Connect with us

З життя

Свекровь-хозяйка: как я поставила её на место

Published

on

Иногда жизнь преподносит сюрпризы, и самый коварный враг оказывается не чужим дядькой из подворотни, а милой свекровью с лучезарной улыбкой и банкой подозрительного борща. Меня зовут Варвара, я замужем три года, и, как водится, всё у нас с супругом шло прекрасно… пока его матушка не начала «наведываться в гости» с пугающей регулярностью. Причём — с таким усердием, что даже соседка-алкоголичка заходила реже.

Я разбирала посуду на кухне, как вдруг — стук в дверь. Открываю. Ну конечно, кто же ещё — Алевтина Петровна, моя дорогая свекровь.

— Варенька, родная, я тут борщика наварила! С хреном! Самый наваристый! — радостно суёт мне трёхлитровую банку.

Я едва сдержала вздох. Мы с мужем ненавидим хрен с тех пор, как в детстве нас им «лечили» от простуды. Его дед был трактористом и считал, что хрен — панацея от всех болезней. Мы об этом говорили. Много раз. Но свекровь будто специально забывала.

— Алевтина Петровна, мы же не едим хрен… Вы в курсе.

— Да ладно тебе, добро пропадать не должно! Может, гостей угостите? — отмахивалась она.

Но проблема была не только в этом проклятом борще. Она приходила всё чаще. Без предупреждения. Без стука. Вваливалась, будто хозяин вернулся с фронта, и принималась «проверять запасы»:

— Ой, а это что за селёдочка? Такую я ещё не пробовала, отрежу себе ломтик. И колбаски возьму, всё равно в магазин сходишь. А я вам, кстати, борщика принесла — надо делиться!

С каждым визитом её аппетиты крепли. И однажды она явилась не одна, а с соседкой. Без звонка. Без спроса.

— Мы в баню сходили — решили забежать, чайку попить. Угостишь-ка нас?

Пока я стояла, как истукан, свекровь уже лихо рылась в буфете, доставала варенье, огурцы, пироги, а её подруга усаживалась за стол, будто так и надо.

Я чувствовала себя в собственном доме, как в гостях. Муж лишь пожимал плечами — мол, «мама же добрая». Добрая? Я видела, как она засовывает в сумку нашу красную икру. Это была уже не забота — это была наглая экспроприация.

И тогда я придумала ответ. Тонкий, но меткий. На следующий день я позвала свою подругу Глашу, купили самую противную тушёнку из воензапаса и без предупреждения постучались к Алевтине Петровне.

— Здрасьте, мимо шли, думаем: зайдём! Тушёнку вам принесли — попробуйте, — улыбаюсь я, вручая консервную банку.

Свекровь позеленела. Она ненавидит тушёнку. Однажды попробовала и с тех пор называет её «консервированной крысой».

— Давайте-ка я посмотрю, что у вас вкусного, — говорю и направляюсь к её шкафу.

Достаю холодец, селёдку под шубой, мармелад — вываливаю всё на стол. Глаша уже давится от смеха.

— Ой, Алевтина Петровна, вы не против? Я же вам тушёнку принесла, давайте по-честному! — добавляю я с фальшивой невинностью.

Алевтина Петровна сидела, как громом поражённая. Слов не находила. Видно было — дошло. Дошло, каково это, когда в твоей крепости командуют без спросу.

Я ушла, поблагодарив за «гостеприимство», и пообещала заходить почаще.

С тех пор всё изменилось. Свекровь теперь звонит заранее, визиты её редки и скромны. Она даже начала приносить то, что мы любим. И никакого борща с хреном. Иногда и правда — не нужно кричать. Достаточно поднести зеркало.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × два =

Також цікаво:

З життя17 секунд ago

Зла бабуся

У старому будинку у Києві Марія Степанівна сиділа на лавочці біля під’їзду, коли побачила, як зупинилося таксі. З машини вийшла...

З життя56 хвилин ago

Мамо, якщо ти не підтримаєш мій вибір, я зникну назавжди.

“Мам, якщо ти не приймеш мого вибору, я піду. Назавжди… Ярослав увійшов у вагон приміської електрички і оглянувся. Вільних місць...

З життя2 години ago

Не підводь мене

Отець у Оленки був дуже строгим. Навіть мама його лякалася, боялася зайвого слова сказати. А от із чужими дітьми поводився...

З життя3 години ago

Разом у мандрівці

Колись давно Марічка завжди була самостійною та слухняною дитиною. Батьки пропадали на роботі, а вона поверталася зі школи, гріла борщ,...

З життя4 години ago

Зміни на краще: я обіцяю!

Оттепер усе буде інакше. Обіцяю… Робочий день добігав кінця. До закриття магазину залишалось ще хвилин двадцять. У такий час покупці...

З життя5 години ago

Все спроби пояснити, доню…

Треба тобі все пояснити, доню… — Смачного! — промовила Марія, сідаючи за стіл. У кожного в родині було своє улюблене...

З життя6 години ago

Відкриття долі…

Доля… Соломія Кінець травня, а друга тиждень тримає спека. Соломія сіла у автобус і одразу пошкодувала. Годин пік – народу,...

З життя7 години ago

Моя рідна душа

Моя крихітка Оксана обожувала свого сина, дуже ним пишалася. Іноді дивувалася, що цей гарний двадцятичотирирічний чоловік — її власна дитина....