Connect with us

З життя

Суд над власними дітьми: відстоюю квартиру заради свого щастя в золоті роки.

Published

on

Вирішила повернути свою квартиру від дітей. І мені зовсім за це не соромно. Хоча мені вже майже вісімдесят, зі здоров’ям усе нормально. Дуже хочу провести цей останній етап свого життя для себе.

Часто так буває, що люди похилого віку починають жалкувати про пережите життя. Думають, як могли б його краще прожити, в якісь моменти вчинити інакше, щоб все склалося краще. Тому й застерігають своїх дітей не робити таких помилок.

Я вирішила, навпаки, зламати всі стереотипи. Житиму на старість років для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловікові та онукам. Одразу після школи одружилася. Потім у сім’ї з’явилися діти. І не було змоги приділити час собі. Весь час віддавала родині. А зараз, коли мені вже за сімдесят, мене, здається, ніхто й бачити не хоче поруч. Діти в моїй квартирі почуваються господарями. Мене, таке відчуття, вже “поховали”. Рідний син без мого дозволу поселив у ній онука з його дружиною. Моя думка давно вже не цікавить їх. Так от “дякують” за витрачені на них роки.

Тому я вирішила повернути свою квартиру від дітей. І мені зовсім за це не соромно. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям усе добре. І дуже хочу провести цей останній період свого життя для себе. Родина моя, звісно, образилася. Вони навіть почали судовий процес, але завдяки чоловікові мені вдалося повернути квартиру. Також виселила онука з дружиною з моєї власності. Замки на дверях я змінила, щоб знову відчувати спокій. Звісно, квартира залишиться після моєї смерті дітям. Але поки я жива, хочу насолодитися тим, чого так бракувало протягом життя. Адже багато дорогоцінного часу пішло намарне.

Мої подруги хоч і здивовані, але підтримують мене. У них не вистачає сміливості вчинити так само, тому що діти залишили на них правнуків, не переймаючись, чи важко їм це. Я шокована, що вони себе так не люблять. На мою думку, вони не поважають себе і свій час, який можна було б витратити на себе, хоча б на старості.

Можливо, я колись і пошкодую про це своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе, хочу відпочити душею і тілом. Не хочу думати про когось ще.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 3 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

My Mother and Sister Saw Me Only as a Wallet – They Never Truly Cared to Know Me

Long ago, in a small town near Manchester, I was raised in a house that never truly felt like a...

З життя2 години ago

After 19 Years, My Mother Reappeared – Now She Wants Money and a Place to Stay

Nineteen years later, my mother reappearednow she wants money and a roof over her head. I was ten years old...

З життя4 години ago

After 19 Years, My Mother Reappeared – Now She Wants Money and a Roof Over Her Head

**Diary Entry 12th March** Its been nineteen years, and now shes backasking for money, a place to stay. I was...

З життя7 години ago

I Cut Ties with My Family—and for the First Time, I Can Finally Breathe

I finally cut ties with my familyand for the first time, I can breathe. Growing up, I believed family was...

З життя9 години ago

The Relatives Immediately Put the Box of Kittens Out on the Street. The Corgi Went After Them and Absolutely Refused to Return Home. For Him, It Was the End of Everything…

The relatives wasted no timethey simply dumped the box of kittens onto the street. Corgi trotted after them without a...

З життя9 години ago

I Cut Ties with My Family – and for the First Time, I Can Breathe Freely

I cut ties with my familyand for the first time, I can breathe freely. Growing up, I believed family was...

З життя12 години ago

The Relatives Immediately Put the Box of Kittens Out on the Street. The Corgi Went After Them and Flatly Refused to Return Home. For Him, It Was the End of Everything…

The relatives wasted no timethey simply placed the box of kittens out on the street. Corgi silently followed them, refusing...

З життя12 години ago

I Will Never Forget the Day I Found a Crying Baby in a Stroller Outside My Neighbor Lena’s Door—She Was Just as Shocked as I Was

Ill never forget the day I found a crying baby in a pram outside my neighbour Lucys door. Lucy was...