Connect with us

З життя

Свекровь требует помощи каждые выходные — но однажды я поставила точку. Я управляю своим временем сама.

Published

on

С самого замужества я пыталась выстроить отношения со свекровью. Восемь лет я терпела, сглаживала конфликты. Когда мы с мужем переехали из села в Москву, его мать — Татьяна Ивановна — стала звонить каждые выходные. Одно и то же: «Приезжайте, помогите!» То картошку перебрать на даче, то грядки прополоть, то племяннице квартиру отремонтировать. И мы ехали. Помогали.

А мне, между прочим, не пятнадцать лет, и жизнь у меня не курорт. Пять дней в неделю работа, двое детей, своё хозяйство. У меня тоже есть дом, семья, и мне хоть в субботу хочется… просто отдохнуть.

Но Татьяна Ивановна видела в нас бесплатную рабочую силу. Стоило мне заикнуться об усталости, как сразу слышала: «Ну а кто, если не вы?» И ладно бы дела срочные — так ведь нет! То просит не приезжать, а назавтра звонит: «Настеньке обои клеить помоги!» Я приехала, как послушная дурочка. И что? Пока я с клеем и шпателем металась по комнатам, «занятая» Настенька позировала перед зеркалом с новым маникюром и пятый раз кипятила чайник.

Муж всё видел. Он не глупый, понимал, что нами просто пользуются. Но молчал — ведь это мать. Я терпела. До последнего.

Потом я просто перестала ездить с ним. Без драм. Без объяснений. Осталась дома, сказала — у меня свои дела.

Свекровь, конечно, возмутилась. Стала сына допытывать: «Почему Ольга стала такой чёрствой?» Муж уговаривал: «Съездим, чтобы мама не переживала». Но я больше не хотела участвовать в этом спектакле.

Я устала. В тридцать пять лет имею право отдыхать в выходные, а не прислуживать тем, кто сам пальцем не шевельнёт. Ни благодарности, ни уважения — одно требование.

В ту субботу я навела порядок дома. Постирала, приготовила нормальный обед, а в воскресенье — впервые за годы — валялась на диване с книгой. Блаженство. Пока не позвонили в дверь.

На пороге — Настенька.

Без приветствия, с ходу — обвинения. Что я эгоистка, грубиянка, бросила семью, игнорирую свекровь. Мол, «ты теперь часть семьи» — значит, обязана помогать.

Я спокойно пожелала ей удачи и закрыла дверь.

Но на этом не кончилось. Вечером явилась сама Татьяна Ивановна. С порога — крик: «Неблагодарная! Я для вас всё, а ты зазналась!» Смотрю на неё — и вспоминаю все те дни, когда копала, стирала, готовила для неё.

А она стоит в моей квартире и считает, что имеет право меня учить.

Тут я осознала — всё.

Молча открыла дверь и показала на выход. Свекровь, бурча, ушла. А я села на диван, взяла книгу и впервые за долгое время вздохнула свободно.

Это не злость. Это границы. Понимание, что моё время и силы принадлежат только мне и моей семье.

В тот вечер я заснула с лёгким сердцем. И поняла: иногда сказать «нет» — значит сказать «да» себе.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 + 13 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя4 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя7 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя7 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя10 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя11 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...

З життя13 години ago

Право на помилку.

Соломія дізналася про батькову коханку випадково. Того дня вона пропустила школу, аби супроводжувати подругу до тату-майстра. Необачно було йти до...

З життя14 години ago

Розрив, що врятував моє життя

— Олесю, ти що робиш?! — голос Богдана гримів по всій квартирі. — Куди це ти зібралася в такому вигляді?!...