Connect with us

З життя

СВЕКРОВЬ ОСТАЛАСЬ ПОСЛЕ УХОДА МУЖА…

Published

on

МУЖ УШЁЛ, А СВЕКРОВЬ ОСТАЛАСЬ…

Когда Иван покинул меня, я будто провалилась в пустоту. Забрал все наши сбережения, копившиеся на квартиру, и растворился в небытии. Будто нас с полугодовалой Дашей и не существовало. Осталась я в чужой комнате, без гроша за душой, с младенцем на руках и без малейшей надежды.

И в тот самый день, когда казалось, что мир рухнул окончательно, в дверь постучали. Открываю — на пороге свекровь, Вера Семёновна. Та самая, с которой у нас всегда были ледяные, колкие, почти враждебные отношения. Я сжалась, ожидая упрёков. Но вместо яда услышала твёрдое:

— Собирай вещи. С ребёнком переезжаешь ко мне.

Я попыталась возразить. Сколько лет мы едва терпели друг друга — разве могло что-то хорошее выйти из этого? Но она даже не дала мне договорить:

— Ты мне не чужая. А девочка — моя кровь. Пошли. Не брошу вас на произвол судьбы.

Даже родная мать моя отказалась, сказав, что старшая дочь с детьми и так обременяет её. А тут — свекровь, от которой я меньше всего ждала помощи. Я не нашла слов, лишь прошептала:

— Спасибо вам…

Вера Семёновна взяла Дашеньку на руки, заглянула ей в глаза и ласково промолвила:

— Ну что, зайка, теперь будем с бабушкой жить? Сказки читать, на речку ходить, косички заплетать…

Я онемела. Эта же женщина ещё недавно называла мою дочь «найдёнышем» и твердила, что я «загубила» её сына. А теперь — вся нежность и забота.

В её доме она отдала нам с Дашей лучшую комнату, сама перебралась в маленькую. Вечером приготовила на пару овощи и индейку, поставила передо мной и строго сказала:

— Ты кормишь грудью. Ешь как положено. Хочешь жареного — ешь, но для ребёнка пусть будет полезное. Детское питание купила — если не подойдёт, скажи, найдём другое.

Я не сдержалась — разрыдалась. От тепла, от неожиданности, от боли и благодарности. Она обняла меня:

— Тихо, родная. Мужики… что с них возьмёшь? Моего-то отца Иван не знал — я одна его поднимала. Не позволю, чтобы и ты одна тянула. Всё наладится, держись.

Прожила я с ней шесть лет. Свекровь стала мне не просто родной — она заменила мать, которой у меня, как оказалось, и не было. Вместе растили Дашеньку, а потом я снова вышла замуж — за человека, принявшего нас обеих.

На свадьбе Вера Семёновна сидела на месте матери невесты — потому что ею и была. Теперь моя девочка уже школьница, а под сердцем ношу второго — сына. И свекровь, моя нежданная опора, каждый день спрашивает: «Ну когда же он появится, мой богатырь?»

Вот так. Муж ушёл, а его мать осталась. Осталась, когда все отвернулись. Разве это не самое главное родство?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять − одинадцять =

Також цікаво:

З життя4 хвилини ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя58 хвилин ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя1 годину ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя2 години ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя2 години ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя3 години ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя3 години ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...

З життя4 години ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....