Страхи невидимого навантаження: як нескінченна робота тримає людей в офісі довше.

Оксана вклала дітей спати й пішла до кухні, щоб випити чашку чаю. Віталія ще не було. Останнім часом у нього було багато роботи, і він часто залишався допізна.

Оксана співчувала чоловікові й намагалася звільнити його від домашніх турбот. Адже він був єдиним годувальником у родині. Відразу після весілля вони домовилися, що Оксана займатиметься домом і майбутніми дітьми, а Віталій забезпечуватиме їхній добробут. По одному народилися троє дітей. Кожному з появи Віталій був безмежно радий і говорив, що не збирається на цьому зупинятися.

Оксана ж, навпаки, втомилася від нескінченних пелюшок, сумішей і недосипу. Вона вирішила, що поки що зупиниться на трьох дітях. Віталій повернувся досить пізно. Він був трохи навеселе. На її запитання про причину, відповів:

— Оксано, так заплуталися з хлопцями, так втомилися, що вирішили зайти кудись, зняти напруження.

— Ох, ти мій сердешний! — усміхнулася Оксана. — Пішли, я тебе погодую!

— Не потрібно. Ми закушували крильцями — наївся вдосталь. Краще піду спати.

Наближався свято, восьме березня. Оксана, попросивши свою маму посидіти з дітьми, вирушила до торговельного центру. Їй хотілося відзначити це свято по-особливому: романтична вечеря лише для двох. Мама погодилася забрати дітей до себе.

Окрім продуктів і подарунків, Оксана вирішила ще щось купити для себе. Вона давно вже собі нічого не купувала — було незручно брати у чоловіка гроші на вбрання, та й нікуди було їх вдягати. Востаннє, що вона собі придбала, був домашній костюм. Але для задуманої вечері він ніяк не підходив. Оксана попрямувала в один з магазинів одягу й, вибравши кілька суконь, вирушила до примірочної.

Вона тільки почала міряти другу сукню, як почула знайомий голос чоловіка з сусідньої примірочної:

— Ммм, я вже хочу зняти це з тебе!

У відповідь пролунав веселий сміх.

— Потерпи трохи, бешкетнику! Іди дружині щось вибери!

— Їй навіщо? Вся в дітях. А дітям байдуже, в чому вона ходить — аби їх нагодували, поміняли підгузки й прибрали іграшки! Подарую їй якусь мультиварку! Або хлібопічку — нехай радіє!

Оксану ніби облили крижаною водою. Вона, намагаючись видавати якомога менше шуму, автоматично міряла сукні, а сама прислухалася до голосів з сусідньої примірочної.

— А якщо вона запитає, куди ти витратив такі гроші. Мультиварка і хлібопічка не можуть стільки коштувати… — не вгамовувалася дівчина.

— А чому я б маю звітувати, куди я витрачаю СВОЇ гроші? Це я працюю, вона вдома сидить на всьому готовому! Я їй виділяю певну суму на господарство і годі! Нехай і за це спасибі скаже.

Примірка, очевидно, закінчилась, голоси стали віддалятися. Оксана обережно визирнула з своєї примірочної. Дійсно: її улюблений чоловік стояв біля каси з якоюсь блондинкою й розраховувався за покупки. Розраховуючись, він повернувся до неї й не соромлячись касира, поцілував дівчину прямо в губи.

— Дівчино! У вас все в порядку? — Оксана зрозуміла, що вже давно сидить у примірочній, утикнувшись у одну точку.

— Так, усе в порядку! — вона віддерла завісу й подала продавцю сукні: я беру все.

Дома, відпустивши маму й уклавши дітей на денний сон, Оксана замислилася, як їй тепер бути? Такого зради від чоловіка вона ніяк не очікувала. Навіть не те, що він їй зраджує, а те, як він до неї і до її роботи ставиться. В один момент він знецінив уї закриття відчуття последовательности й ніжності.

Їй хотілося негайно бігти й подавати на розлучення, але вона змусила себе зупинитися й подумати.

“Ну, подам я на розлучення, він піде до своєї блондинки, а я залишуся з дітьми без засобів до існування. Аліменти? Там, напевно, копійки будуть… І за що нам жити?”

До вечора рішення було прийнято. Віталій цього дня не затримався, як зазвичай “на роботі”. “Днем налюбувався”, — подумала Оксана з байдужістю. Усі відчуття, які вона мала до чоловіка, випарувалися. Він став для неї чужою людиною. Єдине, через що вона переживала — це те, що він захоче близькості, а вона не зможе йому її дати. Огидно.

Але чоловік, мабуть, отримав усе від своєї коханки й до Оксани не ліз.

Наступного дня жінка склала резюме й розіслала його по можливим компаніям та агентствам. Залишалося лише чекати. Потягнулися дні очікування. Тепер щодня Оксана починала з перегляду пошти. Нарешті, довгоочікувана відповідь прийшла. Її запросили на співбесіду в одну з фірм міста. Туди, де працював її чоловік. Оксана довго міркувала, чи варто їхати, але все-таки вирішила — варто!

Попросивши маму посидіти з дітьми, Оксана вирушила на співбесіду. Після майже двогодинного спілкування з керівництвом фірми, їй запропонували пристойну посаду, з можливістю гнучкого графіку. Зарплату, звичайно, поки обіцяли не дуже високу, але щоб прогодувати себе та дітей, цілком достатньо.

Додому Оксана летіла як на крилах. Мати, побачивши доньку такою щасливою, почала засипати її питаннями.

— Мамо, мені Віталій зраджує! — радісно проголосила жінка. Вирішивши, що у доньки тимчасове помішання, жінка взяла її за руку і посадила поруч на диван.

— Оксано, ну що ти таке кажеш? Як Віталій може тобі зраджувати? Він же цілими днями працює!

— Не працює, а ходить до своєї дівки! — і Оксана розказала все, що дізналася, підслухавши у примірочній магазину. Мати, вислухавши її, запитала:

— Ну, і що ти збираєшся робити?

— Подам на розлучення! І так, я влаштувалася на роботу з гнучким графіком. Зараз напишу заяви в дитячий садочок, і як тільки всі мої діти почнуть туди ходити, вийду на повний робочий день!

— Ну, що ж! Я не буду тебе відмовляти! Зраду пробачати не можна! Думала, це тільки початок. Тим більше, він тебе вже й за особистість не вважає. А з дітьми я тобі допоможу!

– Дякую, мамо! – Оксана зворушливо обійняла матір.

Сьомого березня Віталій знову прийшов пізно вночі. Оксана нічого у нього не стала питати. Віталій, здивований таким байдужістю дружини, почав сам виправдовуватися:

– Оксано, знову з хлопцями заробилися… – але Оксана не дала йому договорити, наказавши лягати спати.

Наступного дня, коли жінка сиділа на кухні й годувала дітей сніданком, Віталій урочисто вручив їй подарунок – хлібопічку.

– Ось, люба, щоб полегшити твою домашню працю! – він намагався її поцілувати, але Оксана відсторонилася і, навіть не глянувши на подарунок, встала зі стільця.

– У мене теж є для тебе подарунок!

Здивований чоловік з коробкою в руках пішов за нею. Вона вийшла до передпокою і вказала на два великі чемодани.

– Я з тобою розлучаюся! Тепер можеш не вигадувати небилиць, приховуючи свої походи наліво!

– Як ти дізналася? – просичав здивований Віталій.

– У примірочній, коли ти обирав своїй блондинці подарунок. І так: хлібопічку теж можеш їй віддати – мені вона не потрібна!

Заскочений у зраді та втрачаючи родину, Віталій розлютився:

-А тобі що, шкода, що в мене буде інша жінка? Красива, пристрасна й доглянута, в відмінність від тебе! Ти навіть забула, як фарбуватися! Засіла, як квочка в дітях і живеш за мій рахунок! Мало що кому і що я купую! Значить, вважаю за потрібне! І ти не маєш права рахувати мої гроші! Тебе просто жаба душить, що я витрачаю ще на когось! Ти просто меркантильна вівця!

– Мені не шкода, – спокійно промовила Оксана, – йди.

Наступного дня Оксана подала на розлучення і на аліменти.

Через тиждень у двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. Не вітаючись з Оксаною, вона закричала:

– Меркантильна негідниця! Мужа вигнала, а гроші з нього качаєш! Негайно відмовся від аліментів! Він не зобов’язаний їх тобі платити!

– Він їх не мені платить, а своїм дітям, яких сам же і просив! – парирувала Оксана. – Якщо йому не вистачає на свою коханку, то це вже його проблеми! Він такий же батько, як і я!

– Та що ти можеш без його грошей? Наробила дітей у надії, що всю життя просидиш на його шиї! Але у тебе це не вийде! Він попросить у начальства, щоб йому урізали офіційну зарплату, і ти будеш отримувати жалюгідні копійки! Швидко приплентаєшся!

– Ну, це навряд чи! – сказала Оксана і вказала на двері. – Геть з мого дому, поки я поліцію не викликала!

Кидаючи прокльони, свекруха пішла.

Через кілька місяців дітям, один за іншим, надали місця в дитячому садку. А ще через місяць після цього Оксана вийшла на роботу на повний день.

– Привіт! – біля її столу пролунав знайомий голос. – Ми можемо поговорити?

– Вибач, Віталію, у мене багато роботи, – відповіла Оксана, не підводячи голови.

– Може, тоді пообідаємо разом? – Віталій не відходив. Оксана підняла голову й подивилася на колишнього чоловіка. Він виглядав втомленим і знесиленим. Вона дізналася, що його блондинка, до якої він пішов, дізнавшись, що половина його зарплати йтиме на аліменти, тут же виставила його геть. Але це її вже не зачіпало.

– Ні, Віталію. Не поговоримо і не пообідаємо.