З життя
Свекруха хоче віддати старі меблі синові та купити нові для себе. “Моя мама ніколи б так не вчинила”, – сказала невістка.
Свекруха хоче віддати старі меблі сину та купити нові для себе. “Моя мати ніколи б так не зробила”, – сказала невістка.
– Я запропонувала сину забрати до нової квартири наші меблі – спальні та кухонні, – розповідає Ганна, шістдесяти років. – У них там ще нічого немає, зовсім нічого! Сплять на надувному матраці. Кажу, візьміть наші, а ми з батьком купимо нові. А моїй невістці це не сподобалось! «Моя мама каже, що ніколи б так не зробила. Навіть на думку не спало б їй купити нові, а мені віддати старі речі!» – каже невістка.
Меблі Ганни – не старі речі, їх купили відносно недавно, десь дванадцять років тому, у хороших меблевих салонах. Вони з чоловіком дуже заможні люди і можуть дозволити собі все найкраще.
Проте, іноді ця “найкращість” грає проти них. Виглядає так, що вони просто втомилися від своїх меблів, адже зараз стільки нового, оригінального, що очі розбігаються. Ганна охоче придбала б нові і зараз для цього є хороша нагода.
Але змінювати старі меблі немає ніякої причини – все в прекрасному стані. Якісні речі, розраховані, якщо не на століття, то на десятки років. Звісно, не викине їх! Продасть – хоч і за копійки.
Та продаж – клопітка справа. Фотографії, кудись це все викладати, відповідати на дзвінки, впускати до дому чужих людей, які всюди заглядатимуть – кому це все треба…
Можливість віддати меблі молодій парі насправді радувала Ганну.
– По-перше, я роблю добру справу для них! – обурюється свекруха. – У них зовсім нічого немає. Порожні кімнати! Даю їм добрі речі задаром, а вони ще й обурюються!
Свекруха дуже допомогла сину та його дружині в облаштуванні квартири. Продала свою квартиру, витратила заощадження. Молода пара зібрала кожну копійку, що жінка мала. Вирішили одразу купити двокімнатну, щоб жити в комфорті довгі роки. Тепер місця вистачає, навіть якщо народиться дитина.
Однак грошей не вистачило, свекруха позичила у сестри двадцять тисяч гривень на ремонт.
– Але нічого, це не багато. З двох чи трьох зарплат віддамо! – каже Ганна.
Вона і її чоловік не економили на витратах – перед весіллям публічно заявили, що їхній син уже вихований і тепер житимуть для себе. На всі натяки невістки про те, що «моя мама вважає інакше», просто знизують плечима – «а ми лише попереджали. Що вважає твоя мама – нам байдуже».
Ремонт у квартирі був дуже економним і бюджетним – пофарбували стіни, постелили килими на підлогу… На жаль, на меблі вже нічого не залишилось. Син відмовився брати щось від свекрухи – вже досить, вона і так багато допомогла. Знайшла десь кілька табуреток, столик, на підлозі кинувся надувний матрац. І так живуть донині. Це не страшно, вони молоді, всі колись так починали.
Планували заощаджувати і поступово купувати меблі, та тут Ганна запропонувала допомогу.
– Кухня в мене вбудована, але можна її розібрати і встановити в них так само! – каже Ганна. – У будь-якому випадку, це буде для них дешевше, ніж купувати нову. Ну, деякі шафи не підійдуть, але я не забиваю собі голову! Завжди є, що змінити. Їм би подарувала і витяжку, і плиту. Не знаю, коли вони ще щось матимуть! Та й спальний гарнітур віддаю гарний. Він як новий! Поки на власний назбирають, це ж все життя мине.
Реакція єдиної невістки Ганни на її ініціативу бентежить. Син задоволений та здається навіть щасливим, але Оксана явно незадоволена, і Ганна відчуває, що в молодій родині серйозні дискусії на цю тему.
– Невістці здається, що старшим людям не потрібні нові меблі, якщо старі ще стоять! – гнівно каже Ганна. – У її уявленні світу, ми повинні купити їм нові меблі для квартири! Вони молоді, все життя попереду…
Може, невістка має рацію? Свекруха і свекор справді не дуже потребують нових меблів. Якби вони не купили квартири, жили б зі своїми меблями і речами, і не скоро б почали щось змінювати вдома.
А може невістка нахабна, мала би дякувати і радіти?
Як думаєте?
“Apartment sold with cat included,” heirs announce as they drop the price.
Estate agent Margaret Thompson put down the phone and stared at it for a few seconds as if the device...
En el funeral, un joven sucio en silla de ruedas se abalanzó de pronto hacia la tumba y gritó que detuvieran el entierro, aterrorizando a los presentes, quienes lo creyeron un perturbado. Pero cuando sus ojos encontraron a una mujer pálida entre la multitud y susurró: «Mamá… soy yo», todo el cementerio se paralizó en un silencio absoluto, porque su hijo supuestamente había muerto en un incendio veinte años atrás. Entonces, con dedos temblorosos, levantó su mano quemada y mostró un pequeño anillo de la infancia grabado con el apellido familiar: el mismo anillo que había desaparecido junto con el niño perdido en la noche de la tragedia.
Eleanor dio un paso atrás, tambaleándose. El mundo giró bajo sus pies. Su esposo, Arthur, la tomó del brazo con...
At the funeral, a filthy young man in a wheelchair suddenly lurched toward the open grave and screamed for them to stop — stop everything — sending a wave of horror through the gathered mourners, most of whom assumed he’d lost his mind. But then he turned to a pale woman near the front of the crowd, and in a voice barely above a breath, said, “Mom… it’s me.” The cemetery went dead silent. Because her son had been dead for twenty years — killed, everyone said, in a fire that left nothing behind worth saving. Then the young man raised his scarred hand with trembling effort and showed them the ring — small, tarnished, the kind of thing a child wears — etched with the family name. The same ring that had disappeared the night the boy vanished.
Eleanor lurched backward as if struck. The ground seemed to shift under her. Arthur — her husband — caught her...
Algunos secretos no están hechos para quedarse enterrados en el lodo del fondo. La maleta emitía una vibración tenue, rítmica, casi como un latido, y eso le erizó la piel a Evelyn. Levantó la vista hacia la desconocida.
—¿Es tuya? —preguntó, con la voz a punto de quebrarse. Sarah no respondió. Solo miraba fijamente las alas de bronce....
Dog Disappeared After the Incident, Only to Reappear at the Door Six Months Later Wearing a Stranger’s CollarThe owner knelt to unfasten the collar and found a note folded inside that read, “He led us to your house.”
Victor found him by the roadside in October. The puppy sat on the verge of the highway, wet and very...
Emily looked up. Her eyes were red. Her voice came out steady anyway.
Emily Carter was nine years old the first time she pressed her face to the gap in the studio door...
Old woman fed stray dog by entrance for a year. One morning, it blocked her from elevator — a minute later, cable snapped.
**July 12th** For a whole year I’d been feeding a stray German Shepherd by the entrance of our block, ignoring...
La actriz ni siquiera miró a la niña.
Solo acomodó sus aretes de diamantes— siguió sonriendo para las cámaras— y dijo— "No la dejen acercarse." La alfombra roja...