Connect with us

З життя

Старый пёс или внуки: молча хороня свою вину

Published

on

**10 ноября.**

Сегодня снова вспомнил тот страшный день и понял: жизнь иногда ломает нас так, что собрать осколки почти невозможно.

— Марфа, забери Сашку! Он моего Семёныча до инфаркта доведёт! — прошипела Агафья Тихоновна, тряся пальцем в сторону пса, свернувшегося калачиком в кресле. — Я ж тебе ясно сказала: уйми своего сорванца!

Марфа побледнела, отвела Ваню в сторону и прошептала: «Прости, солнышко».

Из кабинета вышел Виктор, потирая переносицу:

— Опять ссора? Как я должен работать, когда вы орёте, как на базаре?

— Ах, бедненький, работать ему мешают! — фыркнула свекровь. — А мой Семёныч, между прочим, старый, больной, а вы тут с криками да пелёнками! Всё, хватит! Живите отдельно! Или вы думаете, я вас до седых волос кормить обязана?

— Мама, ну хватит! Мы же не паразитируем! Продукты приносим, Марфа за всем следит…

— Да плевать мне! Я своё прожила, а вы крутитесь как хотите! Собирайтесь. Даю вам три дня.

Виктор зло глянул на пса и молча хлопнул дверью. Марфа подошла к кроватке, где спали её двойняшки, села и заплакала.

— Уедем сегодня, — обнял её муж.

— Куда, Вить? Нет ни денег, ни жилья…

— Серёга ключи оставил — уехал в командировку. Пока у него поживём, а я подрабатывать начну. Всё наладится, Марфа.

Она кивнула и начала складывать вещи. На прощание Агафья Тихоновна даже не вышла — только крикнула из кухни:

— Скатертью дорога!

Но судьба распорядилась иначе. По дороге к Серёге такси, в котором они ехали, протаранила иномарка. Виктор и дети погибли сразу. Марфа чудом выжила, но её едва вытащили из-под обломков.

Два месяца она пролежала в коме. А когда очнулась, первое, что увидела — лицо свекрови.

— Марфушка, родная! Слава Богу, ты жива… — шептала та, целуя её руки.

— Кто… вы? — прошептала Марфа.

— Мама… — соврала Агафья Тихоновна, сжимая кулаки.

Она не сказала правды. Умоляла врачей молчать. «Не время», — твердила она. Вещи Виктора и детей выкинула, фото засунула на антресоли. Хотела стереть прошлое, как ошибку в тетради.

Марфу выписали. Дома она медленно приходила в себя. Единственный, кого не боялась, был физиотерапевт Денис. Только с ним она хоть иногда улыбалась. А прикосновения свекрови вызывали дрожь — будто лёд по коже.

Однажды Агафья Тихоновна, протирая пыль, упала со стула и сломала ногу. Марфа отвезла её в больницу, но забыла документы.

Вернувшись, она наткнулась на коробку на шкафу. Открыла. Фотографии. Она, Виктор, дети… Память ударила, как током. Марфа закричала.

Ворвавшись в больницу, она трясла снимками перед лицом свекрови:

— Где они?! Где мой Ваня, где Алёна?!

Агафья Тихоновна разрыдалась. Впервые за всю жизнь. Слёзы жгли, как кислотой. Но слова застряли в горле. Марфа рухнула без чувств.

Очнувшись, она побежала. Без цели, под ливнем, пока ноги не принесли её к реке. «Шаг вперёд — и тишина…»

Но сильные руки обхватили её сзади. Денис.

— Не делай этого… Рыдай, кричи, но не уходи. Я с тобой.

Она обняла его и выла, как раненый зверь. А он молча гладил её по волосам.

Теперь предстоит долгий путь — сквозь боль, через вину, к чему-то новому. Но в тот день, под свинцовым небом, началась другая жизнь. Без прежнего света, но с тлеющей искрой надежды.

**Вывод:** Ложь — худшее, что можно дать тому, кто тебе доверяет. Рано или поздно правда вырвется наружу — и тогда её осколки ранят всех.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 − два =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя5 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя6 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя8 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя10 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя13 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя16 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя16 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...