Connect with us

З життя

Собачки у метро: незвичайний ярмарок у букви “М”.

Published

on

На самому виході з метро, біля літери “М”, жінка продавала цуценят. На картонці було написано породу і вартість, і що “шукаємо добрі руки”. Раніше, коли ще не було OLX, так і торгували.

Я забігала в метро і мимохідь побачила три симпатичні вуха, що визирали з кошика.

Через чотири години я поверталася додому, виходила з метро і побачила ту ж жінку, але вже з одним цуценям. Мабуть, двох вдалося продати.

Я підійшла подивитися, хоч і не мала наміру купувати цуценя.

Поряд з жінкою стояв хлопчик років 12, у нього в руках були пом’яті купюри. Поруч стояв чоловік у темних окулярах, в костюмі, з дорогим годинником. Він поспішав.

– Я дам більше, ніж він, – сказав чоловік господарці цуценяти, кивнувши на хлопця. – Удвічі більше. Хочу для дитини. А то забув про подарунок…

Я зрозуміла, що обидва вони претендують на цуценя, і якщо це аукціон, то цуценя однозначно дістанеться чоловікові.

Хлопчик поліз у кишені, виніс усе, що було, а було там багато дріб’язку:
– Я розбив скарбничку. Це все, що у мене є. Батьки дозволили, сказали лише, що грошима не допоможуть, у них немає. Я ще у друзів позичив. Ось усе, що є…

Жінка-продавець поглянула на чоловіка в окулярах і сказала:
– Вибачте, але я віддам хлопчику. Мені важливо, щоб у добрі руки. Бачу, що хлопець дуже любитиме цуценя. Вже сьогодні він готовий віддати все за нього…

І протягнула щеня абсолютно щасливому хлопчику. Той схопив його, так ніжно, трепетно, наче боявся пошкодити, а щеня тремтіло, напевно від страху або від стресу. Щастя – це ж теж стрес.

– Ой, а гроші, гроші ж! – метушився хлопчина, намагався віддати обіцяну суму, однією рукою обіймаючи нового друга, а іншою ліз у кишеню.
– Не треба грошей, купи на них своїй собаці все необхідне: хороший корм, повідець…

– Ой, як це? Правда? Не візьмете? – майже плакав хлопчик. Засунув цуценя всередину куртки, щоб зігріти, і стало видно, що вони навіть трохи схожі.
– Не візьму. Бережіть одне одного, – посміхнулася жінка і помахала їм на прощання.

– Ой, так добре, що у хлопця грошей не взяли, – сказала я, спостерігаючи цю сцену.
– Я ні в кого не взяла, – відповіла жінка. – Я спеціально пишу ціну, щоб зрозуміти, чи готова людина взагалі витрачатися на собаку, чи є у неї засоби.

Я назавжди залишаю це місто і не хочу, щоб цуценята моєї улюбленої собаки залишилися на вулиці через недобросовісних господарів, які пізно зрозуміють, що не готові годувати зайвий рот. Я роздала цуценят тим, хто… не зрадить…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 5 =

Також цікаво:

З життя50 хвилин ago

You Used to Be Normal, Didn’t You?

You know how you used to be just… normal? Hey, can you spot me fifty quid? Im out of cash...

З життя51 хвилина ago

The Sweetness of First Love

Oliver Smith stands tense outside a London bistro, eyes darting between his watch and the swinging door. Around him his...

З життя2 години ago

Love That Holds Hands Until the Very Last Moment

In the waning months of my grandmothers life, when the house grew quieter and each hour seemed as fragile as...

З життя2 години ago

Brushing Shoulders in the Heart of It All

With the New Year drawing near, Emily feels a thrilling flutter. This will be her fortythird New Year, and each...

З життя3 години ago

I Helped an Elderly Couple with a Flat Tire on the Motorway – A Week Later, My Life Took a Complete Turn.

I stopped on a snowcovered stretch of the M25 near Kent to help an elderly couple whose tyre had gone...

З життя3 години ago

And They Say He Brings Happiness to Everyone

Valerie was driving home from her weekend at a little Kentish cottage late in the evening. Shed deliberately set off...

З життя4 години ago

My Millionaire Sister Discovered Me Living Under a Bridge: She Gifted Me a Flat and £5 Million, But Then They Arrived…

My wealthy sister found me sleeping on a cold stone bench beneath a bridge. She handed me a modest flat...

З життя4 години ago

Mind Your Own Business

Indifference comes in many flavours, Vicky heard a woman’s voice murmur, the fragment floating through the shop. Sometimes you have...