Суд над власними дітьми: відстоюю квартиру заради свого щастя в золоті роки.

Вирішила повернути свою квартиру від дітей. І мені зовсім за це не соромно. Хоча мені вже майже вісімдесят, зі здоров’ям усе нормально. Дуже хочу провести цей останній етап свого життя для себе.

Часто так буває, що люди похилого віку починають жалкувати про пережите життя. Думають, як могли б його краще прожити, в якісь моменти вчинити інакше, щоб все склалося краще. Тому й застерігають своїх дітей не робити таких помилок.

Я вирішила, навпаки, зламати всі стереотипи. Житиму на старість років для себе. Адже все життя присвятила дітям, чоловікові та онукам. Одразу після школи одружилася. Потім у сім’ї з’явилися діти. І не було змоги приділити час собі. Весь час віддавала родині. А зараз, коли мені вже за сімдесят, мене, здається, ніхто й бачити не хоче поруч. Діти в моїй квартирі почуваються господарями. Мене, таке відчуття, вже “поховали”. Рідний син без мого дозволу поселив у ній онука з його дружиною. Моя думка давно вже не цікавить їх. Так от “дякують” за витрачені на них роки.

Тому я вирішила повернути свою квартиру від дітей. І мені зовсім за це не соромно. Хоча мені й під вісімдесят, зі здоров’ям усе добре. І дуже хочу провести цей останній період свого життя для себе. Родина моя, звісно, образилася. Вони навіть почали судовий процес, але завдяки чоловікові мені вдалося повернути квартиру. Також виселила онука з дружиною з моєї власності. Замки на дверях я змінила, щоб знову відчувати спокій. Звісно, квартира залишиться після моєї смерті дітям. Але поки я жива, хочу насолодитися тим, чого так бракувало протягом життя. Адже багато дорогоцінного часу пішло намарне.

Мої подруги хоч і здивовані, але підтримують мене. У них не вистачає сміливості вчинити так само, тому що діти залишили на них правнуків, не переймаючись, чи важко їм це. Я шокована, що вони себе так не люблять. На мою думку, вони не поважають себе і свій час, який можна було б витратити на себе, хоча б на старості.

Можливо, я колись і пошкодую про це своє рішення. Але поки я жива і можу відповідати за себе, хочу відпочити душею і тілом. Не хочу думати про когось ще.