Свекруха вирішила оселитися в моїй квартирі, а свою віддати доньці.

Олена вирішила оселитися у нашій квартирі, а свою віддала доньці.

Мій чоловік виріс і виховувався у великій родині. Олена народжувала дітей, аж поки не народилася дочка. Дивна тактика, але нам це не судити.

Коли я вийшла заміж, то думала, що мені пощастило. Віктор здавався відповідальним, мужнім і сильним. Він знав, що таке сім’я, але не міг відокремитися від матері та сестри. Якщо Олена не дуже переймалася своїми синами, то благополуччя доньки завжди було на першому місці.

Леся мала 10 років, коли ми познайомилися. Спочатку вона мені не заважала, але через п’ять років все стало гірше. Вона не хотіла вчитися, мала підозрілі знайомства, і мій чоловік мусив допомагати у її вихованні. Олена могла зателефонувати серед ночі і викликати його на допомогу.

Я сподівалася, що Леся виросте, вийде заміж і все буде добре. Але сталося не так! Коли вона знайшла собі хлопця, Олена наказала братам скинутися на організацію весілля, бо у неї не було грошей. Наречений Лесі був із небагатої родини, тому молодята мусили жити разом з Оленою.

Проте вона зрозуміла, що їм важко жити разом. Олена знайшла “прекрасне” рішення – переїхати до нас, а дочці віддати квартиру. Що з того, що я купила нерухомість за свої важко зароблені гроші, а мій чоловік навіть не вклав ні копійки. Найдивовижніше, що його теж влаштовувало це рішення. Він говорить, що мама полегшить нам обов’язки.

Ми маємо трикімнатну квартиру, але я не хочу жертвувати зручністю і ділити простір з кимось ще. Олена впевнена, що ми зобов’язані її прихистити, адже мій чоловік – старший син, який має дбати про благо батьків.

Я люблю чоловіка і не думаю про розлучення. Але як з ним говорити? Як пояснити, що життя з мамою – це справжнє пекло? Можливо, у вас є якісь поради?