Connect with us

З життя

Скандал: свекруха планує передати старі меблі синові і придбати нові для себе. “Моя мати ніколи б так не вчинила,” – заявила невістка.

Published

on

Свекруха хоче віддати старі меблі синові і купити нові для себе. “Моя мама ніколи б так не вчинила”, – сказала невістка.

– Я запропонувала синові забрати до нової квартири наші меблі – спальню і кухонні, – розповідає Ганна, шістдесят років. – У них там ще нічого немає, зовсім нічого! Сплять на надувному матраці. Кажу, візьми наші, а ми з батьком купимо нові. Але моїй невістці це не сподобалося! «Моя мама каже, що ніколи б так не вчинила. Навіть на думку б їй не спало купити собі нові і віддати мені свої старі речі!» – каже невістка.

Меблі Ганни зовсім не старі – все було куплено відносно недавно, якихось дванадцять років тому, в добрих меблевих салонах. Вона і її чоловік заможні люди і можуть собі дозволити все найкраще.

Але іноді це “найкраще” може зіграти проти них. Схоже, вони стомилися від старих меблів, зараз є стільки нових, оригінальних, очі розбігаються. Ганна з радістю придбала б зовсім нові, і є добра нагода.

Але змінювати старі меблі немає жодної потреби – все у відмінному стані. Високоякісні речі, спроектовані якщо не на століття, то на десятиліття. Ну, не викидати ж їх! Та й продавати – лише задарма.

Однак продаж завдає клопотів. Де фотографувати, як це все виставити, відповідати на дзвінки, пускати в дім чужих людей, які будуть на все заглядати – кому це потрібно…

Можливість віддати меблі молодій родині, щиро кажучи, радувала Ганну.

– Найголовніше, я роблю для них добру справу! – говорить обурена свекруха. – У них зовсім нічого немає. Порожні кімнати! Я дарую їм гарні речі задарма, а вони ще й роздратовані!

Свекруха дуже допомогла сину та його дружині з облаштуванням житла. Продала свою квартиру, використала всі свої заощадження. Молода пара зібрала всі гроші, які мала жінка. Вони вирішили одразу купити двокімнатну квартиру, щоб на багато років жити комфортно. Зараз є місце, і якщо навіть народиться дитина, цього буде достатньо.

Але грошей не вистачило, свекруха позичила у сестри двадцять тисяч на ремонт.

– Але нічого, це не так багато. Ми погасимо це з двох або трьох заробітних плат! – каже Ганна.

Вона з чоловіком не шкодували грошей – ще перед весіллям відкрито висловили думку, що сина виховали, тепер житимуть для себе. На всі підказки невістки на тему «а моя мама думає інакше» лише зводять плечі – «а ми лише попереджали. Що думає твоя мама – це не наша справа».

Ремонт у квартирі був дуже ощадливим і бюджетним – стіни пофарбували, постелили лінолеум на підлогу… На жаль, на меблі вже нічого не залишилося. Син відмовився приймати що-небудь від свекрухи – уже досить, вона багато допомагала. Десь знайшли кілька табуреток, столик, на підлозі кинутий надувний матрац. І так там живуть досі. Це не страшно, вони молоді, всі колись так починали.

Планували заощаджувати і поступово купувати меблі, але тоді Ганна запропонувала допомогу.

– У мене є вбудована кухня, але її можна розібрати і встановити у них так само! – каже Ганна. – Так чи інакше, це було б для них дешевшим, ніж покупка нової. Хоча деякі шафи не підійдуть, але мене це не хвилює! Завжди можна щось змінити. Я б їм ще й духовку та плиту віддала. Не знаю, коли вони отримають щось інше! А до спальні ще й гарний набір мебели. Його ж на новий життя вистачить, поки самі назбирають.

Засмучує реакція єдиної невістки Ганни на її ініціативу. Син задоволений і, здається, навіть щасливий, але Олена явно незадоволена, і Ганна відчуває, що в молодій сім’ї це обговорюється з обуренням.

– Невістці здається, що старшим людям не потрібні нові меблі, якщо старі ще стоять! – з обуренням говорить Ганна. – У її картині світу ми повинні купити їм нові меблі для квартири! Вони молоді, життя попереду…

Може, невістка має рацію? Свекрусі та свекру не дуже потрібні нові меблі. Якби вони не купили квартиру, то жили б зі своїми меблями і не збиралися б нічого змінювати найближчим часом.

А може, невістка нахабна, мала б дякувати і радіти?

Що ви думаєте?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять − 9 =

Також цікаво:

З життя4 години ago

Find Your Destiny. No Need to Rush. Everything Has Its Own Time.

Poppy had a longstanding, slightly odd tradition. Every year, on the eve of NewYears, she would visit a fortuneteller. Living...

З життя5 години ago

A cat’s heart beat dull in its chest, thoughts scattering, its soul aching—what could have driven the lady to hand it to strangers, why did she abandon it?

**Diary 26June2026** When I moved into my modest onebed flat on a quiet backstreet in Manchester, the only thing I...

З життя6 години ago

Max concealed a regret that he rushed the divorce. Clever men make mistresses a holiday, but he turned hers into a wife.

The buoyant mood that had lifted me as I pulled into the driveway vanished the moment I slipped the car...

З життя7 години ago

— Circumstances don’t just happen; people create them. You set up the situation that let you dump a living creature on the street, and now you want to change it only when it suits you.

Oliver walked home from the works on a bleak winter night, the sky a dull shroud of dullness. As he...

З життя8 години ago

— No one drove them away, — both parties replied, — yet they simply didn’t want to stay! Let them come! We’ll be delighted.

Sit down! Were not home! Peter said calmly. Someones ringing! Milly froze, pulling herself up from the sofa. Let them,...

З життя9 години ago

— I couldn’t throw him away, Mum, — whispered Mike. — You understand? I couldn’t.

Michael is fourteen, and the whole world seems to be against him. More precisely, nobody wants to understand him. Here...

З життя10 години ago

Whoa, Dad, They’re Welcoming You—Why Did You Need That Health Spa When Home Is Already an All‑Inclusive?

When David handed Ethel the keys to his flat, she felt the moment was sealed: the lock was finally hers....

ES10 години ago

Se limitó a contemplar la fotografía de su madre dentro del medallón mientras el olor a pan recién horneado llenaba el pequeño local.

La hija de Lucía se llamaba Alba Romero. No abrazó a Sebastián ni hizo preguntas sobre la finca. Se limitó...