Connect with us

З життя

Свекровь требует помощи по выходным, но я прекратила приезжать — мое время принадлежит только мне.

Published

on

С самого замужества я пыталась выстроить добрые отношения со свекровью. Восемь лет сглаживала углы, терпела. После переезда с мужем из глухой деревушки в Нижний Новгород его мать — Алевтина Семёновна — звонила нам каждую субботу. Одно и то же: «Приезжайте, помогите!» То свёклу прополоть, то баню истопить, то племяннице Любке обои переклеить. И мы ехали.

А ведь мне не шестнадцать, и жизнь моя — не курорт. Пять дней в неделю на работе, двое детей, дом — забот выше крыши. Мне хотя бы в выходные хотелось… просто посидеть.

Но Алевтина Семёновна видела в нас бесплатную силу. Стоило мне вздохнуть, что устала, как тут же слышала: «А кто же, если не вы?» И ведь не экстренные случаи — нет! То вдруг передумает, чтобы я к ней ехала, а потом: «Любке обои клеить надо — приезжай!» Приехала, как дура. А что? Пока я с клеем и ножницами металась по комнатам, «хлопотунья» Любка у зеркала ногти краской мазала и чайник включала — раз сто.

Муж всё видел. Не глупый, понимал, как нас используют. Но молчал — мать же. Я терпела.

Пока не перестала. Без сцен, без слов. Осталась дома, сказала: «У меня свои дела.»

Свекровь, разумеется, возмутилась. Сын звонил, просил: «Просто загляни, чтобы мать не переживала.» Но я устала играть в эту игру.

Мне тридцать пять. Имею право в выходной валяться на диване, а не прыгать по чужим огородам. Ни благодарности, ни уважения — одни требования.

В ту субботу я навела порядок дома. Постирала, сварила борщ. В воскресенье впервые за годы устроилась с книжкой — блаженство. Как вдруг — звонок.

На пороге — Любка.

Без привета, без стыда: «Ты эгоистка! Семью бросаешь, старуху обижаешь! Ты обязана помогать — ты же теперь наша!»

Я закрыла дверь.

Но вечером явилась сама Алевтина Семёновна. С порога — крик: «Неблагодарная! Мы для тебя всё, а ты нос задрала!» Я смотрела на неё, вспоминая все субботы: полы, грядки, чужие обои…

А она смела мне указывать.

Хватит.

Молча открыла дверь, показала на выход. Она пробурчала что-то, но ушла. Я села, обняла книгу.

Это не злость — защита. Мои время и силы больше ничьи. Если и должна я кому-то — только себе и своим.

В тот вечер я заснула спокойно. Впервые за годы — свободной.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 − 7 =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Друге право на помилку.

Як тепер пригадую, таємницю батька Марійка випадково піднющила, прогульнувши школу, аби супроводити подругу Олесю до татуювальника. Забігла вдома переодягтися, бо...

З життя3 години ago

Протягом шести років молода пекарка безкоштовно годувала бездомного, не знаючи навіть його імені!

Шість років молода пекарка Оксана лишала їжу тихому чоловікові без дому – навіть не знаючи його імені. Дні її весілля...

З життя4 години ago

Усе належить мені — крім тебе

— Маріє Павлівно, та подивіться лише на цю красу! — Соломія Гнатівна махала перед сусідкою фотографіями з телефону. — Оце...

З життя6 години ago

Не витримую більше!

Знову ця безглузда музика! – гукала Ольга Павлівна, б’ючи кулаком у батарею. – Пів на третю ночі, а вони там...

З життя8 години ago

Дочка, яку я не виховував

“Що ти несеш, Соломіє?!” – Андрій кинув на стіл папір і вдарив кулаком по стільниці. – Яка ще експертиза? Ти...

З життя11 години ago

Не телефонуй після дев’ятої

Марія Петрівна вже натягла нічну сорочку і запліла косицю, коли загудів телефон. Різкі гудки розбили тишу квартири, змусивши жінку здригнутися....

З життя14 години ago

Подарунок, що зламав усе

— Христино! Христинко, де ти блукаєш?! — голос Богдана Володимировича лунав з вітальні немов дзвін кріпчаючого вітру. — Іди швидше!...

З життя14 години ago

Запізніле прощення

Пізно пробачати — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ані разу більше! — Галина Миколаївна з силою вдарила слухавкою об апарат....