Connect with us

З життя

Свекруха та чоловік намагалися виставити мене з дитиною на вулицю.

Published

on

Моя свекруха і мій чоловік намагалися вигнати мене і мою дитину на вулицю.

Після трьох років спільного життя ми з чоловіком вирішили одружитися, але через рік мій чоловік почав дивно себе поводити, а потім перестав ночувати вдома.

Швидко зрозуміла, що це через іншу жінку, але, незважаючи на це, я старалася щосили зберегти сім’ю.

Свекруха, яка спочатку була на моєму боці, у змові з моїм чоловіком почала пропонувати мені розлучення, я зрозуміла, що мусила терміново покинути квартиру.

Збереження зростали з дня на день, але за такі гроші я не могла купити будинок навіть у найменшому місті. Мені нікуди було йти, тому я захищалася як могла. Свекруха побачила, що я наполеглива людина, і почала тиснути.

Слова свекрухи:

– Ти добра дівчина, – сказала мені нерішучим голосом. – Бери свої речі, дитину і йди. У мого сина є інша жінка, з якою він буде жити в цій квартирі.

Після таких розмов волосся ставало дибки. Незабаром її улюблена внучка і невістка мали поступитися місцем коханці і переїхати до матері.

Потім почався справжній жах – перерізали проводи в нашій квартирі, і ми сиділи з дитиною без світла. Холодильник, пральна машина і вся побутова техніка були таємно викрадені. Щоразу, коли я забирала дитину із садочка, з острахом підходила до квартири, бо не знала, яка «сюрприз» може мене там чекати.

Дійшло до того, що почали забирати у дитини подарунки. Моя донька залишилася без телевізора у своїй кімнаті і DVD-програвача, який отримала на день народження. Дитина плакала, а я не могла їй пояснити, чому дорослі так чинять. Відтоді вона дивилась мультфільми у моїй кімнаті.

Я опинилася в глухому куті – свекруха забрала всю постільну білизну, залишивши мене і мою доньку лише зі старими наволочками.

Навіть килимки та стільці прибрали, не кажучи вже про м’які меблі. Тоді моя терпеливість скінчилася. Знайомий порадив мені зв’язатися з адвокатом, який майже безкоштовно провів весь процес мого розлучення.

На суді мій чоловік облив мене таким брудом, що до кінця життя його не змити. Але закон був на моєму боці. Ми обмінялися квартирами, і мій чоловік неохоче почав платити аліменти на дитину.

Після такого сімейного життя мої нерви остаточно зруйновані. Я повністю припинила стосунки з усіма родичами мого чоловіка. Не смію навіть мріяти про новий шлюб, вже навчилася на гіркому досвіді.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять − 15 =

Також цікаво:

З життя49 хвилин ago

We Love You, Son, but Please Don’t Come Home Anymore.

**”We Love You, Son, But Please Dont Visit Again”** An elderly couple lived their entire lives in a little cottage...

З життя2 години ago

No, Mum. You Won’t Be Visiting Us Anymore. Not Today, Not Tomorrow, and Not Next Year Either” — A Story of Finally Running Out of Patience.

“No, Mum. You won’t be visiting us anymore. Not today, not tomorrow, and not next year either.”a story about patience...

З життя3 години ago

He Will Live Among Us…

The doorbell rang sharply, an unwelcome intrusion. Margaret wiped her hands on her apron and moved to answer it. Her...

З життя4 години ago

I’m Sorry for How Things Turned Out

“I’m sorry it’s come to this,” I muttered under my breath. “Richard, are you absolutely sure youve packed everything? Should...

З життя6 години ago

Figure It Out for Yourselves, Won’t You?

“No, Emily, dont count on me. You got marriednow rely on your husband, not me. I dont need strangers in...

З життя6 години ago

No, Mom. You Won’t Be Visiting Us Anymore—Not Today, Not Tomorrow, Not Even Next Year” — A Story of Patience Finally Worn Thin

“No, Mum. You wont be visiting us anymore. Not today, not tomorrow, and not next year either.” A story about...

З життя9 години ago

Haunting Gaze of Green Eyes from the Past

**The Gaze of Green Eyes from the Past** James woke at dawn and thought: *Blimey, its been ages since I...

З життя9 години ago

I’m Sorry It Turned Out This Way

“I’m sorry it’s come to this.” “Oliver, are you sure youve packed everything? Should I double-check?” I called, pausing outside...