Connect with us

З життя

Соседка настаивает на уничтожении моих роз из-за своей аллергии

Published

on

Соседка требует, чтобы я выкорчевала свои розы — у неё, оказывается, аллергия

Эта невероятная история началась довольно обыденно. Мы с мужем несколько лет назад приобрели дачу в живописном посёлке под Казанью, но всё никак не могли заняться её обустройством — вечные заботы и работа. Наезжали туда от силы раз в месяц: то крышу подлатать, то забор подкрасить, и каждый раз ощущали неловкость — наш запущенный участок резко выделялся среди ухоженных садов соседей.

Особенно часто это подмечала наша соседка Антонина Семёновна, пожилая женщина с вечно недовольным взглядом. Она любила вскользь бросить с фальшивой улыбкой: «Дачу купили, а толку? Смотрю на ваш бурьян — хоть плачь».

Мы терпели. Но когда я вышла на пенсию, а супруг взял отпуск, решили: хватит тянуть, пора облагораживать участок.

Дом оказался крепким — подкрасили стены, вставили новые рамы. А вот землю пришлось буквально отвоёвывать у мусора: вывезли горы сухих веток, ржавых банок и прочего хлама. Работали не покладая рук. И тогда во мне вспыхнуло желание не просто навести порядок, а создать что-то прекрасное.

— Давай посадим розы вдоль дорожки, — предложил муж. — Представляешь, как будет пахнуть по утрам?

Идея покорила меня. Мы отправились в питомник, выбрали саженцы, бережно их высадили. Я переживала — приживутся ли? Но всё пошло как нельзя лучше. Кусты принялись, зазеленели, выпустили первые бутоны.

Я стала чаще приезжать на дачу, а к лету и вовсе перебралась туда. Впервые за долгие годы ощутила настоящую радость. Тишина, пение птиц, любимые цветы. Не могла нарадоваться, глядя, как распускаются розы… Пока их не заметила Антонина Семёновна.

Она неожиданно зашла к нам — впервые за всё время. Осмотрелась, усмехнулась:

— Наконец-то привели всё в божеский вид. А то глаз резало.

— Да, появилось время, — сухо ответила я.

— А это что у вас? — ткнула пальцем в кусты.

— Розы, — с гордостью сказала я.

— Уничтожьте. Немедленно, — прозвучало как приговор.

Я онемела. Сначала подумала — может, нарушила какие-то правила? Но всё оказалось проще.

— У меня аллергия на розы, — заявила Антонина Семёновна. — Чихаю, глаза опухают. Хотите меня в гроб загнать?

— Но они растут на моей земле. Вас же сюда не зовут.

— А ветер? Пыльца? Думаете, она остановится у вашего забора? Мне же дышать нечем! Не намерена страдать из-за ваших капризов!

— Это мой участок. Я никому не мешаю.

— Мешаете! — вспылила она. — Убирайте, или пожалуюсь в администрацию. И не раз!

Скандал вышел громкий. Она хлопнула калиткой, оставив меня среди роз — растерянную, с комом в горле. Столько труда, столько души вложено… И теперь всё выкорчёвывать?

Нет. Я не сдамся. Мой участок — мои правила. Я никого не травлю. Конечно, в душе закралось сомнение — а вдруг правда аллергия? Но разве я обязана губить свою красоту лишь потому, что кому-то не по нраву? Сегодня розы, завтра — сирень, послезавтра — яблони?

Порой кажется, что ей просто невыносимо чужое счастье. Раньше мы молча сносили её колкости, но теперь, когда у нас всё зацвело, она полезла в бой. Зависть? Не знаю. Но я твёрдо решила: мои розы останутся. И если нужно — буду за них бороться. Потому что это не просто цветы. Это символ новой жизни, которую я наконец обрела. И не позволю никому её отнять.

Жизнь научила: нельзя позволять другим диктовать, что расти в твоём саду — и в твоей душе.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − 2 =

Також цікаво:

З життя2 секунди ago

Відтоді, як діти телефонують щодня, відчуваю: справа не в турботі, а у спадщині.

З тих пір діти дзвонять мені щодня, але я відчуваю: справа не в турботі, а в спадщині Ганна Михайлівна стояла...

З життя28 секунд ago

Кулінарний хаос: битва з матір’ю партнера

Кулінарний пекельний котел: війна зі свекрухою Моє життя у невеличкому місті на березі Дніпра перетворилося на нескінченний кошмар через свекруху,...

З життя38 хвилин ago

Глузування над дівчинкою: зустріч, що змінила долю

Сміх над бідною дівчинкою: доленосна зустріч На розкішній вечірці в одному з багатих будинків київського передмістя Соломія та її донька...

З життя48 хвилин ago

Викриття: брат чоловіка розкрив його зраду

Слухай, ось історія, переписана по-нашому. Оксана мчала вулицями Львова до своєї другої квартири, стискаючи кермо аж до болю в пальцях....

З життя51 хвилина ago

Тіні минулого: подорож до родинного затишку

Тіні минулого: подорож до родинного тепла Олег і Марічка готувалися до поїздки до її батьків у маленьке містечко на березі...

З життя57 хвилин ago

Загадка ранкового сніданку: доброта сусідів

**Таємниця ранкового сніданку: доброта сусідів** Життя самотнього батька – це нескінченний вир турбот та емоцій. Мої дві донечки, п’ятирічна Оля...

З життя1 годину ago

Відтоді діти дзвонять щодня, але я відчуваю: їх цікавить не турбота, а спадок

Надія Іванівна стояла біля вікна, споглядаючи на похмурий зимовий дворик. У квартирі панувала тиша, лише годинник не поспіша відлікував секунди....

З життя2 години ago

Таємниця ранкового сніданку: сусідська доброта

Таємниця ранкового сніданку: доброта сусідів Життя самотнього батька – це безкінечний вир клопотів та емоцій. Мої дві донечки, п’ятирічна Оленка...