Connect with us

З життя

Свекровь спасла меня после ухода мужа

Published

on

Муж ушёл, прихватив всё. А выручила меня… свекровь.

Когда я осталась одна с шестимесячной дочкой на руках и пустыми карманами, мне казалось — жизнь кончена. Супруг не просто ушёл — он сбежал, забрав все наши сбережения, чтобы обустроиться с новой семьёй. Оставил нас в съёмной однушке без гроша, без слов. Я не знала, за что хвататься.

Не ждала помощи ни от кого. Родная мать отрезала: «Места нет». У неё уже ютилась старшая сестра с детьми, и её слово было законом. Я стала чужой. Брошенной. Одинокой.

И вдруг — стук в дверь. Глазам не поверила, когда на пороге увидела… Антонину Степановну — мою свекровь. Женщину, с которой у нас годами были холодные, натянутые отношения. Ждала упрёков, колкостей, но она лишь твёрдо сказала:

— Собирайся быстрее. Поедешь с ребёнком ко мне.

Я опешила.

— Антонина Степановна, я… Спасибо, но, может, не стоит… — залепетала я, но она перебила:

— Брось! Ты же не чужая — мать моей внучки. Поехали.

Взяла малышку на руки, погладила по щёчке и ласково прошептала:

— Пойдём, зайка. Бабушка тебе песенку споёт. Будем гулять, куколок одевать… А мама пока вещи соберёт.

Я онемела. Та самая женщина, которая когда-то шипела, что я «заманила её сына в ловушку ребёнком», теперь нежно прижимала мою дочь к себе. Механически собрала сумки. До сих пор не верила.

Антонина Степановна отдала нам с дочкой большую комнату в своей хрущёвке, а сама перебралась в кладовку. Я попробовала возразить, но она отмахнулась:

— Ты мать. Ребёнку простор нужен. Скоро ползать начнёт. А мне и на тахте сойдёт, я не избалованная.

На ужин подала тушёные овощи с курицей.

— Ты же грудью кормишь, — пояснила. — Могла бы и котлет поджарить, но тебе сейчас полезнее так.

В холодильнике стояли баночки с пюре.

— Пора прикорм начинать. Если не понравится — другое купим. Говори, если что.

Тут я не выдержала и разрыдалась. Никто в жизни не был так добр ко мне. Прижалась к ней, как малое дитя, и сквозь слёзы выдавила:

— Спасибо… Не знаю, где бы мы были без вас.

Она обняла меня:

— Тихо, голубка. Мужики — они как перекати-поле: куда ветер, туда и катятся. Я сама одна сына подняла. Его отец сбежал, когда тот сопливым был. Не дам внучке в нищете расти. Всё наладится. Ты крепкая. Вместе справимся.

Так и зажили втроём. Год пролетел незаметно. На день рождения дочки мы втроём задували свечи на торте: я, малышка и та, кого прежде считала недругом. Пили чай, смеялись, и в тот миг я чувствовала себя не одинокой матерью-одиночкой, а частью настоящей семьи.

И вдруг — звонок в дверь.

— Мам, — раздался голос бывшего мужа, — хочу тебе кое-кого представить. Это Лера. Можно у тебя пару месяцев пожить? Работы нет, на квартиру не хватает…

У меня кровь отлила от лица. Всё внутри сжалось. Боялась — а вдруг впустит? Всё-таки её кровь…

Антонина Степановна даже бровью не повела.

— Иди отсюда. И её забирай. Бросил жену с младенцем на руках, теперь ещё и наглости прибавилось? Ты мне больше не сын. А ты, девица, смотри — такие долго не задерживаются. Захотел — пришёл, захотел — сбежал.

Я стояла, не веря ушам. Эту женщину будто подменили — она стала мне ближе родной. Той, что в самый тёмный час не отвернулась, а привела в дом.

Шесть лет мы прожили вместе. Антонина Степановна была рядом, когда я снова полюбила и вышла замуж. На свадьбе она заняла место матери, гордо вела меня под руку к алтарю. А через месяц мы узнали, что ждём мальчика. Она расплакалась от счастья. Тогда я поняла: иногда жизнь забирает одно, чтобы дать больше. И родными становятся не по крови, а по сердцу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 2 =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Мій чоловік щоночі на дві години зачинявся у ванній: однієї ночі я взяла ліхтарик, зазирнула туди і знайшла дірку в плитці – а в ній дивні пакетики…

Мій чоловік щоночі зачинявся у ванній на дві години: одного разу я взяла ліхтарик, пішла перевірити і знайшла дірку в...

З життя59 хвилин ago

Близька, хоча й чужа

“Чужа, але своя, рідна” Мамо Фаєчко, як ви тут? Ми з Антінком проходили повз, ідемо з крамниці, та й вирішили...

З життя60 хвилин ago

Мій чоловік вимагав ДНК-тест, переконаний, що син не його: коли результати були готові, лікар подзвонив і сказав щось жахливе

Пятнадцять років ми виховували сина разом, коли чоловік раптом промовив: Я завжди сумнівався. Час зробити ДНК-тест.Я засміялася сама думка здавалася...

З життя60 хвилин ago

Собака вискочила на дорогу і ледь не потрапила під колеса: я різко гальмував, а вона дивилася на мене й голосно гавкала, аж поки я не побачив отой дивний предмет у траві…

Ото ж, їхав я собі трасою, як завжди, по своїх справах. Дорога була майже пуста лишень декілька машин пролетіли повз,...

З життя1 годину ago

Пробач, якщо зможеш, моя дорога дружино!

Втиснувшись у набиту маршрутку, Настя швидко сіла на вільне місце, перш ніж його хтось зайняв. Сьогоднішній ранок не задався зламався...

З життя2 години ago

Забирай свого ледаря та йди геть, цей дім мені мій син подарував!” — скрикнула свекруха

Забирай свого малого та йди звідси, цей дім мій син мені подарував! скрикнула свекруха.Марічка стояла біля плити, помішуючи борщ, коли...

З життя2 години ago

Під час весілля мій чоловік відрізав велетенський шматок торта, розмазав його мені по обличчю й реготав: ось як я йому відплатила

Під час весілля мій чоловік узяв величезний шматок торта, розмазав його мені по обличчю й голосно сміявся тоді я вирішила...

З життя3 години ago

Заможний чоловік повернувся додому раніше і застав покоївку, яка танцювала з його сином у візку; те, що сталося далі, шокувало всіх

Зазвичай величезна квартира багатого Киянина Дмитра Шевченка була немов застиглим театром: довгі мовчазні коридори, холодні, позбавлені життя кімнати, простір без...