Connect with us

З життя

Свекруха вирішила оселитися у нас: я зібрала речі та поїхала до батьків

Published

on

Мене звуть Оксана. П’ять років тому ми з чоловіком, Олегом, купили квартиру в містечку під Львовом, мріючи про щасливе сімейне життя. Але все розвалилося, коли свекруха, Надія Іванівна, без попередження оголосила, що переїжджає до нас. Чоловік підтримав її, ігноруючи мої почуття, а її отруйні плітки та брехня зруйнували наш шлюб. Я поїхала з донькою до батьків, залишивши позаду зраду та біль. Тепер я сама, з розбитим серцем, і не знаю, як пробачити тих, хто втоптав мою сім’ю в багнюку.

Наш спільний шлях із Олегом був майже ідеальним. Ми виховували доньку, Софійку, й будували плани на майбутнє. Та все змінилося, коли Надія Іванівна приїхала і заявила: «Тепер я буду жити з вами». Я завмерла від шоку, а Олег лише знизав плечима: «Мамі самотньо після смерті тата. Я не міг їй відмовити». Моє серце стиснулося від зради, коли він зізнався, що це була його ідея. «Оксанко, дві жінки в домі — тільки краще», — сказав він, не слухаючи моїх заперечень. Мої слова, мої страхи — все виявилося нікчемним. Я відчувала себе чужою у власній оселі.

Довелося змиритися. Свекруха ввірвалася в наше життя, як буря. Я намагалася бачити позитив: тепер могла більше працювати, а Надія Іванівна готувала обіди для Олега й Софійки, брала на себе частину хатніх справ. Спочатку мені навіть стало соромно за свій гнів. «Може, я була несправедлива?» — думала я, коли бачила, як вона піклується про онуку. Але ця ілюзія розсипалася, коли я випадково почула її розмову по телефону з подругою, повертаючись із роботи.

«Оксана зовсім чоловіка забросила, — нарікала свекруха. — Не прасує, не готує, додому пізно волочиться. Невихована, груба, ніякої поваги». Я завмерла, ніби отримала удар. Вона ж знала, що я працюю до ночі, що в мене щільний графік. Її слова були брехнею, але вражали, як ніж. Я проковтнула образу, вирішивши не розпочинати скандал. Адже я не люблю сварки. Але все погіршилося, коли вона почала настоювати Олега проти мене.

Свекруха повторювала свої плітки чоловікові, і він замість того, щоб захистити мене, дивився з підозрою. Я тягнула все вдома: прала, прибирала, доглядала за Софійкою, хоча Надія Іванівна й брала частину справ на себе. Але її брехня ставала все отруйнішою. Останньою краплею стало її звинувачення: вона сказала Олегу, що Софійка, наша донька, можливо, не від нього. Олег увірвався додому й вимагав: «Скажи правду, Оксано!» Я захлинулася від несправедливості. Як він міг повірити в таку гидоту? Як міг сумніватися в нашій дитині?

Моє терпіння лопнуло. Я зібрала речі — свої та Софійки — і поїхала до батьків. Я більше не могла жити під одним дахом із жінкою, чия брехня отруювала мою сім’ю, і з чоловіком, який обрав матір, а не мене. Мій від’їзд став для Олега «визнанням провини». Він подбав на розлучення, не давши мені шансу пояснитися. Місяць потому я надала йому тест ДНК, який довів, що Софійка — його дитина. Він упав переді мною на коліна, благаючи про прощення, але було пізно. Мій шлюб перетворився на попіл, а серце — на камінь.

Тепер я живу в батьків, намагаючись зібрати себе по шматочках. Олег платить аліменти і просить зустрічей із Софійкою, але я не знаю, чи заслуговує він бути в її житті. Як він міг так легко повірити матері й зруйнувати нашу сім’ю? А Надія Іванівна, чия «турбота» виявилася отрутою, навіть не вибачилася. Я відчуваю, що мене зрадили всі, кого я любила. Моя душа болить: чому я маю платити за їхню брехню? Як захистити Софійку від цієї зради?

Я не знаю, як йти далі. Як навчити доньку довіряти людям, коли її батько й бабуся розбили мені серце? Може, хтось стикався із такою підлістю? Як пережити, коли рідні стають ворогами? Я хочу почати нове життя, але тінь цього болю переслідує мене. Невже я не заслуговую сім’ї, де мене цінуватимуть і поважатимуть?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 1 =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

Незнайомець, але найближчий

**Чужий, але рідний** — Маріє Іванівно, та ви що?! Так не можна! — Михайло Степанович аж здригнувся від здивування. —...

З життя1 годину ago

Не покладайтеся на мої заощадження

– Мамо, ну годі вже своє тягнути! – Оксана роздратовано вдарила долонею по столу. – Ми ж домовились, що ти...

З життя3 години ago

Кохання, народжене в ненависті

Любов крізь ненависть Оксана Іванівна стояла біля вікна й дивилася, як її сусідка Ганна Сергіївна розвішує білизну у дворі. Кожен...

З життя4 години ago

Мені не потрібна ваша турбота

Сьогодні ввечері я хочу записати одну історію, яка змусила мене переосмислити багато чого. Стояла біля під’їзду, переводила дух. Тяжкі пакети...

З життя7 години ago

Гості на вихідних: несподівана зустріч

Родичі приїхали на вихідні — Мамо, ти зовсім з’їхала?! Які ще родичі?! — скрикнула Оля в трубку, ледь не випустивши...

З життя10 години ago

Звільнення невістки: несподівана драма на роботі

Олена Миколаївна сиділа у тролейбусі й дивилася у вікно на знайомі вулиці. Щодня одна й та сама дорога на роботу,...

З життя11 години ago

Жінка без ідентичності

Ольга підійшла до дзеркала у передпокої, поправила волосся ще раз уважно оглянула себе. Нова сукня — глибоко синя, строга, але...

З життя13 години ago

Нагодувала, прихистила, зрадила

Дощ стукав по даху котеджу, коли Марія Іванівна почула ніжний стук у двері. Вона відклала в’язання, прислухалася. Стук повторився —...