«Сором у пакеті: як свекруха зламала моє терпіння»

«Сором у пакеті»: як свекруха довела мене до межі

Олеся перебирала речі у шафі, коли раптом почула дзвінок у двері. На порозі, щиро посміхаючись, стояла її свекруха — Надія Миколаївна.

— Привіт, доню! Зайшла на чайок, — буркотливо промовила жінка.

— Заходьте, — Олеся ввічливо посміхнулася, хоч усередині вже напружилася. — Зараз трохи приберу, і будемо чаювати.

Вони пройшли у вітальню. Олеся продовжувала складати речі, а свекруха сіла у крісло і з цікавістю спостерігала.

Не втримавшись, Надія Миколаївна помітила пакет біля крісла. Зазирнувши в нього, вона аж скрикнула:

— Олесю! Та що це за безлад?!

— Знову накупила дрантя! — докірливо клацнула язиком свекруха, оглядаючи пакети на дивані.

— Це старі покупки, — втомлено відповіла Олеся, закачуючи очі. — Наводжу лад у шафі.

— А мій син знає, на що ти витрачаєш гроші? — з єхидною усмішкою спитала Надія Миколаївна.

— Я теж працюю, до речі, — сухо відповіла Олеся, прискорюючи прибирання.

Але свекруха не замовкла. Вона дістала з пакета одне з плать і почала його уважно розглядати.

— У такому хіба що на ярмарок, — язвільно прокоментувала вона.

— На ньому ж етикетка, — холодно відповіла Олеся, намагаючись забрати плаття. — Значить, ще не вдягала.

— І дуже добре! — буркнула свекруха, повертаючи його. — У вашому віці вже не молодитесь!

— Мені двадцять дев’ять, а не п’ятдесят дев’ять, — з іронією нагадала Олеся.

— У вашому віці треба носити щось довше та скромніше, а не кожен вигин виставляти, — осудливо фуркнула Надія Миколаївна. — Ось чому в мене досі немає онуків!

— А при чому тут мій гардероб і діти? — ледь стримуючи злість, спитала Олеся.

— Дуже просто: якщо так одягаєшся, значить, шукаєш когось молодшого, — з виглядом знавця заявила свекруха.

Олеся аж побіліла від обурення:

— То виходить, по-вашому, заміжня жінка має ходити в мішку?

— Жінка повинна виглядати гідно! — наставительно сказала Надія Миколаївна. — А ти… Ось побачила б своє білизно!

— Ви лазили в моїх речах?! — скрикнула Олеся, відчуваючи, як закипає.

— Ніхто ніде не лазив! — відрізала свекруха. — Просто випадково побачила у ванній. І знаєш що? Пристойній жінці таке носити ганьба!

— Ви серйозно? — Олеся стиснула кулаки. — Може, мені ще й робочі комбінезони купити?

— Гідна дружина таке взагалі не носить! — свекруха навіть стукнула кулаком по столу.

— Мені двадцять дев’ять, я молода і хочу виглядати гарно, — через зуби прошипіла Олеся.

— Ні! Ти спеціально так одягаєшся, щоб привертати увагу! — театрально схопилася за голову Надія Миколаївна.

— Думайте, що хочете, — втомлено відповіла Олеся. — Але одягатимуся, як вважаю за потрібне.

— З тобою сперечатися — як дощових хмар кликати! — буркнула свекруха, вийшла і грюкнула дверима.

Коли з роботи повернувся чоловік, Дмитро, Олеся відразу розповіла йому про все.

— Мама говорила, що ти занадто яскраво одягаєшся, — нервувато посміхнувся він. — Не звертай уваги. І… краще при ній не носі прозорі колготки — її це дратує.

— Їй взагалі нічого не подобається! — скрикнула Олеся.

— Побурчить і заспокоїться, — спокійно махнув рукою Дмитро.

Але він помилявся.

Через місяць історія повторилася. Цього разу Надія Миколаївна прийшла з новим «доказом»:

— Ти викладаєш світлини в інтернет! Мої подруги побачили! Всюди обговорюють! — ображено заявила вона.

— Їм просто заздрісно, — спокійно відповіла Олеся.

Свекруха фуркнула і вийшла. Олеся з полегшенням зітхнула, думаючи, що на цьому все.

Але вона помилялася.

Коли через півроку вони з Дмитром поїхали у відпустку, залишивши ключі Надії Миколаївні «на всякий випадок», вони й уявити не могли, що чекатиме їх вдома.

Повернувшись, Олеся з жахом виявила, що більшість її одягу зникла.

— Це вона! — видихнула Олеся, оббігаючи кімнати. — Тільки у твоєї матері були ключі!

— Не може бути, — занервував Дмитро. — Зателефоную їй.

Але Надія Миколаївна розплакалася в трубку:

— Я?! Та ти що, сину! Ніколи!

Олеся похитала головою:

— Я викликаю поліцію.

І тільки тоді свекруха, злякавшись наслідків, зізналася:

— Так, це я! Винесла твоє «негідне» дрантя та викинула у смітник! Робила це для вас, щоб ти нарешті подумала про сім’ю!

Дмитро був у шаленстві.

— Мамо, ти з глузду з’їхала?! — кричав він у телефон. — Тепер мені платити за новий гардероб дружини!

— Ну… — почала було виправдовуватися Надія Миколаївна.

— Повертай ключі! І більше не заходь до нас! — різко сказав ДІ з того дня Олеся купувала собі яскраві сукні, а Надія Миколаївна лише зідхала з-за паркану.