Спекотний червень: місто під куполом пекучого повітря, у пошуках хоча б подиху вітру.

Червень видався гарячим, спекотне повітря накрило місто, хоч би вітерець подув, – мріяла Марина, перебираючи в шафі свої нескладні вбрання. Завтра у дочки у школі випускний, а в неї, як на зло, жодної підхожої літньої сукні.

У дверях спальні з’явилася дочка Маша. Вона окинула критичним поглядом матір з ніг до голови, а потім заявила:

– Мамо, ти можеш на мене ображатися, але я не хочу, щоб ти була на випускному вечорі. Не псуй мені свято! Нехай від нашої родини буде один тато. Він чоловік представницький і одягається з голочки. У тебе ж немає жодної модної речі. Ти, взагалі, невдаха з ображеним кінським лицем, і я забороняю тобі з’являтися на випускному!

Маша пішла, грюкнувши дверима, а Марина залишилася стояти в ступорі.

А що дивуватися? Марина давно помітила, що чоловік став соромитися її. Він з нею нікуди не виходить, а тим більше не бере на заходи в компанію. Багато хто приходить з дружинами, тільки не він.

Він відверто говорить, що вона постаріла, не вміє вдягатися і слідкувати за собою, накрасити б очі, брови, зачіску, щоб бути схожою на дружину успішного бізнесмена.

А найсумніше, що й дочка швидко перейшла на бік батька. Вона пишається його успіхами, всім розповідає, який у неї просунутий, успішний тато. На батьківські збори завжди ходив батько. Маша не хотіла, щоб мати з’являлася у школі.

Марина підійшла до дзеркала. Нормальне обличчя, і вона ще далеко не стара, всього 38 років. Темне волосся заплетене у хвіст, очі… очі сумні. “Ображене кінське лице”, вигадала ж таке.

Ввечері треба поговорити з чоловіком, нехай вгамує свою улюбленицю.

Марина розуміє, що зробила велику помилку, коли кинула медичний інститут і пішла працювати, щоб дати можливість навчатись Олексію.

Вони були студентами, коли познайомилися і без пам’яті закохалися один в одного. Марина вчилася на другому курсі медичного, Олексій на третьому курсі політехнічного.

Вони просто розписалися. Грошей на весілля не було. У Марини одна мати, з дуже скромним достатком. Олексій з багатодітної сільської сім’ї.

Квартиру винаймали. Ось тоді Марина і взяла академічну відпустку, влаштувалася санітаркою в лікарню. Народилася Маша. Дочці виповнилося 9 місяців, і Марина знову вийшла на роботу. З онукою залишалася бабуся.

Марина працювала, а її коханий Олексій зміг спокійно закінчити інститут. Потім йому пощастило, і він влаштувався менеджером у успішну компанію.

Марина хотіла повернутися на навчання, але чоловік умовляв, – Почекаймо ще рік, я стану на ноги, а потім я тобі допоможу, і ти повернешся в інститут. –

А потім була інша потреба…кредити, купівля квартири. Чоловік налагоджував свій бізнес. Всі його гроші йшли на розвиток.

Про інститут довелося забути. Марина працювала в поті чола, щоб забезпечити потреби родини. Вона не гребувала підробітками на свята і вихідні, могла працювати цілодобово. Маша вже ходила до школи. Дякуючи бабусі, не залишала їх, допомагала.

Пройшли роки.

Олексій успішний бізнесмен, власник фірми. Марина вже п’ять років працює кастеляншою у лікарні, пішла на підвищення, так би мовити.

Ввечері після вечері Марина викликала чоловіка на відверту розмову,

– Що відбувається в нашій родині? Чому ви з дочкою витираєте об мене ноги? В чому я перед вами провинилася? –

– Марина, ти доросла жінка, невже ти сама не розумієш, що ми з тобою давно вже не пара? Студентське кохання зникло, його немає! А іншого кохання не з’явилося. У нас з тобою різний інтелектуальний рівень. Мені соромно, що у мене така сіра і нецікава дружина. Я не люблю тебе, прости! І жити з тобою далі не можу. Давно збирався сказати, – закінчив Олексій.

Дочка залишилася з батьком.

Марина пішла до матері.

Сказати, що для неї це був удар – нічого не сказати. Це була катастрофа! Зруйнувався звичний світ, який вона стільки років збирала по крупицях. Вона жила, як зомбі. Ходила на роботу, розмовляла з людьми, посміхалася, а в душі палала образа.

Марина дзвонила дочці, але Маша попросила не турбувати її більше.

Чоловік перший час залишався на зв’язку. Він розповів, що Маша вступила до університету на юридичний, живе з ним.

Правда, Олексій недовго жив сам. Дуже скоро він одружився. Нова дружина була на 15 років молодша і відповідала його статусу.

Машу батько відселив у знімну квартиру, подалі від гріха. Вона хоч і ладнала з його новою дружиною, але хто його знає, як там далі будуть розвиватися їхні стосунки?

Марина потроху відійшла від подвійної зради.

Чоловіку і дочці вона більше не набридала. У багатьох речах вона звинувачувала себе. Не можна було так розчинятися у чоловікові, жити тільки для нього і для дочки. Не можна було так байдужо ставитися до себе.

І Марина вирішила круто змінити своє життя.

Вона зробила собі модну стрижку, сходила до відомого в місті візажиста і… не впізнала себе в дзеркалі. Красуня!

– Я тепер завжди буду виглядати так! Тим більше, у мене з’явився час для себе і гроші, – вирішила Марина.

Вона закінчила платні курси масажистів, все-таки зародки медичної освіти у неї були. Марина працювала у приватній клініці нетрадиційної медицини, отримувала непогану зарплатню.

На час відпустки виїжджала на південь, влаштовувалася в санаторії, масажистів завжди не вистачає. Поєднувала приємне з корисним: і працювала, і грілася на південному сонечку.

Зустрічалися, звісно, кавалери. Були і з серйозними намірами, але вона більше не хотіла заміж. Не хотіла жити для когось, знову догоджати, підлаштовуватися. Ні і ні, вистачило одного разу!

Так непомітно пройшли чотири роки.

Марина, звісно, нудьгувала за дочкою, але страждати за нею вона собі заборонила. Раз не дзвонить і не приходить, значить все добре.

Сталося у неї нове горе. Не стало мами. Скоропостижно. Несподівано.

Марина продала квартиру, зібрала всі свої заощадження і переїхала в Одесу. Вона завжди мріяла жити біля моря.

Марина купила однокімнатну квартиру, працює масажисткою у санаторії.

Неочікувано подзвонила дочка. У Марини тремтіли руки, коли вона взяла телефон.

– Мамо, привіт! – ніби вони вчора розсталися.

– Мамо, ти не могла б взяти до себе на час внучку? Мені треба доучитися, я брала академічну відпустку, а Миленку нема з ким залишити. Вся надія на тебе, – щебетала, як ні в чому не бувало Маша.

– Дочко, як ти можеш довірити дитину невдасі з ображеним кінським лицем? До того ж, у тебе поруч є молода і красива мачуха, успішний тато, і чоловік у тебе, напевно, є. Наймайте няню, а я не можу. Я живу далеко в Одесі, і багато працюю, – спокійно відповіла Марина.

Маша не злякалася відстані і приїхала з дочкою до матері. Милені було вже півтора роки, чарівне блакитнооке створіння. Марина, звичайно, зраділа їхньому приїзду, а внучку полюбила з першого погляду.

Маша попросила у матері вибачення. І мати пробачила.

Дочка розповіла, що чоловік у неї був цивільний, нещодавно пішов до іншої. Він сподівався на протекцію Машиного батька, але у батька настала чорна смуга. Бізнес капітально просів. Квартиру він продав, намагається утриматися на плаву. Зараз живе на знімній. Молода дружина пішла, вона не про таке життя мріяла.

Маша поїхала. Марина залишилась з внучкою. Вона найняла їй няню, а коли онука підросте, влаштує її у приватний дитячий садок поруч з домом.

Дзвонив колишній чоловік, пропонував почати все спочатку, просив дати йому ще один шанс.

– Ні. Я не можу тебе пробачити. Не дзвони мені більше, – відповіла Марина.

Ось така історія. Звичайна, загалом-то, яких багато.