Connect with us

З життя

Свадьба в 65: неожиданный крик “Я против!

Published

on

Я обрела любовь в 65 — но на свадьбе брат покойного супруга вскочил со словами: «Не позволю!»

Когда не стало Василия, мне казалось — свет померк. Прожили душа в душу сорок лет, вырастили троих, построили дом в Твери, прошли через безденежье, хвори, споры да шутки. Была уверена — так до гроба. А он взял да ушёл за день — инсульт. Ни объятий напоследок, ни шепота «прости». Рухнуло всё. Будто вырвали кусок души, оставив метаться меж осколков былого.

Годами не могла собрать себя по кусочкам. Выла в подушку, шепталась с портретом на комоде, берегла его заношенные свитера — боялась, как бы дух его не выветрился. Дети разъехались по городам, внуки наведывались к праздникам. А в доме — тишина. Гулкая, как в склепе.

Пять лет спустя начала потихоньку оживать. Как-то зашла в булочную на Садовой — ту самую, где мы с Василием брали пряники к чаю. И встретила Его. Михаил Семёнович. Старый приятель мужа, вместе на автозаводе трудились. Не виделись лет двадцать, а тут — будто сама судьба свела.

Узнал сразу. Разговорились за ромашковым чаем. Вспоминали молодость, крутили головой, смеялись до слёз. И вдруг — легче стало. Будто камень с души свалился. Назавтра он позвонил. Потом начались прогулки у Волги, совместные пироги с капустой, вечера под Высоцкого. Опекал, словно царицу. В шестьдесят пять я снова краснела от комплиментов, носила платья с рюшами, чувствовала — живу.

Когда Михаил сделал предложение, дрожала как осиновый лист. Боялась осуждения, пересудов. Но старшая дочь Лера обняла на кухне:
— Мам, ты заслужила счастье. Пусть хоть полрайона языками щёлкает.

Решили обойтись скромным застольем в честь ЗАГСа. Пригласили родню да пару подруг. Надела сиреневый костюм, он — тот самый пиджак с орденской планкой. Все чокались «Советским шампанским», смеялись. Казалось, жизнь начинается заново.

И вдруг…

— Не позволю!

Голос как выстрел. Все замерли. Встал Виктор — младший брат Василия.

Бледный, трясущимися руками схватился за спинку стула:
— Как тебе не стыдно?! Предаёшь память брата? Вы же клялись у алтаря «пока смерть не разлучит»!

Словно оплеуху получила. Виктор после похорон помогал — дрова колол, картошку привозил. Потом пропал. Теперь ясно почему.

— Не предаю, — голос дрожал, но звучал твёрдо. — Хочу жить, а не доживать.

— Значит, сорок лет — пыль под ногами? — он бил кулаком по столу, звенели бокалы.

Михаил молча взял мою ладонь в свои жилистые руки.

— Виктор Петрович, — сказал он ровно. — Разве вы хотите, чтобы Ольга Владимировна один на один с тоской осталась?

— Брат в гробу переворачивается! — рявкнул тот.

Что-то щёлкнуло внутри. Встала, глядя ему прямо в глаза:
— А знаешь, что по-настоящему стыдно? Что двадцать лет ты на меня заглядывался. Ждал, когда место Василия освободится. Да не хватило духу признаться. Теперь злишься, что твой план не сросся.

Тишина повисла густая, как смоль.

Виктор поблёк, зашатался. Швырнул салфетку на стол и выбежал, хлопнув дверью.

Я дрожала, но не от страха — от освобождения. Михаил обнял за плечи, прошептал:
— Всё позади, солнышко.

Заплакала. Не от горя — от лёгкости. Поняла: любовь не имеет срока годности. Не требует забыть прошлое — лишь просит дать место новому.

Сейчас мне шестьдесят восемь. За окном — яблоня, что мы с Михаилом посадили в день регистрации. Иногда смотрю на фото Василия: «Прости, родной. Но ты же не хотел, чтобы я засохла, как та ива у пруда?»

А тем, кто считает, что после шестидесяти жизнь кончается, скажу: главные главы порой начинаются, когда кажется, что книга уже дописана.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 3 =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя2 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя3 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя6 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя9 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя10 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя12 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя14 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...