Спонтанний шлюб: від життя в достатку до нового вибору.

Оксана народилась і виросла у заможній родині. Вийти заміж за Сергія стало спонтанним рішенням. Дівчина прагнула насолити батькам, піти проти їхньої волі. Тому й обрала людину без грошей, квартири та нормальної роботи. В одному дівчині пощастило — Сергій дуже любив її і старався заради неї.

Привіз дружину Сергій до квартири батька, адже більше не було куди. І тут все почалося.

— Що вона у тебе, королева? — кричав батько, не добираючи слів. — Ні їжу приготувати, ні посуд помити! Скільки це можна терпіти?

— Тато, не кричи, прошу, Оксанка все почує, — намагався заспокоїти син, але ставав тільки гірше.

— Почує? Ти ще й боїшся її образити? — розпалився чоловік. — Ти збираєшся виховувати дружину чи ні?

— Тату, прошу, не втручайся. Оксана обов’язково зміниться. Вона ще не звикла, зрозумій.

— Не розумію! — кричав батько. — Не розумію, що в домі немає гарячої вечері, що раковина повна посуду.

Оксана з’явилася під час сварки і дуже здивувала Сергія. Вираз її обличчя був непохитним.

— Я не прислуга. Якщо хочете їсти, приготуйте собі або… — вона провела пальчиком по запиленій старій плиті. — Хоча б купіть нормальну техніку…

Олег, батько Сергія, ще більше озлився.

— Техніка не подобається? Іди зароби. На моїй шиї сидіти не будете! Або обидва працюйте, або киш з моєї квартири!

— Збирайся, Сергію. Більше я тут не залишуся.

Сергій підкорився. Зібрав речі і поїхав разом з Оксаною. Батько намагався його зупинити.

— Вона ж на твоїй шиї сидить, — відмовляв його батько. — Вона ж обнагліла, її треба поставити на місце. А ти що робиш? Біжиш за першим її кличем.

Вона ж останнє забере і викине тебе. Ти ж їй не рівня!

— Не тобі вирішувати, — син глянув на батька невдоволено і вийшов з квартири, прихопивши валізу.

На вулиці на нього чекала Оксана. Вона переминалася з ноги на ногу і командувала.

— Викликай таксі, поїдемо до моїх. Будеш просити мого батька, щоб він нас пустив, обіцяти йому все на світі. Але жити я хочу у нормальних умовах. І ще, — уважно подивилася на чоловіка, — ти повинен переконати мого батька, що жити з ними — це тільки твоє рішення.

Сергій погоджувався з кожним її словом. У квартирі батьків дружини довго принижувався і просив.

— Прийшли, значить? — батько Оксани дивився на зятя зверху вниз. — І що вам треба?

Коли Оксана тікала, вона сказала, що не хоче мати з нами нічого спільного.

— Геннадій Іванович, вона була на емоціях. Крім того, самі розумієте, я поки працюю на півставки, не можу забезпечити вашу доньку, як вона того заслуговує…

— Це не мої проблеми. Жити у нашому домі ви не будете. Оксана обрала тебе, от і забезпечуй як хочеш.

Оксана і Сергій пішли. Молодому чоловіку довелося шукати можливості, щоб підзаробити. Доводилося часто позичати у знайомих і друзів.

Перші два роки вони жили дуже важко. Мати Оксани допомагала потроху, щоб чоловік не знав, і іноді батько Сергія підкидав грошей.

— Якби не твій батько, — бурчала дружина, — жили би хоч у твоїй квартирі.

— Ти сама захотіла піти, — нагадав чоловік. — Тато не був проти, щоб ми з ним жили. Вимагав елементарного: приготувати поїсти і прибрати. Це жіночі обов’язки.

— А хто сказав, що це жіночі обов’язки? У мене шкіра від води псується. Мені не можна мити посуд, а про готування я взагалі мовчу…

Сергій не сперечався, лиш махнув рукою. Знав, що це марно. Переконати її не вдасться.

Через два роки “бідності”, як казала Оксана, дружина вигадала ідеальний план.

— Нам потрібна дитина, — сказала вона. — Я втомилася рахувати копійки, хочу жити нормально.

— Думаєш, якщо ти народиш, мені зарплату підвищать у десять разів? — засміявся Сергій. — Не вигадуй, дитина — це ще більше витрат. Ми поки не можемо собі дозволити дитину. Хоча, якщо ти підеш працювати, нам стане легше.

— Нічого подібного. Я ж сказала, потрібна дитина. Тоді тато мене простить і забезпечить нормальне життя.

Оксана вже ходила до батька і просила прощення, навіть обіцяла піти від чоловіка. Але він навіть не захотів розмовляти з нею.

— Ти доросла, самостійна. Жити з нами і на нашому забезпеченні більше не будеш.

Оксана повернулася додому і раділа, що чоловіку нічого не сказала. А то раптом би потім не пустив?

Отже, Оксана все продумала. Дитина стане справжнім порятунком, батьки тут же простять і почнуть допомагати.

Про подальше Оксана і не думала.

Вагітність дійсно позитивно вплинула на відносини Оксани з батьками.

Батьки почали помалу допомагати, приїжджали у гості, свекор влаштував Сергія на хорошу роботу.

— Ключі від дачі, — батько простягнув зв’язку Сергію. — Ми туди не навідуємось. А вам свіже повітря корисне.

Сергій з вдячністю прийняв ключі і тут же відвіз туди дружину.

— Ну ось, мій план спрацював, — казала Оксана, гуляючи по великому заміському будинку. — Хоч відпочинемо по-людськи.

— Оксано, нам ще дитину виховувати, це великі гроші, сама розумієш. А житла у нас немає.

— А я все придумала, — спокійно відповіла вона. — Запроси мого батька в гості, сюди.

— Навіщо? Ви ж з ним у сварці.

— Яка різниця, що ми з ним. Кажу ж, запроси сюди, сьогодні ж.

Тільки не кажи, що це я придумала. І не кажи, що дача моїх батьків, скажи, що зняв на тиждень.

Сергій не зрозумів, що задумала дружина. Він просто звик виконувати все, що вона скаже. Тому він зателефонував батькові і трохи змінив ситуацію.

— Тату, привіт, — Сергій говорив спокійно. — Ми з Оксаною за містом. Вона чекає дитину, ось я і подумав, вам би помиритися. Приїжджай, ми ж сім’я.

Батько довго не думав, такий шанс, син сам запросив. Зібрався, взяв вихідні на роботі і відправився на дачу.

Оксана помітила машину здалеку і усміхнулася. Спрацювало.

— Що треба? — Оксана зустрічала гостя біля будинку. — Ви ж нас вигнали.

Олег навіть трохи розгубився.

— Син запросив у гості.

Оксана фыркнула і зникла в будинку.

Сергій вийшов назустріч батькові.

— Так, тату, не звертай уваги. Гормони в неї, таке. Минеться. Розповідай, як справи?

Чоловіки проговорили декілька годин. Оксана демонстративно не виходила з кімнати, а ввечері, коли свекор зник у кімнаті, вона голосно заявила.

— Я терпіти твого батька не збираюся! Він вигнав нас із дому! Через нього в твоєї дитини немає дому. Нехай чимчикує назад! Як він з нами, так і ми.

— Що ти? — здивувався Сергій. — Вночі він не поїде. Зранку хіба що.

Олег все чув і навіть не став розкладати речі. Планував вранці поїхати. Але виявилося, що хтось проколов колеса.

— Діти, мабуть, з сусідніх будинків, — невпевнено сказав Сергій, коли вийшов проводжати батька. — Залишайся, через пару днів разом поїдемо на моїй.

Олег кивнув і повернувся в будинок, хоч і не хотілося. Оксана все більше влаштовувала істерику і скандали.

— Я не збираюся терпіти вашого батька в домі, — зло шептала Оксана. — Ми приїхали відпочивати, а не на нього дивитися.

— А що я можу зробити? Пропонуєш відправити його назад пішки?

— Та як хочеш, але вирішуй проблему! Хто важливіший: батько чи дитина? — жінка інтуїтивно поклала руку на живіт.

Чоловік слухав кожну претензію і не витримав.

— Оксана, давай постараємось знайти спільну мову. У вас сім’я, у мене онук скоро з’явиться. Що ти хочеш?

— Квартиру, — спокійно заявила невістка. — Я хочу квартиру.

— В мене немає таких грошей. Квартиру можуть подарувати твої батьки.

— Я хочу квартиру від вас. Ви нас вигнали, ви нам і подаруйте свою квартиру.

— А я куди? — здивувався такій наглості Олег, хоча, знаючи невістку, не варто нічому дивуватися.

— Це не мої проблеми. Не будете ж ви жити з молодою сім’єю разом? Та ще й онук народиться, місця мало буде для всіх.

Олег повернувся у свою кімнату.

— Квартиру їй подавай, зовсім вже заболіла! А потім що? Зарплату їм свою переводи? І де він тільки таку знайшов? — бурчав чоловік. — І вибору мені не залишили: або квартиру, або йди геть…

Олег вранці підійшов до сина.

— Квартиру хочеш? Я відпишу тобі половину. Тільки не бачу в цьому сенсу, ти єдиний спадкоємець. Жити не пущу.

— Тату, — Сергій тільки зараз зрозумів, що взагалі задумала його дружина. — Дякую, але мені не потрібна твоя квартира.

Оксана стояла і слухала, скрестивши руки на грудях.

Олег закінчив розмову і вийшов на вулицю, викликав таксі і зник.

Оксана, на диво чоловіка, спокійно сприйняла новину і зникла у своїй кімнаті. Тема більше не піднімалася.

Оксана дочекалась, поки свекор переписав половину квартири на сина.

— Ми здамо кімнату, — заявила дружина. — Нам потрібні гроші.

— Оксано, ти що, там же тато живе… Ми не можемо…

— Ще як можемо. Нас він вигнав, тепер хай отримає відповідь.

Сперечатися Сергій з вагітною дружиною не міг. Довелося зробити так, як вона просила. Знайшли квартиронаймачку.

— Ідеальний варіант, — раділа Оксана. — Жінка в літах з жахливим характером. Ось у твого батька життя буде…

Олег сприйняв новину спокійно, очікував чогось подібного. І навіть знайшов спільну мову з новою житємецьицею.

Марія сподобалась чоловіку, і через якийсь час він зробив їй пропозицію. А на весілля запросив сина з дружиною.

— Квартиру продамо, половина грошей твоя, — говорить Олег синові. — Ми з Марією будиночок купимо і поїдемо.

Оксана фыркнула і навіть слухати не стала. Вона хотіла зробити як гірше, але вийшло навпаки. І це її злостило.

— Ти ж за всю квартиру винен сину, — шипіла невістка. — Ти, Сергію, не розумієш? Він все на свою Марію оформить!

— Оксано, заспокойся, — син вперше вступився за батька. — Я радий за тебе, тату.

Коли народилась дитина, Оксані стало важко. Батьки не дуже допомагали молодим — ніяк не могли змиритись з вибором доньки. Відмовились наймати няню, а у чоловіка таких грошей не було.

Жінка не витримала і втекла, а Сергій зателефонував батькові. Більше просити допомоги не було у кого.

Олег і Марія приїхали одразу.

Коли повернулась Оксана, чоловік навіть не пустив її в квартиру.

Внука стали виховувати бабуся і дідусь, Сергій подав на розлучення.

А Оксана повернулась до батьків, дитину забирати не стала, адже той був їй тягарем.