Connect with us

З життя

Старушка с узелком в руках ожидала одиночества, но нашла счастье

Published

on

Старушка с узелком в руках готова была к одиночеству… но судьба приготовила ей не предательство, а нечаянную радость.

В любые годы жизнь бьёт больно. Особенно — когда годы уже не твои. Когда кажется, что всё отдано, а взамен — лишь пустота. Когда те, ради кого жила, вдруг становятся далёкими, словно чужие. И Полина Семёновна знала: её черёд настал.

В тот вечер она сидела в своей комнате, слушая, как за стеной возится на кухне невестка Галина, и вспоминала былое. О сыне Мише, ушедшем три года назад. О внуке Саше, уехавшем в Москву и забывшем о бабушке. О себе — нескладной, медлительной, вечно не к месту. Она чувствовала себя лишней. Потому и не удивлена была, когда Галина вошла с холодным взглядом и твёрдым голосом:

— Полина Семёновна, собирайтесь. Отвезу вас в одно место. Вам там понравится.

Сердце старушки стиснулось, пальцы впились в подлокотники.

— Куда? — прошептала она.

— Увидите, — уклончиво бросила Галина, не глядя на свекровь.

Эти слова лишь подтвердили худшее. Полина Семёновна знала, как бывает. Сначала терпят, потом злятся, а потом — тихо, без шума — увозят. Туда, где пахнет лекарствами и одиночеством. Где никто не обнимет и не назовёт «мамой».

После смерти Миши она продала свою квартиру — деньги ушли на врачей, на больницы, на бессонные ночи. Когда сына не стало, она осталась никому не нужной. Жить было негде, и Галина пустила её к себе. Отношения между ними всегда были как натянутая струна. Но внучка Светлана — её единственная радость — искренне любила бабушку, и это хоть немного скрашивало старость.

— Можно попрощаться со Светой? — тихо спросила Полина Семёновна, теребя край платка.

— Конечно, — удивилась Галина. — Только побыстрее.

Собралась она быстро. Вещей почти не было — старый узелок, куда бережно сложила всё, что осталось. У порога замерла, провела ладонью по дверному косяку, будто прощаясь. Потом пошла за Галиной, крохотными шажками, едва слышно.

Дорогу Полина Семёновна молчала, смотря в пол. Не хотела видеть мелькающие за окном дома, людей, дорогу. Всё равно. Её везли, как на казнь. Лишь думала: почему Галя ждала так долго? Почему не выгнала раньше?

— Приехали, — сказала Галина.

Старушка подняла глаза и обомлела. Вокруг было, как в сказке: сосны, река, вдали — синие горы. Воздух пах смолой и свежестью. Ни заборов, ни охраны, ни больничного запаха. Лишь дом — маленький, деревянный, будто сошедший с поздравительной открытки.

— Это что? — прошептала Полина Семёновна.

Галина глубоко вздохнула:

— Миша рассказывал, как вы мечтали о домике у реки. Я долго думала, как исполнить его мечту. Продала квартиру, и мы купили этот дом. Теперь будем жить здесь вместе. Свете купим квартиру в городе — пусть начинает свою жизнь. А вы… здесь будете счастливы. Простите, что не сказала сразу — хотела сюрприз.

Полина Семёновна застыла. Не верила. Не понимала. Лишь сжимала узелок, будто боясь, что это сон. Потом заплакала. Не от горя, не от страха. А оттого, что её услышали. Что она кому-то нужна. Что её не бросили.

— Прости меня, Галя… За всё. За упрёки, за холод. Я была не права, — прошептала она, обнимая невестку.

— Не надо, Полина Семёновна. Всё будет хорошо. Теперь мы семья. Я всегда рядом.

Они стояли посреди нового двора, обнявшись крепче, чем родные. А за их спинами шумела река, шелестели сосны, и начиналась новая жизнь — где старость не страшна, а любовь — не обман.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 5 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя5 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя6 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя8 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя10 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя13 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя16 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя16 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...