разів шкодувала, що пішла на поводу і проміняла спокійну місцеву поліклініку на лікарню. — Що ти це робиш? — притих чоловік, бачачи, що робить Ганна.

Те, що зробила Ганна, Андрій не міг навіть уявити!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × 2 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Welcoming My Elderly Mother into My Home Changed My Life Forever

Welcoming My Elderly Mother Changed My Life Forever When I decided to have my elderly mother move in with me,...

З життя2 години ago

Welcoming My Elderly Mother into My Home Changed My Life Forever

**Welcoming My Elderly Mother Changed My Life Forever** When I decided to bring my elderly mother to live with me,...

З життя2 години ago

Everyone Filmed the Dying Boy, But Only the Motorcyclist Tried to Save Him

Everyone was filming the dying boy, but only the biker tried to save him. The old biker dropped to his...

З життя5 години ago

Mary Veronica Soto Lived Each Day with a Silent Pain, Like a Persistent Echo in Her Heart. In 1979, While Still Young, She Lost Her Twin Daughters When They Were Just Eight Months Old

Victoria Anne Whitmore carried a quiet pain in her heart, like a lingering echo she could never shake. In 1979,...

З життя8 години ago

I Remember the Day Matteo Stepped Into Our Home—Just Five Years Old, Skinny, with Wide, Wary Eyes That Seemed Too Big for His Face, Clutching a Worn-Out Backpack, All He Had in the World. Laura and I Had Waited Three Years for This Moment.

I remember the day Oliver stepped over the threshold of our home. He was fivesmall for his age, with wary...

З життя10 години ago

My Teenage Daughter Shocked Me by Coming Home with Newborn Twins—Then an Unexpected Call About a Million-Dollar Inheritance Changed Everything

Looking back now, I realise I should have seen it coming. My daughter, Eleanor, had always been different from other...

З життя10 години ago

My Teen Daughter Shocked Me by Coming Home with Newborn Twins—Then an Unexpected Call Revealed a Million-Dollar Inheritance

So, you wont believe what happened to meone of those stories that feels like its straight out of a film....

З життя12 години ago

The Custard Tart That Broke a Family Curse

The Syrup That Broke a Family Curse “In this house, we dont speak of my grandmother,” whispered Oliver, his voice...