Connect with us

З життя

Соседи напротив: как Вера пресекла наглость

Published

on

Гости за стеной: как Людмила дала отпор наглецам

Олег вернулся домой усталый, а в воздухе витал аромат жаркого — в духовке шипело мясо, а Людмила крошила овощи в салатницу. Он обнял жену, поцеловал в щеку и пробормотал:

— Пахнет волшебно.

— Готовлю для гостей, — улыбнулась она.

— Для моих? — нахмурился Олег. — Я же говорил — не утруждайся.

— Как же так… Твои же родственники. Люди устали, им надо подкрепиться.

— Люда, потом поймёшь… Напрасно стараешься.

За пару часов до этого раздался звонок от матери:

— Сын, Алина, дочь Натальи, с мужем купили квартиру в соседнем доме. Пока ремонт, воды нет. Наталья просит — пусть у вас моются пару дней.

Олег сдержал вздох. Он с детства терпеть не мог Алину — хитрюгу, вылитую мать.

— Ладно, пусть приходят, — согласился он. — Но только в душ, не больше.

Алина с мужем Васей объявились ближе к ночи.

— Привет! Я — Алина, а это мой супруг. А вы, наверное, Людмила?

Не дожидаясь разрешения, Алина прошлась по квартире, похлопала по шкафам, заглянула в спальню. Олег резко закрыл дверь:

— Вы же в душ?

— Ага! Людмила, дайте нам полотенца? Свои забыли.

Когда гости помылись, уходить не торопились. Уселись в гостиной, ноздри раздувались от запаха жаркого.

— Ой, как пахнет! — завизжала Алина. — Что там у вас?

Людмила вздохнула и махнула рукой к столу.

Съели всё до крошки. Ушли, оставив полотенца, мочалки и шампунь. Людмила покачала головой:

— Шампунь не жалко, но мочалки теперь придётся выбросить.

На следующий день история повторилась. И на третий. Людмила приготовила запеканку с цветной капустой, Алина скривила нос:

— Фу! Это вообще еда? Дайте лучше котлет.

На четвёртый день подали гречку с гуляшом. Алина опять недовольна:

— Мяса — кот наплакал. Одна подлива.

Олег мрачно спросил Васю:

— Когда воду включат?

— Давно уже дали, — честно сознался тот.

Алина тут же встряла:

— Душевая кабина ещё не подключена…

После ужина Людмила взглянула на мужа:

— Я придумала, как их отшить. Но тебе придётся поддержать.

На следующий вечер, когда гости устроились за столом, Людмила вынесла поднос с сухой овсянкой, тёртой свёклой и сметаной.

— Это «Сибирский заряд бодрости». Очень полезно. Мы с Олегом теперь только это и едим.

Алина пыталась жевать, но лицо её кривилось. Гости ретировались быстро.

— Сегодня ужин готовишь ты, — сказала Людмила. — В морозилке пельмени.

Через день Алина позвонила:

— У вас опять эта странная каша?

— Угу, Людмила непреклонна… Если придёте, захватите колбасы, а то я уже с ума схожу.

— Да нет, мы больше не придём. У нас теперь и вода, и душ работает.

Через неделю Олегу позвонила мать:

— Наталья говорит, Людмила тебя морит голодом.

— Мам, не слушай ерунду. Я сыт, здоров и счастлив. И новость: через месяц переезжаем в новый дом, эту квартиру продаём. Вот тогда и посмотрим, кто кому родня.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 + 1 =

Також цікаво:

З життя54 хвилини ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя3 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя5 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя8 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя11 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя11 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя14 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя15 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...