Connect with us

З життя

СВЕКРОВЬ ПРИШЛА, КОГДА МУЖ УШЕЛ…

Published

on

МУЖ УШЁЛ, А СВЕКРОВЬ ОСТАЛАСЬ…

Когда Сергей бросил меня, мир будто рухнул под ногами. Он забрал все наши накопления — те самые, что копили на квартиру, — и растворился в неизвестности. Будто нас с шестимесячной Катюшей и не существовало. Я осталась одна в чужой квартире, без гроша за душой, с ребёнком на руках и без капли надежды.

И в тот самый момент, когда земля уходила из-под ног, в дверь постучали. Открываю — на пороге стоит она, моя свекровь, Валентина Петровна. Та самая, с которой у нас всегда были ледяные, колючие, почти враждебные отношения. Я сжалась, готовясь к упрёкам. Но вместо яда в её голосе прозвучало твёрдо:

— Собирай вещи. Переезжайте ко мне.

Я попыталась отказаться. Мы столько лет едва терпели друг друга — разве могло что-то хорошее выйти из этого? Но она не дала мне и слова сказать:

— Ты мне не чужая. А девочка — моя кровь. Пошли. Я вас не брошу.

Даже моя родная мать отмахнулась — мол, у неё старшая дочь с детьми ютится, и без нас тесно. А тут — свекровь, от которой я меньше всего ждала помощи. Губы дрожали, я еле выдавила:

— Спасибо…

Валентина Петровна взяла Катю на руки, заглянула в её большие глаза и тихо улыбнулась:

— Ну что, ласточка, будем с бабушкой жить? Будем пироги печь, сказки читать, косички заплетать?..

Я онемела. Эта женщина ещё недавно называла мою дочь «случайностью» и твердила, что я «опутала» её сына. А теперь — вот она, вся нежность и забота.

В её квартире она отдала нам с Катей большую комнату, а сама перебралась в крохотную. Вечером поставила передо мной пареные овощи и курицу, строго взглянув:

— Ты кормишь грудью. Ешь правильно. Хочешь жареного — потом, а сейчас для дочки лучше так. И купила детскую смесь — если не подойдёт, скажи, найдём другую.

Я не сдержалась — рыдания прорвались наружу. От нежности, от боли, от благодарности. Она обняла меня, прижала к плечу:

— Тихо, родная. Мужики… что с них взять? И мой-то отец Серёжу не видел — я одна его подняла. Не позволю, чтобы ты тоже одна тянула. Всё наладится, держись.

Мы прожили с ней пять лет. Валентина Петровна стала не просто близким человеком — она заменила мне мать, которой, как выяснилось, у меня и не было. Вместе мы растили Катю, а потом я вышла замуж снова — за человека, который принял нас обеих.

На свадьбе она сидела на месте матери невесты — потому что была ею. Теперь моя дочка ходит в школу, а под сердцем у меня растёт второй малыш — сын. И свекровь, моя нежданная опора, каждый день спрашивает:

— Ну когда же он появится, мой богатырь?

Вот так. Муж ушёл — а его мать осталась. Осталась, когда другие отвернулись. Разве это не настоящее родство?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 − дванадцять =

Також цікаво:

З життя3 години ago

Друге право на помилку.

Як тепер пригадую, таємницю батька Марійка випадково піднющила, прогульнувши школу, аби супроводити подругу Олесю до татуювальника. Забігла вдома переодягтися, бо...

З життя6 години ago

Протягом шести років молода пекарка безкоштовно годувала бездомного, не знаючи навіть його імені!

Шість років молода пекарка Оксана лишала їжу тихому чоловікові без дому – навіть не знаючи його імені. Дні її весілля...

З життя7 години ago

Усе належить мені — крім тебе

— Маріє Павлівно, та подивіться лише на цю красу! — Соломія Гнатівна махала перед сусідкою фотографіями з телефону. — Оце...

З життя9 години ago

Не витримую більше!

Знову ця безглузда музика! – гукала Ольга Павлівна, б’ючи кулаком у батарею. – Пів на третю ночі, а вони там...

З життя11 години ago

Дочка, яку я не виховував

“Що ти несеш, Соломіє?!” – Андрій кинув на стіл папір і вдарив кулаком по стільниці. – Яка ще експертиза? Ти...

З життя14 години ago

Не телефонуй після дев’ятої

Марія Петрівна вже натягла нічну сорочку і запліла косицю, коли загудів телефон. Різкі гудки розбили тишу квартири, змусивши жінку здригнутися....

З життя16 години ago

Подарунок, що зламав усе

— Христино! Христинко, де ти блукаєш?! — голос Богдана Володимировича лунав з вітальні немов дзвін кріпчаючого вітру. — Іди швидше!...

З життя17 години ago

Запізніле прощення

Пізно пробачати — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ані разу більше! — Галина Миколаївна з силою вдарила слухавкою об апарат....