Connect with us

З життя

СВЕКРОВЬ УСТРОИЛАСЬ, А МУЖ ИСЧЕЗ…

Published

on

МУЖ УШЁЛ, А СВЕКРОВЬ ОСТАЛАСЬ…

Когда Игорь бросил меня, мир будто рухнул под ногами. Он забрал все наши накопления — триста тысяч рублей, отложенные на квартиру, — и растворился в воздухе. Будто нас с полугодовалой Лизой и не существовало. Вместе с ним исчезла и надежда. Я осталась в чужой однушке на окраине Москвы без денег, с ребёнком и пустотой внутри.

И в тот самый день, когда земля, казалось, уходила из-под ног, в дверь постучали. Открываю — передо мной стоит Валентина Петровна, моя свекровь. Та самая, с которой мы за все пять лет брака не обменялись и десятком тёплых слов. Я внутренне сжалась, ожидая потока упрёков. Но вместо привычной колкости услышала чёткое:

— Собирайся. Переезжайте ко мне.

Я попыталась возразить. Мы же всегда были как кошка с собакой! Но она даже не дала договорить:

— Ты — семья. А Лизанька — моя кровь. Быстро в машину, я вас бросать не собираюсь.

Даже моя родная мать развела руками — мол, в её двушке уже ютится брат с женой и двойняшками. А тут — женщина, от которой я меньше всего ждала помощи. Голос дрогнул:

— Спасибо…

Валентина Петровна взяла Лизу на руки, ткнула пальцем в её курносый носик и засмеялась:

— Ну что, зайка моя, будем с бабушкой кашу варить да в Сокольниках гулять? А вечером — «Конёк-Горбунок» читать!

Я онемела. Ещё месяц назад эта женщина кричала, что Лиза — «не семья Игорю» и что я «опутала его хитростью». А теперь…

В её трёшке под Медведково она отдала нам с Лизой гостиную, сама переселилась в крохотную спальню. Вечером подала на стол гречку с тефтелями и ряженку, бросила строгий взгляд:

— Ты же грудью кормишь. Теперь двое едят. Если что — скажи, куплю творожки или кефир получше.

Я вдруг расплакалась. От неожиданной доброты, от усталости, от стыда. Она обняла меня резко, по-матерински:

— Ну хватит. Мужики — народ ненадёжный. Моего-то папашу я тоже одна поднимала. Не дам тебе пропасть. Держись, дочка.

Шесть лет мы жили под одной крышей. Валентина Петровна не просто вошла в моё сердце — она стала мне роднее матери, которая, как оказалось, и матерью-то не была. Вместе мы растили Лизку, пока я не встретила Степана — человека, полюбившего нас обеих.

На нашей свадьбе свекровь сидела на почётном месте — ведь именно она дала мне вторую жизнь. Сейчас Лиза идёт во второй класс, а у меня под сердцем шевелится Ваня. И та самая Валентина Петровна, моя нежданная спасительница, каждый вечер звонит: «Ну когда уже мой богатырь родится, а?»

Вот так. Муж сбежал, а его мать осталась. Осталась, когда все остальные отвернулись. Разве это не настоящее чудо?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − три =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя5 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя7 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя7 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя10 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя12 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...

З життя13 години ago

Право на помилку.

Соломія дізналася про батькову коханку випадково. Того дня вона пропустила школу, аби супроводжувати подругу до тату-майстра. Необачно було йти до...

З життя14 години ago

Розрив, що врятував моє життя

— Олесю, ти що робиш?! — голос Богдана гримів по всій квартирі. — Куди це ти зібралася в такому вигляді?!...