Connect with us

З життя

Свекровь не уступает: почему мы не можем жить в большой комнате?

Published

on

Живя под одной крышей со свекровью, я не вправе выдвигать высоких требований, но неужели она не могла бы уступить нам большую комнату?

Как большинство молодожёнов, после свадьбы мы столкнулись с жилищным вопросом. Сначала снимали квартиру, но спустя полгода поняли — аренда слишком тяжёлая ноша для бюджета, и перебрались к родителям мужа.

У них двушка: одна комната — десять квадратов, другая — девятнадцать. Нам отдали ту, что поменьше, где когда-то рос мой супруг. Первое время мы не роптали: есть кровать — и то хорошо.

Проблема была в другом: полшкафа в нашей комнате вечно забито вещами свекрови. Она то и дело заглядывала за ними — то на рассвете, то глубокой ночью, нарушая наш покой.

Когда я узнала, что беременна, всерьёз задумалась: в этой клетушке не то что кроватку для малыша — пеленальный столик не поставить.

Я уговорила мужа поговорить с родителями о смене комнат, но он лишь отмахнулся:
— Не согласятся. Надо радоваться, что пустили под крышу.

Тогда я сама попыталась уговорить свекровь. Ответ прозвучал как обухом по голове:
— А где мы гостей принимать будем?

Хотя гости у них — редкие птицы, для неё это было свято. Свёкор тут же поддакнул:
— Я на балкон выхожу курить. Нешто мне через вашу спальню топать каждый раз?

Чтобы поставить точку в споре, они сделали в своей комнате евроремонт и закупили мебель под старину. Яснее некуда — переезжать они не намерены.

Теперь мы в ловушке: ни съёмного жилья, ни ипотеки нам не потянуть. Я умоляла свекровь — ведь это ненадолго, пока не скопим на свою квартиру. Но её сердце было как камень.

Теперь её сладкие речи о том, как они мечтают о внуке, режут мне слух. Разве это забота — сыпать словами, будто конфетти, но отказаться подвинуться ради будущего ребёнка?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять − 5 =

Також цікаво:

З життя43 хвилини ago

Втратив її назавжди, не встигнувши попросити вибачення

Темні вулиці Чернігова провожали Тараса додому після важкого трудового дня. Він крокував, занурений у свої думки, але тривога стискала йому...

З життя46 хвилин ago

Я – більше ніж доглядальниця

Мені 62 роки, я живу у Львові і нещодавно пережила ситуацію, яка розколола моє серце. Моя донька, Соломія, та її...

З життя48 хвилин ago

Чому ти ненавидиш мене, коли я піклуюся про тебе?

Моє життя в маленькому селі під Житомиром перетворилося на нескінченний жах. Я, Олена, вже багато років живу під одним дахом...

З життя50 хвилин ago

Втрачена назавжди: не встиг вибачитись

Темні вулиці Львова супроводжували Тараса додому після довгого робочого дня. Він ішов, заглиблений у свої думки, але тривога стискала сердце....

З життя51 хвилина ago

Коли терпінню настав край, доля відкрила нові двері

Я більше не могла витримувати його гнів, але життя подарувало мені новий шанс. Вечір у нашій київській квартирі був звичайним:...

З життя2 години ago

Втратити назавжди, не встигнувши попросити прощення

Темні вулички Києва супроводжували Миколу додому після важкого робочого дня. Він ішов, загублений у думках, а тривога стискала серце. Вікна...

З життя2 години ago

Я приніс погані новини, але батьки вразили мене ще більше

Олег їхав у старенькому автобусі по загрузлих дорогах до батьків у передмісті Львова, і серце його стискалося від важкого передчуття....

З життя2 години ago

Новий шанс: Як я звільнилася від тиранічного гніву

Вечір у нашій квартирі в Черкасах був звичайним, як сотні інших: я, Оксана, прибирала після вечері, мій чоловік Богдан дивився...