З життя
Суд над власними дітьми: відстоюю квартиру заради свого щастя в золоті роки.
Вирішила повернути свою квартиру від дітей. І мені зовсім за це не соромно. Хоча мені вже майже вісімдесят, зі здоров’ям усе нормально. Дуже хочу провести цей останній етап свого життя для себе.
Часто так буває, що люди похилого віку починають жалкувати про пережите життя. Думають, як могли б його краще прожити, в якісь моменти вчинити інакше, щоб все склалося краще. Тому й застерігають своїх дітей не робити таких помилок.
Я вирішила, навпаки, зламати всі стереотипи. Житиму на старість років для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловікові та онукам. Одразу після школи одружилася. Потім у сім’ї з’явилися діти. І не було змоги приділити час собі. Весь час віддавала родині. А зараз, коли мені вже за сімдесят, мене, здається, ніхто й бачити не хоче поруч. Діти в моїй квартирі почуваються господарями. Мене, таке відчуття, вже “поховали”. Рідний син без мого дозволу поселив у ній онука з його дружиною. Моя думка давно вже не цікавить їх. Так от “дякують” за витрачені на них роки.
Тому я вирішила повернути свою квартиру від дітей. І мені зовсім за це не соромно. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям усе добре. І дуже хочу провести цей останній період свого життя для себе. Родина моя, звісно, образилася. Вони навіть почали судовий процес, але завдяки чоловікові мені вдалося повернути квартиру. Також виселила онука з дружиною з моєї власності. Замки на дверях я змінила, щоб знову відчувати спокій. Звісно, квартира залишиться після моєї смерті дітям. Але поки я жива, хочу насолодитися тим, чого так бракувало протягом життя. Адже багато дорогоцінного часу пішло намарне.
Мої подруги хоч і здивовані, але підтримують мене. У них не вистачає сміливості вчинити так само, тому що діти залишили на них правнуків, не переймаючись, чи важко їм це. Я шокована, що вони себе так не люблять. На мою думку, вони не поважають себе і свій час, який можна було б витратити на себе, хоча б на старості.
Можливо, я колись і пошкодую про це своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе, хочу відпочити душею і тілом. Не хочу думати про когось ще.
Settling In Comfortably
Ellie had always lived, as the saying goes, by the book, trudging along a dull, overused lane with her head...
I’ve had enough of dragging you all along! Not a penny more—sort yourselves out and eat however you please!” Yana exclaimed, throwing down the cards.
Enough! Im done carrying the whole lot of you on my back! No more penniesgo feed yourselves however you wish!...
Everyday Heroes
The street was bustling today, as it always is in spring when the city finally feels the warm sun after...
Her Boss
Her boss Sally was hurrying to the office, dreadfully lateshe imagined the nightmare of standing before the editorinchief without having...
You’re Nothing But a Burden, Not a Wife,” My Mother-in-Law Froze the Room With Her Words as I Served Tea, Oblivious to the Fact That I Had Cleared Her Debts.
Youre a burden, not a wife, my motherinlaw announced, her voice cutting through the chatter as I was refilling the...
The Wise Mother-in-Law
The old matriarch, Margaret Whitcombe, tended to her potted ferns on the sill, each leaf glistening like tiny lanterns. Suddenly...
Feel free to speak poorly of your mum all you want, but if you dare utter a single word against my mother that rubs me the wrong way—you’ll be out of my flat in an instant! I won’t be walking on eggshells around you, my dear!
Go on and trash your mum all you like, but if you utter another word about my mother that I...
I Gave Birth to Triplets, and My Husband Panicked and Fled — He Didn’t Even Show Up to Meet Us at the Hospital.
Im Thomas Miller, a farmhand from the little village of Somerby in North Yorkshire, and Ill tell you how Valerie...