Connect with us

З життя

СРАМ В СЕМЬЕ

Published

on

Своего сына я родила поздно — уже в сорок лет. В роддоме сразу повесили ярлык: «старородящая». Тогда это резануло по сердцу, но теперь понимаю — в этом возрасте материнство осознаёшь иначе. Ты уже не юная девчонка, а женщина, познавшая жизнь, знающая цену вещам и себе самой. Иван стал для меня всем: я отдалась его воспитанию всей душой и ни разу не пожалела.

Он рос тихим, умным мальчиком. В отличие от детей соседок, не капризничал, не требовал звёзд с неба. Все твердили: «Тебе повезло, ангельский ребёнок». И казалось, что так будет всегда…

Но пришёл переходный возраст. В четырнадцать Ваня изменился до неузнаваемости. Бесконечные упрёки, злость на пустом месте. Подруги утешали: «Это временно, перерастёт». Я терпела. Ждала. Стало только хуже.

К шестнадцати мой некогда нежный мальчик стал чужим. Пропадал ночами, забросил учёбу, оценки рухнули. Я плакала в подушку, не зная, как до него достучаться. А впереди — выпускной, событие, к которому я готовилась всей душой. Купила скромное, но изящное платье. Глядя в зеркало, думала: да, годы уже не те, но я всё ещё красива. Хотелось с гордостью стоять рядом с сыном в этот важный день.

Но когда Иван вернулся с репетиции вальса и увидел меня в этом наряде, он скривился и… фыркнул.

— Ты куда это собралась? На собрание пенсионеров?

Я опешила:
— Как куда? На твой выпускной, конечно.

— Мам, ты выглядишь, как бабка из прошлого века. Не позорь меня. Лучше вообще не приходи.

Сначала я онемела. Потом просто опустилась на диван. Мир будто потускнел. В голове — шум, в груди — ком из боли и гнева. С трудом выдавила:
— Ты… стыдишься меня?

— Да нет, просто… ну, ты слишком… старая на фоне других мам.

— Я всё для тебя! Родила, когда могла уже и не рожать вовсе! — вырвалось у меня.

Он отвернулся, пожал плечами и ушёл в комнату. А я сидела. Слёзы катились сами, а я не знала, что делать. Казалось, все эти годы заботы, бессонные ночи, тревоги — всё насмарку. Ничего не значит, если сыну стыдно.

Выпускной прошёл без меня. Я сидела дома, слушала, как стрекочут сверчки за окном, и гладила то самое платье, которое он назвал «бабушкиным». Было горько. Но даже сейчас, если мой Ваня придёт ко мне с разбитым сердцем или болью — я обниму его. Потому что я его мать. Даже если ему сейчас стыдно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 5 =

Також цікаво:

З життя28 хвилин ago

Десять років мовчання

Ось перероблена історія з урахуванням усіх побажань, у форматі теплого голосового повідомлення подрузі: Десять років мовчала. – Годі вже мовчати!...

З життя1 годину ago

Двері закриті для кохання

Володимир стояв перед знайомими дверима й не міг наважитися дзвонити. У руці важка сумка, в кишені куртки брязкали квартирні ключі,...

З життя2 години ago

У цій родині ти залишився в тіні

– Тебе тут немає! – голос Ганни був повен люти. – Чуєш? У цій родині тебе більше нема! – Га́ню,...

З життя3 години ago

Унікальна істота

Спеціальна. Про таких як я кажуть – «вона має дар». А я завжди вважала це карою. Але почнімо з постання....

З життя3 години ago

Втрата дитинства в шість років.

Сиротою я стала у шість років. У мами вже були дві доньки, коли вона пологи третьою розпочала. Все пам’ятаю: мамин...

З життя3 години ago

Він врятував мене, а я знищила його

Він подарував мені життя, а я зруйнувала його. — Маріє! Маріє, що ти робиш?! — Левка Лева голос тремтів від...

З життя3 години ago

Сусідка з таємницями з верхнього поверху

Оксана Борисівна завжди знала, що відбувається в їхньому будинку. Хто приходить, коли свариться, у кого бракує грошей на комуналку. Та...

З життя5 години ago

Сором, що залишається назавжди

То ганьба, що роками не минає Марічка Семенівна стерла пил з фото в рамці: там вона в білому халаті поряд...