Connect with us

З життя

Старый пёс вместо внуков: молчаливое раскаяние.

Published

on

Лариса Петровна променяла внуков на старого пса, а потом молча хоронила свою вину

— Дашенька, забери своего сорванца! Он моего бедного Васю Ивановича совсем замучил! — сквозь зубы процедила Лариса Петровна, кивая на взъерошенного пса, свернувшегося в кресле. — Я же сказала чётко: убирай своего бесенка сейчас же!

Дарья побледнела, отвела маленького Ваню в сторону и тихо прошептала: «Прости, солнышко».

Из комнаты вышел Виктор, устало потирая лоб:

— Опять что-то случилось? Вы орете так, что я даже думать не могу!

— Ах, бедняжке мешаем! — едко фыркнула свекровь. — А мой Вася Иванович, между прочим, на ладан дышит, а вы тут с криками и пелёнками! Всё, хватит! Живите отдельно! Или вы у меня на шее до старости сидеть собрались?

— Мам, ну зачем так? Мы же тебе помогаем! Продукты покупаем, Даша убирается…

— Да плевала я! Я своё уже отбарабанила, а вы разбирайтесь сами! Собирайтесь. Трое суток — и чтобы духу вашего тут не было

Виктор зло посмотрел на пса и молча ушёл. Даша подошла к кроватке, где спали её крохи-двойняшки, села рядом и расплакалась.

— Уедем сегодня же, — обнял её муж.

— Но куда, Витя? У нас ни копейки, ни жилья…

— Серёжка ключи оставил, уехал в Питер. Поживём там, а я подработаю. Всё наладится, Даш, честное слово.

Она кивнула и начала собирать чемоданы. Лариса Петровна даже не вышла проводить — лишь крикнула с кухни:

— Уезжаете? Ну и скатертью дорога!

Но судьба распорядилась иначе. По дороге к Серёге их такси на полном ходу протаранил джип. Виктор и малыши погибли сразу. Даша выжила, но попала в реанимацию в критическом состоянии.

Она пролежала в забытьи почти два месяца. И вот в один промозглый день её веки дрогнули. Первой, кого она увидела, стала Лариса Петровна.

— Дашенька, родная! Господи, ты с нами… — прижималась она к её рукам.

— А… вы кто? — едва слышно прошептала девушка.

— Мама… — соврала свекровь, с трудом сдерживая дрожь.

Лариса Петровна скрыла правду. Убедила врачей, что у Даши провалы в памяти, и умоляла не говорить ей ничего. «Не время», — решила она. Вещи Вити и детей выбросила, фото засунула в коробку на антресоли. Хотела отмотать время назад. Хоть что-то исправить.

Дашу выписали. Дома она потихоньку приходила в себя. Единственным, кому она доверяла, стал массажист Дима. С ним ей было легко, только ему она улыбалась по-настоящему. А Лариса Петровна… её прикосновения казались Даше чужими, ледяными.

Однажды свекровь, вытирая пыль, встала на табурет. Нога подкосилась, табурет сломался, и она сильно ударилась. Даша отвезла её в больницу, но забыла документы.

Вернувшись, она заметила на антресолях забытую коробку. Открыла. Фотографии. Она, Витя, малыши… И память ударила, как молотом. Даша закричала.

Она ворвалась в больницу, сжимая снимки.

— Говори правду… Где мои дети? Где Витя?!

Лариса Петровна разрыдалась. Впервые по-настоящему. Слезы вины, горя, раскаяния. А молчание резало, как нож. Даша рухнула без чувств.

Очнувшись, она выбежала на улицу. Под дождём, не видя дороги, неслась к реке. Смотрела на тёмную воду. «Шагну — и тишина. Конец…»

И вдруг — чьи-то сильные руки. Это был Дима.

— Даша… Не дам тебе упасть. Рыдай, кричи — только не молчи. Я с тобой.

Она вжалась в его грудь и выла так, будто рвётся душа. А он молча гладил её по волосам.

Впереди было долгое выздоровление — прощать, залечивать раны, учиться жить снова. Но здесь, под холодным ветром и хмурым небом, началась новая страница. Без былого счастья, но с тлеющей надеждой.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × два =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Після втрати чоловіка я відмовилася від його сина — через 10 років я дізналася болісну правду

Усе почалося того ранку, коли задзвонив телефон. На дисплеї світиться номер лікарні. Серце впало ще до того, як я підняла...

З життя3 години ago

Коли важка сумка встала на порозі, у кімнаті почулися незвичайні звуки.

Олена відчинила двері, затягла в хату важку сумку, перевела дух. І в цю ж мить із кімнати почулося: — Олю,...

З життя5 години ago

Мій син подарував малюнок поліцейському — і це призвело до розслідування

Спочатку я вважала, що це просто мила, зворушлива сцена. Мій шестирічний син, Данилко, останнім часом просто одержимий малюванням — динозаври...

З життя6 години ago

Любов на одинці

ЮРА-ОДНОЛЮБ Юрко що вихідних возився із своїм мотоциклом у гаражі біля будинку. Навколо нього сиділи навпочіпки хлопці, немов зграйка горобців,...

З життя9 години ago

Догляд за спадщиною

Дідусьові турботи Микола Іванович овдовів півроку тому. Перша гаряча біль відступила, сховалась кудись під серце і застрягла там гострим крижаним...

З життя12 години ago

Продамо дім, але матір вже вдома!

Дім продамо, а маму – до нас Олег сидів на кухні разом із дружиною, Маріанною. Вона готувала – возилася з...

З життя13 години ago

Снігопади, що затопили місто: заморожене життя за три метри снігу.

То була страшна завірюха. Дороги замело — ні пройти, ні проїхати. Двері під’їзду не відкрити: засипані снігом по самі віконниці,...

З життя15 години ago

Урок, який змінює все

**Урок на все життя** Парасковія дивилася на свого онука й аж руки свербіли, щоб влупити так, щоб пам’ятав силу бабиного...